Рішення № 46852753, 07.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/4798/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», м.Київ, ЄДРПОУ 37143937

до відповідача 1: Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м.Київ, ЄДРПОУ 25287988

відповідача 2: Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, м.Київ, ЄДРПОУ 37471975

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ, ЄДРПОУ 00032112

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг», м.Одеса, ЄДРПОУ 38848127

про визнання недійсним результатів аукціону та протоколу проведення електронних торгів

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: ОСОБА_3 - по дов.

від третьої особи 2: ОСОБА_4 - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача 1, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відповідача 2, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про:

- визнання недійсними результатів аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», проведеного 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

- визнання недійсним протоколу №52404 від 20.02.2015р. проведення електронних торгів з продажу нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що всупереч приписів ст.ст.58, 63 Закону України «Про виконавче провадження» на відкритих електронних торгах майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» було продано за заниженою ціною. До того ж, заявником наголошено, що державним виконавцем неправомірно не було розміщено одним лотом з нерухомим майном земельну ділянку, на якій майно розташоване. Вказані обставини в їх сукупності, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для визнання недійсними результатів аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», проведеного 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, та визнання недійсним протоколу №52404 від 20.02.2015р. проведення електронних торгів.

Додаткові пояснення №26/07 від 02.07.2015р. позивача, в яких зазначено, що недійсність результатів спірного аукціону обумовлюється порушеннями, що були вчинені саме державним виконавцем під час їх підготовки та проведення, які полягали, в тому числі, у зверненні стягнення на майно позивача не у спосіб, визначений судовим рішенням, порушенні порядку реалізації майна без врахування початку процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» з невірним обранням способу продажу та безпідставним застосуванням положень Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджено Наказом №656/5 від 16.04.2014р. Міністерства юстиції України, господарський суд не приймає до уваги та розглядає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» з підстав, викладених у позові, з огляду на таке.

Частиною 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви (п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У п.3.13 наведеної Постанови Вищого господарського суду України визначено, що заяви про зміну предмета або підстави позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду.

При цьому, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду, відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання, 17.06.2014р. представникам сторін було роз'яснено права, що передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що учасники спору не мають заяв про відвід суду, визначено чи підтримує позивач викладені у прохальній частині позовної заяви вимоги, заслухано пояснення всіх представників судового процесу, після чого суд перейшов до розгляду справи по суті.

Тобто, фактично, заяву №26/07 від 02.07.2015р. було подано вже після переходу суду до розгляду справи по суті, а отже у даному випадку заявником не може бути змінено підстави позовних вимог.

Одночасно, щодо зазначення у заяві №26/07 від 02.07.2015р., що суду слід прийняти рішення про визнання недійсним правочину з реалізації нерухомого майна і обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», який оформлено актом про реалізацію від 21.05.2015р., суд також не приймає в якості зміни предмету позову, оскільки у відповідності до приписів ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог. У заяві №26/07 від 02.07.2015р відсутня прохальна частина, а отже у суду відсутні підстави її розглядати в якості заяви про зміну предмету позову.

Одночасно, судом враховано, що у судовому засіданні 07.07.2015р. позивачем підтримано позовні вимоги, викладені в прохальній частині позову, з підстав, що наведені в ньому, а стосовно заяви №26/07 від 02.07.2015р. висловлено міркування, що наведені в ньому ОСОБА_5 обставини є його особистим баченням правової позиції по справі.

При цьому, суд зазначає, що перелічені в заяві №26/07 від 02.07.2015р. обставини та доводи стосовно вірного змісту позовних вимог можуть бути покладені в основу нового самостійного позову.

Заява №10/06 від 16.06.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» про відкликання позовної заяви залишена судом без задоволення з огляду на підтримання представником позивача у судовому засіданні 07.07.2015р. заявлених позовних вимог та прохання не розглядати заяву про відмову від позову. Одночасно, слід зазначити, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України заявника не наділено таким процесуальним правом як право на відкликання позовної заяви після порушення провадження у справі.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», які викладені в позовній заяві та підтримані представником заявника у судовому засіданні 07.07.2015р.

Відповідач 1 у відзиві б/н від 30.03.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України при проведенні спірних торгів не було порушено порядку їх проведення, а отже права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» не порушувались, що на думку наведеного учасника судового процесу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідач 2 у відзиві №15-0-22-1823/14.1 від 31.03.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що спірні електронні торги було проведено у повній відповідності до вимог Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Ухвалою від 22.04.2015р. господарського суду міста Києва здійснено заміну первісного відповідача 2, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, на належного - Державну виконавчу службу України.

Ухвалою від 17.06.2015р. замінено відповідача 2, Державну виконавчу службу України, на правонаступника - Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби.

Ухвалою від 04.03.2015р. господарського суду міста Києва залучено Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Третя особа 1 у поясненнях №176-04/106 від 11.03.2015р. зазначила, що під час проведення спірних торгів державним виконавцем дійсно було порушено вимоги чинного законодавства, що стало підставою для звернення з відповідною скаргою на дії державного виконавця, яку було задоволено.

Ухвалою від 18.03.2015р. господарського суду міста Києва залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесторг» в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Третя особа 2 у поясненнях б/н від 27.03.2015р. та додаткових поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду 07.07.2015р., зазначила, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» є необґрунтованими, а підстави для визнання недійсними результатів аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп», проведеного 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відсутні.

У судове засідання 07.07.2015р. представники відповідачів 1, 2 не з'явились, представників не направили, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались. Проте, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями №0103034423281 та №0103034423264.

З приводу неявки відповідачів 1, 2 в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Господарським судом прийнято до уваги, що всіма учасниками судового процесу вже було висловлено свою правову позицію по суті спору.

Судом також враховано, що ухвалою від 17.06.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідачі 1, 2 не з'явились у судове засідання 07.07.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Як свідчать матеріали справи 07.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Державно-експортно-імпортний банк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» (заставодавець) в забезпечення вимог заставодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №15131N3 від 07.12.2011р. з усіма чинними договорами, які укладені та будуть укладені в рамках генеральної угоди, було підписано договір б/н застави, у відповідності до умов п.1.2 заставодавець заставляє основні засоби - обладнання, інше рухоме майно та транспортні засоби.

Предметом застави у відповідності до п.1.2.1 вказаного правочину визначено, в тому числі, підлогомийну машину, стелажну систему з боковим завантаженням, офісну АТС (базовий блок Samsung Office Sery 7400), штабелери поводкові ОМ у кількості двох одиниць, візок гідравлічний АС-П 240, візок гідравлічний АС-П 241, візок гідравлічний АС-П 242, візок гідравлічний АС-П 243, візок гідравлічний АС-П 244, дизель-генератор Р400ЕЗ245, систему охоронної сигналізації, систему вентиляції та кондиціювання складських приміщень, систему автоматичної пожежної сигналізації та автоматичну установку водяного пожежогасіння, телефонну мережу, комп'ютерну мережу, систему вентиляції офісних приміщень, електромережу та слоботочну мережу.

Одночасно, в забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків за генеральною кредитною угодою №15131N3 від 07.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Державно-експортно-імпортний банк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1 групп» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №151311Z3 від 07.12.2014р., у відповідності до умов п.1.3 якого в іпотеку третій особі 1 було передано нерухоме майно - земельну ділянку та нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Хотів, вул.Промислова, 3Б.

З наявного в матеріалах справи рішення від 12.10.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-12/10776-2012 вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» зверталось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6» про стягнення 261 242 688,31 грн. з підстав порушення позивачем грошового зобов'язання за генеральною кредитною угодою №151311N3 від 07.12.2011р. із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами №151311N3-1 від 22.02.2012р. Вказаним судовим рішенням позовні вимоги третьої особи 1 було задоволено в повному обсязі: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_1» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6» заборгованість за кредитом у розмірі 245 096 295,30 грн., заборгованість за процентами у розмірі 14 206 728 грн., заборгованість за комісією з управління кредитом у розмірі 162 015 грн., пеню за прострочення погашення кредиту у розмірі 6 464 379 грн., пеню за прострочення сплати процентів 529 015 грн., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом у розмірі 4 387, 90 коп., 3% річних за прострочення погашення кредиту у розмірі 1 307 484,55 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 104 068, 55 грн., 3% річних за прострочення сплати комісії у розмірі 863,20 грн.

24.10.2012р. на виконання означеного рішення видано відповідний наказ.

За приписами ч.1 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Прилюдними торгами є продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Електронні торги - це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в системі (п.1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджено Наказом №656/5 від 16.04.2014р. Міністерства юстиції України).

У відповідності до п.1 розділу V Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів.

Організатором електронних торгів є державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій (п.1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів).

Згідно з п.1 розділу VІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів після закінчення електронних торгів на веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Система автоматично формує та розміщує на веб-сайті протокол електронних торгів по лоту у день проведення таких електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та продажна ціна лота, цінові пропозиції учасників; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди організатору, яку переможець електронних торгів повинен додатково сплатити у разі реалізації майна за ціною, вищою від стартової, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника, який під час електронних торгів запропонував найвищу ціну); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку органу державної виконавчої служби, на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно.

Як свідчать матеріали справи, 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі №5011-12/10776-2012 було проведено електронні торги арештованого майна, а саме нежитлових будівель, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Хотів, вул.Промислова, буд.3-Б, що належали Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп». Результати проведення торгів було оформлено протоколом №52404 від 20.02.2015р. Початкову вартість предмету продажу було визначено на рівні 33 200 000 грн.

Шляхом проведення означених торгів комплекс будівель та споруд загальною площею 10 944,80 кв.м, а саме: складських будівель з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями (нежитлові будівлі: літ «А» площею 10 765,7 кв.м, літ. «Б» площею 57,0 кв.м, літ. «В» площею 122,1 кв.м. №1, у тому числі: системи охоронної сигналізації; системи вентиляції та кондиціювання складських приміщень (в т.ч. 6 руфтопів); системи автоматичної пожежної сигналізації та автоматичної установки водяного пожежогасіння; телефонної мережі, комп'ютерної мережі; системи вентиляції офісних приміщень; електромережі, слаботочної мережі), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Хотів, вул.Промислова, 3б, було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесторг» за ціною в 54 116 000 грн.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 4 ст.656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 26.08.2014р. та від 25.02.2015р. Верховного Суду України по справах №3-36гс14, №4/178//2011/5003.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічну позицію наведено у п.2.3 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджено Наказом №656/5 від 16.04.2014р. Міністерства юстиції України. Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину. Аналогічну правову позицію щодо підстав визнання прилюдних торгів та їх результатів недійсними наведено у постанові від 25.02.2015р. Верховного Суду України по справі №4/178//2011/5003 та від 11.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі 904/458/14.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, заявник посилався на те, що всупереч приписів ст.ст.58, 63 Закону України «Про виконавче провадження» на відкритих електронних торгах майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» було продано за заниженою ціною. До того ж, заявником наголошено, що державним виконавцем неправомірно не було розміщено одним лотом з нерухомим майном земельну ділянку, на якій майно розташоване.

Слід зазначити, що у відповідності до положень господарського процесуального законодавства суд розглядає спір у межах позовних вимог, тобто виключно з визначених позивачем предмета та підстав позову. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, виходячи з того, що суд не може на власний розсуд змінювати позовні вимоги чи спонукати позивача до їх уточнення, а також враховуючи, що позивачем клопотань про вихід за межі позовних вимог на підставі приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось, судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» з визначених позивачем підстав, що викладені вище.

Оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вказувалось вище, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (ст.62 Закону України «Про виконавче провадження»).

У Тимчасовому порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджено Наказом №656/5 від 16.04.2014р. Міністерства юстиції України, також зазначено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

За змістом ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як свідчать матеріали матеріалами справи, 22.02.2013р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36704507 з виконання наказу від 24.10.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-12/10776-2012.

Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем було проведено опис та арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», про що складено акти б/н від 10.01.2014р.

Постановою від 06.03.2014р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України було призначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр Маркон» в особі ОСОБА_7 експертом, суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні №36704507 з виконання наказу від 24.10.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-12/10776-2012. Вказану особу зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань щодо визначення ринкової вартості згідно актів й арешту майна.

На виконання постанови від 06.03.2014р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр Маркон» в особі ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №8476 від 08.09.2012р.) та ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №00336 від 11.03.2006р.) було проведено оцінку комплексу будівель та споруд загальною площею 10 944,80 кв.м, а саме: складських будівель з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями (нежитлові будівлі: літ «А» площею 10 765,7 кв.м, літ. «Б» площею 57,0 кв.м, літ. «В» площею 122,1 кв.м №1, у тому числі: системи охоронної сигналізації; системи вентиляції та кондиціювання складських приміщень (в т.ч. 6 руфтопів); системи автоматичної пожежної сигналізації та автоматичної установки водяного пожежогасіння; телефонної мережі, комп'ютерної мережі; системи вентиляції офісних приміщень; електромережі, слаботочної мережі), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Хотів, вул. Промислова, 3б; земельної ділянки загальною площею 1,9296 га (кадастровий номер 3222487201:01:011:0088), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Хотів вул.Промислова, 3б, та обладнання: підлогомийна машина BR55/60 WP; стелажна система з боковим завантаженням; офісна АТС (базовий блок Samsung Office Sery 7400); штабелем поводковий ОМ (інв. номер 00220); штабелем поводковий ОМ (інв. номер 00221); візок гідравлічний АС-П240 (інв. номер 00209); візок гідравлічний АС-П241 (інв. номер 00210); візок гідравлічний АС-П242 (інв. номер 00211); візок гідравлічний АС-П243 (інв. номер 00212); візок гідравлічний АС-П244 (інв. номер 00213); дизель генератора Р400Е3 (надалі також - предмети забезпечення).

За наслідками проведення оцінки, суб'єктами оціночної діяльності складено звіт б/н від 08.09.2014р., в якому зазначено, що ринкова вартість складської будівлі з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями та обладнанням, у тому числі: системою охоронної сигналізації; системою вентиляції та кондиціювання складських приміщень (в т.ч. 6 руфтопів); системою автоматичної пожежної сигналізації та автоматичної установки водяного пожежогасіння; телефонною мережею, комп'ютерною мережею; системою вентиляції офісних приміщень; електромережею, слаботочною мережею) становить 33 200 000 грн.; вартість земельної ділянки складає 5 300 000 грн. та вартість обладнання становить 2 244 000 грн.

У звіті зазначено, що оцінку вартості майна проведено із застосуванням порівняльного та дохідного методів, а при складанні звіту застосовано Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національний стандарт №1 «Основні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою №1440 від 10.09.2013р. Кабінету Міністрів України, Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затверджений Постановою №1655 від 29.11.2006р. Кабінету Міністрів України, Методика оцінки майна, затверджена Постановою №1891 від 10.12.2003р. Кабінету Міністрів України, Методика експертно-грошової оцінки, затверджена Постановою №1531 від 11.10.2002р. Кабінету Міністрів України, тощо. При проведенні оцінки нерухомості було застосовано такі методичні підходи: витратний, дохідний, порівняльний. У звіті б/н від 08.09.2014р. вказано, що при виборі об'єктів для визначення вартості об'єкта була проаналізована база пропозицій ринку нежитлової нерухомості в межах Києво-Святошинського району м.Києва в сегменті логістичних центрів.

За приписами ст. ч.ч.3, 4 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» також передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, зазначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Листом №13-05-35-582/2-139/14 від 07.11.2014р. відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» та Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» було запропоновано ознайомитись з результатами проведення оцінки та надати заперечення у разі наявності непогоджень зі змістом звіту. Факт направлення та отримання позивачем та третьою особою 1 вказаного повідомлення підтверджується поштовими повідомленнями №0405326566870, №0405326566918 та 0405326566985.

Ознайомившись зі звітом б/н від 08.09.2014р., Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» у листі №176-04/7664 від 21.11.2014р. було висловлено заперечення щодо його обґрунтованості.

Доказів висловлення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» будь-яких зауважень щодо обґрунтованості вартості майна, що була визначена суб'єктами оціночної діяльності ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №8476 від 08.09.2012р.) та ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №00336 від 11.03.2006р.), матеріали справи не містять.

При цьому, вказані докази відсутні також в представлених суду відповідачем 1 матеріалах виконавчого провадження №36704507.

Постановою від 03.12.2014р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України було призначено рецензування звіту б/н від 08.09.2014р., проведення якого доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На виконання постанови 03.12.2014р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було проведено рецензування вказаного вище звіту, за наслідками якого складно рецензію №17263/14-54/17264/14-53 від 22.12.2014р. У вказаній рецензії зазначено, що звіт про оцінку частини активів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», що знаходять за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Хотів вул.Промислова, 3б, в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, та може використовуватись з метою, зазначеною у звіті. У рецензії №17263/14-54/17264/14-53 від 22.12.2014р. вказано, що у звіті б/н від 08.09.2014р. реалізована концепція визначення вартості, що відповідає вимогам чинного законодавства. Обсяг зібраної інформації вважається достатнім для проведення оцінки. Рецензування проводилось шляхом аналізу та співставлення даних, викладених у звіті, з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна.

Господарський суд зауважує, що твердження позивача про необґрунтованість продажу на спірних торгах майна на підставі означеного звіту, оскільки ринкова вартість об'єктів є значно вищою, суд до уваги не приймає, як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. Наразі, заявником не представлено до матеріалів справи жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що могли б ставити під сумнів зміст звіту, що був складений ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

До того ж, господарський суд повторно наголошує, що державним виконавцем було запропоновано, в тому числі, Товариству з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», ознайомитись зі звітом про оцінку майна та надати щодо нього зауваження у разі наявності. При цьому, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що лист №13-05-35-582/2-139/14 від 07.11.2014р. відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України позивачем було отримано 12.11.2014р. (за адресою, що відповідає зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Тобто, з наведеної дати та до моменту проведення спірних торгів у заявника було більш ніж три місяці для висловлення своїх заперечень щодо визначеної початкової вартості продажу майна товариства на електронних торгах.

Крім того, в процесі розгляду справи, позивачем також не заявлялось клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення вартості майна, що було реалізоване під час оспорюваних електронних торгів.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що початкова ціна лоту, яка була встановлена на відкритих електронних торгах з продажу майна, проведених 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на рівні 33 200 000 грн. є обґрунтованою та такою, що визначена у відповідності до вимог чинного законодавства, а проведення торгів з урахуванням такої початкової вартості в повному обсязі відповідає приписам ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджено Наказом №656/5 від 16.04.2014р. Міністерства юстиції України.

Щодо посилань заявника на приписи ст.120 Земельного кодексу України в частині обґрунтування необхідності включення до вартості лоту ціни земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт, оскільки разом з правом власності на нерухоме майно до покупця переходять і права на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

У ст.125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Системний аналіз положень частин 1 та 2 ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України саме у редакціях, що були чинними на момент проведення спірних торгів, свідчить про те, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку чи укладення договору оренди земельної ділянки.

Наведене, свідчить про необґрунтованість тверджень позивача щодо того, що під час проведення спірних торгів обов'язковим було включення до вартості лоту ціни земельної ділянки з огляду на автоматичний перехід права власності на неї до нового власника об'єкту нерухомості.

До того ж, судом прийнято до уваги, що фактично лот було продано за ціною значно вищою за початкову ціну приміщень, навіть, у разі включення до неї вартості земельної ділянки.

Одночасно, твердження заявника щодо відсутності підстав для проведення оспорюваних торгів саме з урахуванням Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який затверджено Наказом №656/5 від 16.04.2014р., про що було зазначено позивачем у додаткових поясненнях №26/07 від 02.07.2015р., з посиланням на фактичне відчуження земельної ділянки також є безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, земельна ділянка, на якій розташовано лот, не була предметом продажу, що у даному випадку не виключає обов'язковості застосування наведеного порядку. При цьому, такі твердження заявника є взаємосуперечливими з правовою позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», що висловлювалась позивачем протягом розгляду справи.

Наразі, посилання заявника в якості обґрунтування позовних вимог на порушення державним виконавцем під час проведення реалізації майна вимог Закону України «Про виконавче провадження», які встановлені в ухвалі від 24.02.2015р. по справі 5011-12/10776-2012, прийнятій за наслідками розгляду скарги третьої особи на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ніяким чином не можуть свідчити про наявність підстав для визнання недійсними результатів аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», проведеного 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, оскільки дії державного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження, який, як свідчать матеріали справи, і було застосовано й не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 24.10.2012р., від 26.12.2012р., від 26.08.2014р., від 23.09.2014р. по справах №6-116цс12, №6-140цс12, №914/2964/13, №908/1689/13 та постанові від 11.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №904/458/14.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вказувалось вище, згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, при зверненні до суду з позовом, заявником, насамперед, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів.

Наразі, суд зазначає, що майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» було відчужено у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу від 24.10.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-12/10776-2012, з визначенням початкової ціни лоту на підставі оцінки, обґрунтованість якої підтверджено відповідною рецензією.

Крім того, слід зауважити, що кінцева ціна, за якою було продано майно позивача, становить 54 116 000 грн., тоді як у звіті б/н від 08.09.2014р., складеному ОСОБА_7 та ОСОБА_8, загальна вартість нежитлового приміщення, земельної ділянки та обладнання складала 40 744 000 грн. (33 200 000 грн. - ціна будівлі, 5 300 000 - вартість земельної ділянки та 2 244 000 грн. - ціна обладнання). Тобто, загалом майно позивача було реалізовано за значно вищою, ніж визначена суб'єктом оціночної діяльності, ціною.

Таким чином, за висновками суду, у даному випадку під час проведення Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» 20.02.2015р., не було порушено прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», що також вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» до 1, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 2, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання недійсними результатів аукціону (відкритих електронних торгів) з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», проведеного 20.02.2015р. Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та відсутності підстав для їх задоволення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» про визнання недійсним протоколу №52404 від 20.02.2015р. проведення електронних торгів з продажу нерухомого майна підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Заява б/н від 02.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» про забезпечення позову шляхом зобов'язання Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України призупинити будь-які дії щодо оформлення результатів торгів, заборони Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України підписувати протокол проведення електронних торгів, заборони відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складати і затверджувати акт про проведені торги та накладення арешту на майно залишене судом без задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, та забороною на вчинення певних дій.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що з огляду на предмет розглядуваного позову, навіть у разі винесення судом рішення про задоволення позовних вимог, судовий акт не підлягав би примусовому виконанню у порядку Закону України «Про виконавче провадження», що фактично виключає можливість ускладнення чи невиконання судового рішення у разі незастосування обраних заявником заходів до забезпечення позову.

До того ж, суд зауважує, що клопотання заявника в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, також не підлягає задоволенню з тих підстав, що нормами чинного господарського процесуального законодавства передбачено саме накладення арешту на майно відповідача. Тоді як, у даному випадку у суду відсутні докази наявності у відповідачів 1 чи 2 майнових прав на майно, що стало предметом продажу на спірних торгах.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє залишене судом без задоволення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Клопотання б/н від 01.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» про зупинення розгляду справи до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу від 24.02.2015р., винесену за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця по справі 5011-12/10776-2012, залишене судом без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог (п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених учасниками судового процесу. До того ж, суд зазначав, що правомірність дій державного виконавця, не може бути підставою для визнання торгів недійсними, а отже, їх встановлення не впливало на вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, клопотання б/н від 01.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» про зупинення розгляду справи було залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 67, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви б/н від 02.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп» про забезпечення позову.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ОСОБА_6 групп», м.Київ до 1.Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м.Київ, 2. Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, м.Київ про визнання недійсним результатів аукціону та протоколу проведення електронних торгів.

У судовому засіданні 07.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13.07.2015р.

Суддя Любченко М.О.