Ухвала суду № 46840716, 06.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/7548/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1982/15Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Омельченко Л.М., Прядкіної О.В.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» та представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовні 2013 року представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.01.2008 року в розмірі 25 076,21 грн. та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову посилався на невиконання боржником відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 31.08.2013 року утворилася вказана заборгованість.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено за спливом позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить виключити або змінити в мотивувальній частині рішення місцевого суду посилання на встановлення певних фактів та обставин справи. По суті рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 січня 2008 року між сторонами було укладено договір про надання Банком ОСОБА_2 кредиту у формі фінансового кредитного ліміту в сумі 7000 грн. на строк дії платіжної карти на умовах його повернення та сплати процентів за базовою процентною ставкою 36 процентів із розрахунку 360 днів на рік.

За своєю правовою природою вказаний кредитний договір є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) та складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку.

За умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобовязався повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом шляхом внесення обовязкових щомісячних платежів у розмірі не менше 7% від суми заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає граничному строку дії картки (місяць і рік), указаному на ній.

Як вбачається з виписки про рух коштів за платіжною картою № 4149605368917324, виданою на імя ОСОБА_2, з 01.06.2008 року виникла прострочена заборгованість по кредиту, поточний щомісячний платіж не було внесено позичальником в установлені договором строки, а 08.10.2008 року боржником внесено останній платіж в рахунок погашення заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, станом на 31.08.2013 року виникла заборгованість в сумі 25076,21 грн., з яких: 6591,76 грн. заборгованість за кредитом, 12847,11 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 3967,04 грн. заборгованість по комісії, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1170,30 грн. штрафу (процентна складова).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, суд першої інстанції визнав підставність позову, однак вважає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, що відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Закон визначає загальну позовну давність тривалістю у три роки та спеціальну позовну давність до окремих вимог (ст.ст. 257, 258 ЦК України).

Вважається, що зі спливом позовної давності до основної вимоги, спливає позовна давність і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 268 ЦК України).

Перебіг позовної давності за загальним правилом, визначеним ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливу останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право на позов виникло у ПАТ «КБ «ПриватБанк» з моменту настання певних юридичних фактів, що свідчать про порушення прав кредитора, тобто з часу прострочення боржника несплати ним щомісячного чергового платежу, а з позовом до суду Банк звернувся через пять років, після спливу позовної давності.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позовна давність стосовно кожного щомісячного платежу за кредитним договором, виходячи із визначеної сторонами мінімальної суми платежу 7% від суми заборгованості, сплинула до предявлення ПАТ «КБ «ПриватБанк» позову до ОСОБА_2 25 жовтня 2013 року, що апелянтом по справі не спростовано.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 27.03.2015 року, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Колегія суддів також не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, доводи якої фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду щодо встановлених обставин справи, натомість рішення суду першої інстанції по суті не оскаржується.

Так, заперечуючи факт укладення ОСОБА_2 кредитного договору, апелянт визнав подання та підписання відповідачем заяви на видачу кредитної картки, його ознайомлення та згоду з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами Банку, що є письмовою формою кредитного договору (ст.ст. 207, 634, 1055 ЦК України), недійсність якого в установленому законом порядку не встановлено.

Оспорюючи одержання ОСОБА_2 платіжної картки № 4149605368917324, виданої на його імя, та відповідно надання йому Банком кредитних коштів, уповноважений представник відповідача ОСОБА_3 фактично визнав здійснення ОСОБА_2 платежів у погашення кредиту, останній з яких за твердженням апелянта було проведено 09.06.2008 року через термінал самообслуговування, що свідчить про використання відповідачем кредитної картки та визнання ним своїх зобовязань за кредитним договором, та спростовує доводи апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Встановлено, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав до його зміни чи скасування колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» та представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ ОСОБА_4

ОСОБА_5

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1