Рішення № 46850254, 07.07.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І ШЕ Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/5369/15-ц

Провадження № 2/752/3276/15

07.07.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., за участі секретаря Титоренко А.М.,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

встановив:

у березні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, при цьому пояснивши наступне.

09.10.2012р. позивач згідно трудового договору прийнята на роботу за посадою юрисконсульта юридичного департаменту ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія». 04.03.2015р. позивач отримала від начальника юридичного департаменту ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» матеріали претензії № ДКЦВ-6747 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в наслідок ДТП, на суму 3083,73 грн. При цьому, начальник юридичного департаменту в усній формі надав позивачу доручення отримати від страхової компанії заяву про страхове відшкодування за вказаною ДТП, без зазначення кінцевого терміну виконання такого доручення. Враховуючи наведене та зважаючи, що строк розгляду претензії складає 30 днів згідно ст. 7 ГПК України, а також з огляду на виконання іншої поточної роботи і погіршення стану здоров'я, позивач прийняла до виконання відповідне доручення в межах наведеного 30 денного строку. Однак 18.03.2015р. між позивачем та начальником юридичного департаменту виник конфлікт, під час якого останній вимагав від позивача написати заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням або останню буде звільнено за ініціативою роботодавця за порушення трудової дисципліни, із чим позивач не погодилась. При цьому 18.03.2015р. позивач отримала службову записку начальника юридичного департаменту за № 325 із вимогою надати письмові пояснення про причини невиконання доручення від 04.03.2015р. про складення юридичного висновку щодо претензії № ДКЦВ-6747. Разом з цим позивач службовою запискою від 19.03.2015р. за № 349 зазначила у відповідь, що усним дорученням начальна юридичного департаменту від 04.03.2015р. не ставилось у завдання складення юридичного висновку щодо претензії № ДКЦВ-6747, а також не визначався термін його виконання позивачем. В наступному 20.03.2015р. начальник юридичного департаменту звернувся із службовою запискою № 367 до в.о. генерального директора ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у формі догани, у зв'язку із невиконання позивачем доручення від 04.03.2015р. щодо здійснення протягом двох робочих днів відбору письмових пояснень у водія ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» що є учасником ДТП, аналізу матеріалів і підготовки відповіді на претензію № ДКЦВ-6747. На підставі зазначеного наказом генерального директора ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» від 23.03.2015р. за № 44 було оголошено догану позивачу за неналежне виконання службових обов'язків юрисконсульта юридичного департаменту ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія». Позивач відмовилась ознайомлюватися під розпис із наказом від 23.03.2015р. за № 44, про що 26.03.2015р. було складено Акт № 03 працівниками відповідача. Разом з цим позивач пояснила, що вважає незаконним застосування до неї наказом від 23.03.2015р. за № 44 дисциплінарного стягнення у формі догани, оскільки усним дорученням начальна юридичного департаменту від 04.03.2015р. позивачу не ставилося у завдання відбір письмових пояснень у водія ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», підготовка відповіді на претензію № ДКЦВ-6747, взагалі не визначався строк його виконання у два робочі, у зв'язку із чим позивач як працівник не порушувала вказане завдання і трудову дисципліну. Крім того, суперечать один одному та визначають різний зміст доручення від 04.03.2015р. службові записки начальна юридичного департаменту від 18.03.2015р. за № 325, в якій останнім зазначено про доручення скласти письмовий юридичний висновок щодо претензії № ДКЦВ-6747 без терміну виконання, та службової записки від 20.03.2015р. за № 327, в якій вказано про доручення відібрати письмові пояснення у водія ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», підготувати відповідь на саму претензію № ДКЦВ-6747 в строк два робочих дні. На підставі викладеного позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 23.03.2015р. за № 44 про притягнення позивач за посадою юрисконсульта юридичного департаменту до дисциплінарної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити повністю позовні вимоги.

Представник відповідача ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» у судовому засіданні та письмовому відзиві позов не визнав і просив відмовити повністю у задоволені позовних вимог.

Врахувавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом генерального директора ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» від 09.10.2012 за № 122-л прийнято на роботу позивача за посадою юрисконсульта юридичного департаменту ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія».

Відповідно до п. 1.6. Посадової інструкції юрисконсульта, затвердженого генеральним директором ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» від 12.08.2013р., юрисконсульт безпосередньо підпорядковуються начальну юридичного відділу. Юрисконсульт виконує доручення начальна юридичного департаменту, що відносяться до функцій юридичного департаменту (п. 3.1.12. Посадової інструкції юрисконсульта).

Позивачем у позові та відповідачем у відзиві визнано, що 04.03.2015р. начальник юридичного департаменту надав в усній формі надав доручення позивачу щодо опрацювання претензії № ДКЦВ-6747 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в наслідок ДТП на суму 3083,73 грн.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вбачається, що начальник юридичного департаменту службовою запискою від 18.03.2015р. за № 325 звернувся до позивача із вимогою надати письмові пояснення про причини невиконання доручення від 04.03.2015р. про складення юридичного висновку щодо претензії № ДКЦВ-6747.

Разом з цим, позивач службовою запискою від 19.03.2015р. за № 349 зазначила у відповідь, що усним дорученням начальна юридичного департаменту від 04.03.2015р. було визначено позивачу завдання отримати від страхової компанії заяву про страхове відшкодування за вказаною ДТП, а тому позивачу як працівнику не ставилось до виконання складення юридичного висновку щодо претензії № ДКЦВ-6747, не визначався строк його завершення. Крім того, оскільки строк розгляду претензії складає 30 днів згідно ст. 7 ГПК України, а також з огляду на виконання іншої поточної роботи і погіршення стану здоров'я, позивач прийняла доручення від 04.03.2015р. щодо отримання від страхової компанії заяви про страхове відшкодування за ДТП до виконання в межах 30 денного строку.

При цьому на виконання вищевказаної службової записки начальника юридичного департаменту від 18.03.2015р. за № 325 позивачем було направлено останньому юридичний висновок за результатами оцінки претензії № ДКЦВ-6747 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в наслідок ДТП на суму 3083,73 грн.

В наступному, начальник юридичного департаменту звернувся із службовою запискою від 20.03.2015р. за № 367 до в.о. генерального директора ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у формі догани, у зв'язку із невиконання позивачем доручення від 04.03.2015р. щодо здійснення в строк протягом двох робочих днів відбору письмових пояснень у водія ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» що є учасником ДТП, підготовки відповіді на претензію № ДКЦВ-6747.

Наказом генерального директора ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» від 23.03.2015р. за № 44 було оголошено догану позивачу за неналежне виконання службових обов'язків юрисконсульта юридичного департаменту ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», на підставі службових записок начальника юридичного департаменту від 18.03.2015р. за № 325 і від 20.03.2015р. за №367.

Разом з цим позивач зазначила, що відмовилась ознайомлюватися під розпис із наказом від 23.03.2015р. за № 44, про що працівниками відповідача складено Акт № 03 від 26.03.2015р.

В свою чергу суд зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи докази на підтвердження однозначного змісту і строку виконання службового доручення від 04.03.2015р., наданого начальником юридичного департаменту позивачу стосовно матеріалів претензії № ДКЦВ-6747 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в наслідок ДТП на суму 3083,73 грн.

При цьому вбачається із службової записки начальна юридичного департаменту від 18.03.2015р. за № 325, що дорученням було визначено позивачу скласти письмовий юридичний висновок стосовно претензії № ДКЦВ-6747, а згідно службової записки від 20.03.2015р. за № 327 вже зазначено про доручення позивачу відібрати письмові пояснення у водія ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», підготувати відповідь на саму претензію № ДКЦВ-6747 в строк два робочих дні.

Зважаючи на викладене, наведені службові записки начальна юридичного департаменту від 18.03.2015р. за № 325 і від 20.03.2015р. за № 327 визначають різний зміст доручення від 03.04.2015р., у зв'язку із чим суд за внутрішнім переконанням критично оцінює їх достовірність у сукупності та кожної окремо, в наслідок чого суд відхиляє такі службові записки як неналежні докази щодо змісту доручення від 03.04.2015р. та його порушення з вини позивача.

Також суд критично оцінює і частково відхиляє покази свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, допитаних за заявою відповідача у залі судового засідання, оскільки показання зазначених свідків носять суперечливий характер, не кореспондують іншим доказам у справі у їх сукупності. Підтверджуючи факт доведення до відома позивача усного службового доручення, свідки в той же час підтверджують наявність хворобливого стану здоров'я позивача у час виконання службового завдання. Окрім того, свідок ОСОБА_3 під присягою підтвердив факт погрози звільнення позивачу з боку безпосереднього керівника, що суд також бере до уваги у сукупності з іншими доказами у справі.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Крім того суд зазначає, що безпосередньо в оскаржуваному наказі генерального директора ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» від 23.03.2015р. за № 44 не зазначено коли, в чому і яким способом мало місце неналежне виконання позивачем службових обов'язків юрисконсульта юридичного департаменту, за яке фактичне порушення трудової дисципліни було застосовано до позивача захід стягнення у формі догани, чи мало місце таке порушення з вини позивача, а також не вказано про врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини щодо порушення позивачем службових обов'язків та є безпідставним застосування до позивача заходу впливу у формі догани наказом від 23.03.2015р. за № 44, в наслідок чого наведений наказ має бути скасовано як протиправний.

Разом з цим, положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» №44 від 23.03.2015 року про притягнення ОСОБА_1 юрисконсульта відділу юридичного департаменту до дисциплінарної відповідальності.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (ЄДРПОУ 25412086) 243 гривень 60 копійок судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя