Рішення № 46852043, 08.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.15р. Справа № 904/3056/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівка", смт. Кринички, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод №9", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шелудько І.І., дов. від 05.05.14р.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванівка" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод №9" про стягнення основного боргу у розмірі 435 258,00грн., пені у розмірі 73 869,06грн., 3% річних у розмірі 6 047,36грн., інфляційних у розмірі 53 053,17грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки борошна №26/14-М від 17.09.2014р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 14.04.2015р. порушено провадження у справі №904/3056/15.

Розпорядженням керівника апарату за №478 від 11.06.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/3056/15 у зв'язку із перебуванням судді Дубініна І.Ю. на лікарняному. Згідно повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду справу №904/3056/15 передано для розгляду по суті судді Петровій В.І.

Ухвалою суду від 15.06.2015р. суддя Петрова В.І. прийняла до свого провадження справу №904/3056/15.

09.07.2015р. позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 70 428,07грн., 3% річних у розмірі 5 984,53грн., інфляційні у розмірі 52 313,36грн. Крім того просив розглянути справу без його участі.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що у повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар. Крім того, посилаючись на скрутне фінансово-економічне становище, просив суд зменшити розмір пені.

09.07.2015 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський хлібзавод №9" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівка" (постачальник) був укладений договір поставки борошна №26/14-М, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений строк борошно в асортименті (далі - товар), у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.1.2. договору передача товару відбувається на підставі заявки покупця, яку останній зобов'язаний передати за допомогою кореспонденції (рекомендований, цінний лист), або телеграмою, або за допомогою факсимільного зв'язку, або за допомогою електронної пошти, або по телефону, або вручити під розписку за підписом уповноваженої особи покупця не пізніше 3 (трьох) робочих днів до дня поставки.

За п.5.2. договору ціна на товар договірна, визначається на момент поставки та погоджується сторонами у заявці і вказується в накладних на поставку товару.

Відповідно до п.6.1. договору товар постачається на умовах правил ІНКОТЕРМС-2010, про що зазначається та погоджується сторонами у заявці. Строки поставки кожної замовленої партії товару встановлюються сторонами у заявці (п.6.2. договору).

Згідно п.6.4. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при його отриманні та підписанні накладних матеріально-відповідальними особами сторін.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач поставив відповідачу товар за період з 18.09.2014р. по 25.11.2014р. на загальну суму 712 090,00грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару (а.с.36-63).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.5.5. договору оплата за товар проводиться покупцем протягом 7 календарних днів після його одержання. Оплата товару проводиться в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.6. договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач з порушенням строку, визначеного договором, оплатив поставлений товар у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.3. договору за порушення строку оплати поставленого товару, передбаченого п.5.5. договору, з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 09.10.2014р. по 03.04.2015р. у розмірі 70 428,07грн.

Господарський суд, перерахувавши пеню за даний період, встановив, що вона розрахована правильно.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 09.10.2014р. по 03.04.2015р. у розмірі 5 984,53грн., а також інфляційні з листопада 2014р. по лютий 2015р. у розмірі 52 313,36грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних та інфляційні, встановив, що вони розраховані правильно та підлягають до стягнення.

21.05.2015р. відповідач, посилаючись на скрутне фінансово-економічне становище, просив суд зменшити розмір пені.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши подану заяву, враховуючи тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, а також те, що він у повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути 35 214,04грн.

Відповідно до 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод №9" (49035, м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Чеботарьова, 28, ЄДРПОУ 00378000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівка" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Будівельників, 9, ЄДРПОУ 31004377) пеню у розмірі 35 214,04грн. (тридцять п"ять тисяч двісті чотирнадцять грн. 04коп.), 3% річних у розмірі 5 984,53грн. (п"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят чотири грн. 53коп.), інфляційні у розмірі 52 313,36грн. (п"ятдесят дві тисячі триста тринадцять грн. 36коп.) та 2 574,52грн. (дві тисячі п"ятсот сімдесят чотири грн. 52коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Іванівка" суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 8 790,04грн., про що винести ухвалу.

Повне рішення складено 14.07.2015р.

Суддя В.І. Петрова