Рішення № 46852652, 08.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015Справа №910/12673/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», м.Київ, ЄДРПОУ 31650052

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 30968986

про стягнення 1 296,14 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Герасименко Р.І. - по дов.

від відповідача: Лук'янчук А. В. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського

процесуального кодексу України у судовому

засіданні 08.07.2015р. оголошувалась перерва.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 1296,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Галатенко Оксані Василівні страхового відшкодування на підставі договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. добровільного страхування наземного транспорту внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» перейшло право вимоги до відповідача в розмірі сплаченого відшкодування.

Відповідач у відзиві №757/02-02 від 09.06.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що страхове відшкодування може бути виплачене відповідачем тільки з урахуванням зносу транспортного засобу у відповідності до вимог ст.ст.29, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До того ж, наведеним учасником судового процесу зазначено, що у звіті оцінювача, яким визначено розмір збитку, завданого Галатенко Оксані Василівні внаслідок пошкодження транспортного засобу, також не враховано неодноразового потрапляння автомобіля в дорожньо-транспортні пригоди.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.07.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 20.08.2014р. між Приватним акціонерними товариством «Страхова компанія «Вусо» (страховик) та Галатенко Оксаною Василівною (страхувальник) було укладено договір №1496490-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого згідно п.1.2 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом й додатковим обладнанням, встановленим на ньому, з наступними характеристиками:

марка/модель: Honda Civic

реєстраційний номер: АІ 6525 ЕА,

номер шасі:NLAFB8660CW003721,

рік випуску: 2012р.

Страховим випадком за даним договором є, в тому числі, дорожньо-транспортна пригода - ризик пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок події, що сталась в процесі руху автомобіля, в результаті якої заподіяні збитки транспортному засобу (п.4.1.1 договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р.).

У п.4.1.1.1 договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. страхувальником та страховиком погоджено, що безумовна франшиза у разі настання означеного вище страхового випадку, є нульовою.

За умовами п.2 договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. вигодонабувачем є Галатенко Оксана Василівна.

У відповідності до п.3.4 вказаного правочину договір №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. діє з 23.08.2014р. до 22.08.2015р.

Виходячи з змісту довідки №54709561 про дорожньо-транспортну пригоду, 16.12.2014р. о 20 год. 20 хвил. у Голосіївському районі м.Києва відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА, що належав Галатенко Оксані Василівні, яка і здійснювала керування автомобілем, та 2. Fiat Doblo, державний номер АА 4391 НА, що належав Личманюк Наталії Анатоліївні, керування яким під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди здійснював Личманюк Іван Іванович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.5.1 договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу деталей, запчастей, вузлів.

Пунктом п.5.2 вказаного правочину передбачено, що розмір збитку визначається страховиком на підставі рахунку станції технічного обслуговування, обраного страховиком.

Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку за рахунком станції технічного обслуговування, в який включається вартість запасних частин, матеріалів, необхідних для виконання відновлювального ремонту (п.16.4.1 договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р.).

Умовами п.16.11 вказаного правочину передбачено право страховика у разі наявності заборгованості страхувальника зі сплати страхового платежу зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу.

У разі визначення страхового відшкодування на підставі рахунку станції технічного обслуговування сума відшкодування перераховується на її рахунок (п.16.12 договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р.).

Як свідчать матеріали справи, 18.12.2014р. Галатенко Оксана Василівна звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» з заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16.12.2014р.

З наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що автомобілю Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА було завдано пошкодження переднього лівого крила та передніх лівих дверцят.

18.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» було виставлено рахунок №9039, відповідно до змісту якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА становила 9881,18 грн.

06.01.2015р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №8-02, у відповідності до якого страховиком прийнято рішення про виплату Галатенко Оксані Василівні страхового відшкодування за договором №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. в розмірі 9881,18 грн. шляхом перерахування 5311,58 грн. на рахунок станції технічного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» та зарахування 4569,60 грн. в рахунок несплаченого страхувальником страхового платежу.

Як вбачається з представлених заявником до матеріалів справи документів, страховиком було виплачено страхове відшкодування на підставі договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. та страхового акту №8-02 від 06.01.2015р., що підтверджується платіжним дорученням №81 від 06.01.2015р.

Наявним в матеріалах справи актом №АМЛ00000418 від 27.02.2015р. виконаних робіт на суму 9881,18 грн. підтверджується факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА.

Таким чином, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що виплата Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» страхового відшкодування на підставі договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. та страхового акту №8-02 від 06.01.2015р. з визначення його розміру на підставі рахунку станції технічного обслуговування та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції і зарахування частини коштів в рахунок несплаченого страхового платежу є правомірним та в повному обсязі відповідає умовам вказаного правочину.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що позивачем було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р. добровільного страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 23.01.2015р. Голосіївського районного суду м.Києва по справі №752/170/15-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.12.2014р. о 20 год. 20 хвил. у Голосіївському районі м.Києва за участю транспортних засобів 1. Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА та 2. Fiat Doblo, державний номер АА 4391 НА, визнано Личманюка Івана Івановича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №54709561 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер АА 4391 НА застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» за полісом №АВ7745082.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 19.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати поліс, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер АА 4391 НА.

На виконання вимог суду, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» було представлено витребувані судом документи.

Наразі, зі змісту полісу №АВ7745082 вбачається нульовий розмір франшизи у разі настання страхового випадку.

Одночасно, аналогічні відомості наведено у довідці №7/2-28/15029 від 26.05.2015р. Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданої на виконання вимог ухвали від 19.05.2015р. господарського суду м.Києва.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи у їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер АА 4391 НА саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Вусо» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» є обґрунтованим.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Вусо» зверталось до відповідача з вимогою №244 від 22.01.2015р. про виплату страхового відшкодування в сумі 9881,18 грн. Факт направлення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Альфа страхування» наведеної вимоги підтверджується поштовим повідомленням №0317904122592.

З представлених відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що за наслідками розгляду вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Вусо» відповідачем було складено страховий акт №1992.609.14.01.01 від 11.02.2015р., згідно змісту якого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 8 585,04 грн. При цьому, суму відшкодування розраховано з урахуванням коєфіціенту фізичного зносу транспортного засобу.

Саме означену суму і було перераховано відповідачем на рахунок заявника, що підтверджується платіжним дорученням №7530 від 22.04.2015р. та заперечувалось позивачем.

Суд не погоджується з позицією відповідача стосовно наявності у позивача права на звернення до відповідача з вимогою про стягнення страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу з огляду на таке.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наразі, суд зазначає, що з системного аналізу наведених норм вбачається, що під належним чином оціненою шкодою у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розуміється шкода, оцінена насамперед страховою кампанією. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.02.2015р. Вищого господарського суду України по справі №922/3853/14.

Як вказувалось, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування у відповідності до умов укладеного між ним та страхувальником договору №1496490-02-10-01 від 20.08.2014р., а саме на підставі рахунку станції технічного обслуговування. До того ж, судом зазначалось, що умовами означеного правочину передбачено визначення суми страхового відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Одночасно, господарським судом враховано, що порядок визначення вказаного коефіцієнту визначається у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яку затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України.

Відповідно до п.7.38 зазначеного нормативно-правового акту значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо колісний транспортний засіб експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо колісний транспортний засіб експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (автомобіль легковий, експлуатувався в режимі таксі, що передбачає надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку).

Наразі, факт потрапляння транспортного засобу Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА у дорожньо-транспортні пригоди раніше дійсно свідчить по наявність винятків стосовно використання коефіцієнту фізичного зносу.

Проте, у даному випадку до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме в межах фактичних витрат, тобто, в розмірі фактично сплаченого страхового відшкодування, а отже саме на таку суму у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» виникає обов'язок зі сплати страхового відшкодування.

Тобто, посилання відповідача у даному випадку на необхідність вирахування коефіцієнту фізичного зносу для визначення суми, що підлягає виплаті позивачу, є безпідставними. Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплати страхове відшкодування до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постановах від 15.01.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15 та від 30.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/27368/14.

При цьому, слід наголосити, що за приписами ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

До того ж, господарський суд зазначає, що у судовому засіданні 08.07.2015р. судом було запропоновано сторонам з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи призначити судову експертизу для визначення розміру завданих власнику транспортного засобу Honda Civic, державний номер АІ 6525 ЕА внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.12.2014р., збитків.

Проте, відповідач, як і позивач, проти призначення судової експертизи категорично заперечували та просили здійснити розгляд спору за наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, твердження відповідача про безпідставне незастосування позивачем при розрахунку страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу судом до уваги не приймаються як необґрунтовані та позбавлені належного доказового обґрунтування.

Крім того, твердження відповідача про наявність помилок у звіті №15/2/101/628397 від 05.03.2015р. про оцінку колісного транспортного засобу, який було складено Прохоровим К.Н. на замовлення Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Вусо», суд до уваги не приймає, оскільки, як вказувалось вище, сума страхового відшкодування була визначена позивачем на підставі рахунку станції технічного обслуговування, а відомості звіту у страховому акті №8-02 від 06.01.2015р. не враховувались.

До того ж, слід також зауважити, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Вказану правову позицію наведено у постанові від 15.01.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, які наведено у відзиві №757/02-02 від 09.06.2015р. стосовно відсутності правових підстав для стягнення з останнього страхового відшкодування є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» про стягнення страхового відшкодування в сумі 1296,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 1296,14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (04073, м.Київ, Оболонський район, проспект Московський, буд.9, ЄДРПОУ 30968986) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Казимира Малевича, буд.31, ЄДРПОУ 31650052) страхове відшкодування в сумі 1296,14 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13.07.2015р.

Суддя М.О. Любченко