Рішення № 46850702, 10.07.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20105/13-ц

провадження № 2/753/14/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"10" липня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва

у складі : головуючого судді - Цимбал І.К.,

при секретарі - Черленюку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, Міністерства юстиції України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ПАТ «Універсал Банк» (далі - позивач, банк) звернулось до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи позовні вимоги банк посилався на те, що 11.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» (у якого ПАТ «Дельта Банк» купило право вимоги за кредитом) та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11370525000, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 117900,00 дол. США на строк з 11.07.2008 року по 11.07.2029 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,3% річних.

Позивач виконав умови кредитного договору та надав відповідачу ОСОБА_2 зазначені грошові кошти у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 умови договору кредиту належним чином не виконує і станом на 01.08.2013 року сума загальної заборгованості перед позивачем складає 196279,33 дол. США.

Крім того, 11.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 з метою забезпечення згаданого кредитного договору укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 46,90 кв.м., жилою площею 20,50 кв.м.), що належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 11.07.2008 року за реєстровим №3127, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 11.07.2008 року.

Зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 11.07.2008 року ПАТ «Дельта Банк» просило суд звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки у вигляді квартири.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву в якій, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224-226 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між АКІБ «Укрсиббанк» (у якого ПАТ «Дельта Банк» купило право вимоги за кредитом) та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11370525000, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 117900,00 дол. США на строк з 11.07.2008 року по 11.07.2029 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,3% річних (а.с.12-18).

Разом з тим, ОСОБА_2 умови договору кредиту належним чином не виконує і станом на 01.08.2013 року сума її загальної заборгованості перед позивачем складає 196279,33 дол. США, з них: заборгованість по кредиту у сумі 116028,20 дол. США та заборгованість по процентам у сумі 80251,13 дол. США, що підтверджується наданою позивачем довідкою (а.с.36), яка перевірена судом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, що встановлено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позика частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. та сплати процентів, належних йому відповідно до кредитного договору.

Крім того, 11.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 з метою забезпечення згаданого кредитного договору укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 46,90 кв.м., жилою площею 20,50 кв.м.), що належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. 11.07.2008 року за реєстровим №3127, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 11.07.2008 року (а.с.28-31).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право iпотекодержателя на продаж предмета іпотека будь-якій особі - покупцеві на підставі рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості за договором кредиту є обгрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства України.

Однак, в частині пред'явлених банком позовних вимог про виселення відповідача зі спірної квартири суд вважає за необхідне відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж статті 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

У матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачами письмової вимоги іпотекодержателя добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Оскільки законом передбачений певний порядок добровільного виселення за вимогою банку, і цей порядок банком не дотриманий, позов про виселення без дотримання попереднього порядку є передчасним.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Окрім того, ст. 38 цього Закону передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, у частині 6 визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов"язання за цим договором або будь-якого зобов"язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства .

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "про іпотеку", з інших, передбачентх законодавством України, підстав.

Водночас, у червні 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку (п.п.1 п.1 вказаного Закону).

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки згаданим Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Мораторій - це тимчасове обмеження і згідно зі ст.3 цього Закону він втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції приходить до висновку про те, що заборона на примусове стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, діє лише тимчасово і не є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, повинен відповідно до ст. 217 ЦПК України відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Разом з тим, відповідачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВІРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, знаходиться за адресою: м Київ, вул. Щорса, 36) за договором про надання споживчого кредиту №11370525000 від 11.07.2008 року (який укладено між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2) у сумі 196279,33 доларів США (з них: заборгованість по кредиту у сумі 116028,20 доларів США та заборгованість по процентам у сумі 80251,13 доларів США) звернути стягнення згідно договору іпотеки від 11.07.2008 року на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 46,90 кв.м., жилою площею 20,50 кв.м.), що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) шляхом передачі вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, знаходиться за адресою: м Київ, вул. Щорса, 36).

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VII.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, знаходиться за адресою: м Київ, вул. Щорса, 36) сплачений судовий збір у сумі 3654 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: