Рішення № 46852279, 15.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2015 р. Справа № 906/806/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі Гребенніковій Н.П.

за участю представників сторін:

- від позивача: Мандер М.О. - представник за дов. №128 від 20.03.2015 (в засіданні 14.07.2015)

- від відповідача: Іванкевич С.Л. - представник за дов. від 23.04.2015 р. №260;

- в порядку ст. 30 ГПК: Махінов М.К. - керівник, паспорт ВН 217634 від 05.09.2003

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (м. Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 7121940,03 грн

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судових засіданнях оголошувались перерви, відповідно: 07.07.2015 - до 12:30 14.07.2015; 14.07.2015 - до 12:00 15.07.2015.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" (м. Київ) подано до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ТОВ "Юнік Фарма" (м. Новоград - Волинський) 7121940,03 грн заборгованості за Кредитним договором № 13/2014-Ю від 03.07.2014, з яких: 3762400,00 грн боргу по кредиту, 224317,99 грн процентів за користування кредитними коштами, 24161,29 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 777829,69 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 551625,53 грн 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, 18097,61 грн 30 % річних за несвоєчасну сплату процентів та 1763507,92 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 02.06.2015 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив засідання суду; зобов'язав сторони надати необхідні документи.

Ухвалою від 19.06.2015 господарський суд розгляд справи відклав, зокрема, зобов'язав відповідача, у разі необхідності, надати контр розрахунок, заявлених позивачем до стягнення коштів основного боргу, штрафних санкцій, 30 % річних та інфляційних нарахувань.

07.07.2015 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 07.07.2015 про призначення у справі судово - бухгалтерської експертизи (а. с. 76 - 78).

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що при здійсненні контр розрахунку суми інфляційних нарахувань, ним виявлено розбіжність на суму 30082,19 грн, яка виникла у зв'язку з невірним застосуванням позивачем формули розрахунку інфляційних втрат. На думку відповідача, виявлені помилки при первинному обрахунку заявлених позивачем сум, дають змогу ставити під сумнів правильність інших нарахувань, що здійснені позивачем у даній справи. Враховуючи, що відповідач не має змоги виконати вимоги ухвали суду від 19.06.2015, оскільки в штаті підприємства не має фахівця, що зміг би провести контр розрахунок заявлених позовних вимог, а даний тип розрахунків є складним та потребує спеціальних знань, відповідач просить призначити у справі № 906/806/15 судово - бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити питання, наведені в прохальній частині клопотання від 07.07.2015.

Ухвалою від 07.07.2015 господарський суд призначив засідання суду для розгляду справи та клопотання відповідача про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи; для надання можливості позивачу надати письмовий відзив на вказане клопотання відповідача та проведення між сторонами звірки розрахунків, суд оголосив в засіданні суду перерву до 12:30 14.07.2015.

Після перерви, до суду від позивача надійшла заява від 13.07.2015, вих. № 372140.1, про уточнення суми заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, внаслідок чого сума позову зменшилась до 6747906,51 грн (а. с. 81, 82).

14.07.2015 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі № 906/806/15 почеркознавчої експертизи, сплату витрат на її проведення просив покласти на відповідача (а. с. 84).

Ухвалою від 14.07.2015 господарський суд призначив вказані клопотання до розгляду, викликав в засідання суду в порядку ст. 30 ГПК України для надання пояснень по суті спору та можливого відібрання зразків підпису директора ТОВ "Юнік Фарма" Махінова М.К., витребував документи (банківські, бухгалтерські тощо) ТОВ "Юнік Фарма", підписані директором Махіновим М.К. в період укладення зазначеного Кредитного договору, оголосив в засіданні суду перерву до 12:00 15.07.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 13.07.2015, вих. № 372140.1; стосовно призначення у справі № 906/806/15 судових експертиз заперечив, оскільки не вбачає підстав для їх призначення судом; в засідання суду 15.07.2015 не прибув.

Представник відповідача в попередніх засіданнях суду проти вимог щодо сплати основної суми боргу по кредиту в розмірі 3762400,00 грн не заперечував; в засіданні суду відповідач та його представник підтримали клопотання про призначення у справі судово - бухгалтерської та почеркознавчої експертиз з підстав, у них викладених.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію сторін спору щодо заявленого відповідачем клопотання від 07.07.2015, господарський суд вважає, що відсутні підстави для призначення у справі судово - бухгалтерської експертизи, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами доказування, як висновками судових експертів, які оцінюються господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Необхідно вказати, що відповідно до останньої редакції пп. 1.2.6 п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої на виконання вимог Закону України «Про судову експертизу», експертиза про призначення якої відповідачем подано клопотання в даній справі має назву «економічна».

Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" господарським судам необхідно враховувати, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно з переліком наведених відповідачем для з'ясування судовим експертом питань, останній просить встановити чи документально обґрунтована та чи не містить математичних помилок вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача суми пені, процентів за користування кредитними коштами, процентів за несвоєчасне повернення кредиту, 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів, суми інфляційних нарахувань, за визначені позивачем відповідно до його розрахунку періоди.

Однак суд вказує, що проведення перерахунку стягуваних позивачем сум може бути проведено судом самостійно арифметичним методом з використання формул, що застосовуються для підрахунку неустойки, річних та інфляційних нарахувань.

До того ж, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін'юсту від 08.01.1998 за № 53/5 (в редакції наказу Мін'юсту від 26.12.2012 за № 1950/5) передбачено, що відповідно до чинного законодавства на замовленням, зокрема, юридичних осіб, виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Тобто з вказаного випливає альтернативний засіб доказування, який може бути використаний відповідачем щодо доведеності суду переконливості своїх заперечень на обґрунтованість розрахунку позовних вимог позивача.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, з огляду також на можливість затягування судового процесу з метою з'ясування обставин, що можуть бути досліджені судом самостійно та здійснення розрахунків, які не є складними.

В засіданні суду 15.07.2015 представники відповідача надали оригінальні примірники Статуту ТОВ "Юнік Фарма" за 2011 рік , зміни та доповнення до Статуту ТОВ "Юнік Фарма" від 15.02.2010, зміни та доповнення до Статуту ТОВ "Юнік Фарма" за 2013 рік, які оглянуто в засіданні суду, титульні сторінки із підписами директора відповідача Махінова М.К. долучено до матеріалів справи та на їх копіях проставлено щодо цього відповідний штамп господарського суду (а. с. 89 - 92); клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підтримали стосовно такого:

- чи підписував Махінов Михайло Костянтинович Кредитний договір № 13/2014-Ю на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 03.07.2014 ?

- чи підписував Махінов Михайло Костянтинович додаток № 1 до Кредитного договору № 13/2014-Ю на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 03.07.2014 ?

- чи підписував Махінов Михайло Костянтинович заяву вих. № 511 від 04.07.2014 на ім'я виконавчого директора Вінницької РД ПАТ "Банк "Київська Русь"?

Однак, оригінали вказаних документів відповідачем не експертне дослідження не надано, тому господарський суд повернув відповідачу оглянуті в засіданні суду оригінали вищевказаних установчих документів ТОВ "Юнік Фарма", так як відсутні необхідні письмові докази для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Одночасно, господарським судом відмовлено відповідачу в задоволенні його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, так як з огляду вищезазначених документів органолептично вбачається схожість підписів директора Махінова М.К., а направлення цих документів на експертне дослідження спричинило б затягування розгляду справи та додаткове витрачання коштів сторонами.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 за № 61, прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" (а. с. 94) в публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Волкова Олександра Юрійовича.

В подальшому, з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "Банк "Київська Русь", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 116 від 15.06.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" до 19.07.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю. (а. с.93).

Слід зазначити, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з п. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Приписами п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

До повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься вжиття передбачених законодавством заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (п. 6 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до приписів ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Цим підтверджено право звернення Уповноваженої особи Фонду до суду з метою захисту прав банку за позовами про стягнення з боржника простроченої заборгованості.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору № 13/2014-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.07.2014 (далі - Кредитний договір, а. с. 8 - 12).

За умовами п.1.1 Кредитного договору, ПАТ "Банк "Київська Русь" (позивач/банк) зобов'язався відкрити ТОВ "Юнік Фарма" (відповідач/позичальник) відновлювальну відкличну кредитну лінію та надати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених Кредитним Договором, а ТОВ "Юнік Фарма" зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

Відповідно до п.1.1.1, п. 1.1.2 Кредитного договору, банк встановив ліміт кредитної лінії, відкритої позичальнику, у розмірі 4000000,00 грн, з кінцевим терміном повернення коштів - 30.12.2014.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, на підставі заяви позичальника (а. с. 13), йому було перераховано банком на поточний рахунок 4000000,00 грн, доказом чого є меморіальний ордер № 2302 від 04.07.2014 (а. с. 14).

Приписами п. 4 Кредитного договору передбачені умови повернення кредиту позичальником, нарахування та сплати процентів, винагороди банку. Зокрема, в них зазначено, що:

- повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок у відповідності до Графіка (Додаток № 1 від 03.07.2014, а. с. 31);

- у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом;

- проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році;

- нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається;

- сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом;

- у випадку порушення позичальником встановлених строків сплати процентів, сума неоплачених в строк процентів вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів;

- всі платежі позичальника, передбачені Кредитним договором, вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого Кредитним договором.

Згідно з п. 6.1.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому Кредитним договором.

Обов'язок позичальника повернути позику встановлений також в ст. 1049 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, всупереч вище вказаному, позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів виконав не в повному обсязі, частково сплативши банку 237600,00 грн, а саме: 16.10.2014 - 172000,00 грн, 20.10.2014 - 50000,00 грн, 21.10.2014 - 15600,00 грн (а. с. 32 - 34).

Таким чином, заборгованість позичальника по кредиту перед банком, у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору, склала 3762400,00 грн (4000000,00 - 237600,00), що підтверджено виписками банку (а. с. 15 - 18) та вбачається з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні.

За приписами ст. 1048 ЦК України та умов Кредитного договору, банк має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1.1.5 Кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом - 25 % річних.

Наданими до матеріалів справи меморіальними ордерами, платіжними доручення та виписками банку підтверджено часткову сплату позичальником процентів за користування кредитом на загальну суму 616060,70 грн (а. с. 35 - 62). При цьому, слід зауважити, що сплата вказаних процентів відбувалася з порушенням строку платежу, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість по прострочених процентах у сумі 224317,99 грн (840378,06 грн (сума нарахованих процентів) - 616060,07 грн (сума сплачених процентів)).

Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору визначено, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Також в п. 8.1 Кредитного договору зазначено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Слід вказати, що у зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі оплатою позичальником кредиту та процентів за користування ним, банк нарахував до стягнення з позичальника пеню та 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитним договором сторони встановили, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити на рахунок банку 30 % річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Згідно з розрахунком суду, пеня та 30 % річних по простроченому тілу кредиту за період з 01.10.2014 по 14.05.2015, обраховані з урахуванням здійснених позичальником проплат, та становлять, відповідно, 777829,69 грн і 551625,53 грн, зокрема:

- із суми боргу, яка виникла станом на 01.10.2014 і складає 1000000,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 01.10.2014 по 15.10.2014), сума пені становить 10273,97 грн, сума 30 % річних - 12328,77 грн;

- із суми боргу, яка виникла станом на 16.10.2014 і складає 828000,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 16.10.2014 по 19.10.2014), сума пені становить 2268,49 грн, сума 30 % річних - 2722,19 грн;

- із суми боргу, яка виникла станом на 20.10.2014 і складає 778000,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 20.10.2014 по 20.10.2014), сума пені становить 532,88 грн, сума 30 % річних - 639,45 грн;

- із суми боргу, яка виникла станом на 21.10.2014 і складає 762400,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 21.10.2014 по 31.10.2014), сума пені становить 5744,11 грн, сума 30 % річних - 6892,93 грн;

- із суми боргу, яка виникла станом на 01.11.2014 і складає 1762400,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 01.11.2014 по 30.11.2014), сума пені становить 38821,09 грн, сума 30 % річних - 43456,44 грн;

- із суми боргу, яка виникла станом на 01.12.2014 і складає 2762400,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 01.12.2014 по 30.12.2014), сума пені становить 63573,04 грн, сума 30 % річних - 68113,97 грн;

- із суми боргу, яка виникла станом на 31.12.2014 і складає 3762400,00 грн (обґрунтовано заявлений період з 31.12.2014 по 14.05.2015), сума пені становить 656616,10 грн, сума 30 % річних - 417471,78 грн.

Таким чином, загальний розмір пені та 30 % річних, що підлягає до стягненню з позичальника за несвоєчасно повернення кредиту становить, відповідно, 777829,68 грн та 551625,53 грн. Вказані суми підтверджені згідно з розрахунком суду та є арифметично правильними.

Що стосується пені, яка обрахована із заборгованості по простроченим відсоткам, то її обґрунтовано заявлена до стягнення сума складає 24161,29 грн.

При перевірці правильності нарахування вище вказаної суми, господарським судом було враховано частково здійснені позичальником проплати в рахунок погашення процентів, період впродовж якого відбулося прострочення сплати процентів в розрізі кожного виставленого платежу окремо, та фактично сплачені позичальником суми погашення пені, нарахованої по простроченим процентам, сума яких склала 1118,56 грн, що підтверджено меморіальними ордерами за №№ 7881, 6591, 5376 (а. с. 71 - 73).

Водночас, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних згідно з позовною заявою, господарський суд встановив, що їх обґрунтовано заявлена сума складає 1389474,00 грн, про що також зазначено в заяві позивача від 13.07.2015, вих. № 372/40.1, в якій він повідомляє про помилку, допущену при нарахуванні інфляційного збільшення заборгованості (а. с. 81, 82).

Враховуючи, що банком було уточнено позовні вимоги в частині зазначення розміру інфляційних, що підлягають до стягненню з позичальника, суд дійшов висновку про правомірність проведених банком нарахувань на вказану суму. Отже вимоги банку про стягнення з позичальника інфляційних втрат у розмірі 1389474,40 грн є обґрунтованими.

Натомість суд не вважає доведеними вимоги банку про стягнення на його користь 30 % за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 18097,61 грн, оскільки умовами Кредитного договору передбачено право банку на стягнення процентів річних від простроченої суми, що трактується судом як суми кредиту, а не відсотків за ним.

З огляду на викладене, в стягненні з позичальника 18097,61 грн суд відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 6729808,90 грн, з яких: 3762400,00 грн боргу по кредиту, 224317,99 грн процентів за користування кредитними коштами, 24161,29 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 777829,69 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 551625,53 грн 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту та 1389474,40 грн інфляційних втрат.

Оскільки в силу вимог п. 18 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, то на підставі ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в Державний бюджет України.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (11701, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 19, код ЄДРПОУ 30600896)

на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Хорива, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 24214088):

- 3762400,00 грн боргу по кредиту,

- 224317,99 грн процентів за користування кредитними коштами,

- 24161,29 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами,

- 777829,69 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту,

- 551625,53 грн 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту,

- 1389474,40 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (11701, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 19, код ЄДРПОУ 30600896) в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн судового збору.

4. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.07.15

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 сторонам (реком.)