Ухвала суду № 46852677, 30.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 3/112 30.10.12

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Дочірнього підприємства «Продмережа»(далі відповідач-1)

Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі

відповідач-2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторанна справа»

Про витребування майна (ресторанного обладнання) з чужого незаконного

володіння

Головуюча суддя Сівакова В.В.

Судді Трофименко Т.Ю.

ОСОБА_3

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_4 по дов. № 950 від 31.10.2011

Від відповідача-1 не зявився

Від відповідача-2 ОСОБА_5

Від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі № 3/112 повністю задоволені позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та витребувано з чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства «Продмережа»майно (ресторанне обладнання)(234 найменування), перелік якого наведений в рішенні, передавши його Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

03.02.2012, в звязку з набранням рішенням суду законної сили, Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

11.10.2012 позивач звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/112 від 17.01.2012 шляхом заміни повернення майна на відшкодування відповідачем його вартості у сумі 166 298,00 грн.

Заява мотивована наступним. 28.03.2012 позивач отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2012. Згідно даної постанови відповідачеві було надане право добровільно повернути майно до 28.03.2012.

Але, 24.04.2012 до ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві надійшов лист від відповідача, згідно якого відповідач стверджував, що повернув спірне майно ФОП ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі, копії якого до листа не додав. У своєму листі відповідач зазначив, що 08.12.2011 Господарським судом міста Києва була винесена ухвала у справі № 35/374 про припинення провадження по справі (позов ДП «Продмережа»до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 293 301, 52 грн).

Однак, на момент винесення ухвали по справі 35/374 від 08.12.2011, у провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа № 3/112 за позовом ФОП ОСОБА_6 до ДП «Продмережа»та ФОП ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Розгляд вказаної справи відповідач ДП «Продмережа»свідомо і систематично ігнорував, на відміну від ФОП ОСОБА_2 (по справі № 3/112 відповідач-2), який, в свою чергу, до винесення судом рішення по справі наголошував, що ніякого майна ФОП ОСОБА_6 у нього не має і ДП «Продмережа»нічого йому не повертала.

Отже, вказане свідчить про те, що на момент винесення рішення по справі № 3/112 від 17.01.2012 безпідставно набуте майно знаходилось у відповідача (якщо воно взагалі збереглось у нього в натурі), і відповідач вводить державного виконавця в оману, стверджуючи, що передав чуже майно начебто його власнику.

Із всього вище викладеного заявник дійшов висновку, що повернути в натурі безпідставно набуте майно відповідач не може, а відповідно і виконати рішення Господарського суду міста Києві від 17.01.2011 у справі № 3/112 неможливо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/112 від 22.10.2012 розгляд заяви позивача було призначено на 30.10.2012.

Позивач вимог ухвали суду від 22.10.2012 не виконав, а саме не подав докази надіслання відповідачам копії заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, не подав докази в підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений спосіб.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2012 заяву підтримав повністю.

Відповідач-1 в судове засідання 30.10.2012 не зявився, вимог ухвали суду від 22.10.2012 не виконав, а саме не подав письмові пояснення на заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Відповідач-2 вимог ухвали суду від 22.10.2012 не виконав, а саме не подав письмові пояснення на заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 30.10.2012 заперечень проти задоволення заяви позивача не навів.

Третя особа в судове засідання 30.10.2012 не зявилась.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 20.03.2012.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.03.2012 державним виконавцем Бережною О.О. Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві за результатами поданої стягувачем заяви, було винесено постанову ВП № 31772497 «Про відкриття виконавчого провадження», якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 3/112 від 03.02.2012 про витребування з чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства «Продмережа»майна (ресторанне обладнання) (234 найменування), перелік якого наведений в наказі, передавши його Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд на підставі даної норми наділений правом за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про зміну способу виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Відповідно до п. 7.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Пункт 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»визначає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у цьому пункті державний виконавець складає акт.

Всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість зміни способу виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують відсутність у відповідача спірного майна (акт державного виконавця).

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що в звязку з відсутністю належних доказів в підтвердження того, що спірне майно у відповідача відсутнє, а також, приймаючи до уваги те, що як вбачається з мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва №/112 від 17.01.2012 вартість майна, яке належить передати позивачу судом не досліджувалась, оскільки не була предметом даного спору, заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/112 від 17.01.2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/112 від 17.01.2012 відмовити повністю.

Головуюча суддя Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_3