Ухвала суду № 46838318, 18.05.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/9526/13-к

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів Сєвєродонецького міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді- Александрової Н.В.,

суддів- Олійник В.М., Юзефовича І.О.,

при секретарі - Голуб Т.М.,

за участю прокурора - Ковальова Д.В.,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4

захисників- ОСОБА_12 ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_10, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 , ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 4,5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходиться вище зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, так як, на його думку, на сьогоднішній день існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому йому не обрано жодного запобіжного заходу, матеріали кримінального провадження містять численні докази того, що ОСОБА_2 разом з іншими обвинуваченими вчинили розбійний напад із застосуванням вогнепальної зброї та фізичного насильства, а тому, знаходячись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що є реальними ризиками. Крім того, на території Луганської області проводиться антитерористична операція, та деяка частина області знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, що полегшує можливість ОСОБА_2 переховуватись від суду на непідконтрольній України території.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як ОСОБА_2 протягом всього часу розгляду справи у суді не порушував порядку розгляду та з'являвся до суду за першою його вимогою, має сім'ю, на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання, не вчиняв інші правопорушення.

Суд, вислухавши заявлене прокурором клопотання, думку учасників провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує, що злочин, який йому інкримінується, є особливо тяжким, вчинений групою осіб, однак у відношенні ОСОБА_2 в ході досудового розслідування вже було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду було змінено на домашній арешт у зв'язку з необхідністю надання медичної допомоги ОСОБА_2, яка не могла бути йому надана в умовах тримання під вартою. При цьому запобіжній захід у вигляді домашнього арешту закінчився у визначений судом строк, так як від сторони обвинувачення до суду не надходило жодних клопотань про його продовження. Тому посилання прокурора на відсутність запобіжного заходу у обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні в якості наявних ризиків для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не бере до уваги.

Не бере до уваги також колегія суддів і наведені у клопотанні прокурора посилання на те, що ОСОБА_2, знаходячись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як протягом розгляду справи останній жодного разу без поважних причин не порушив порядок розгляду справи та з'являвся до суду за першою його вимогою.

Колегія суддів вважає, що посилання прокурора на проведення на території Луганської області антитерористичної операції, наявність непідконтрольної частини цієї області у зв'язку з дією на цих територіях незаконних збройних формувань, як на підставу обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не відповідає ст.177 КПК України, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.1 ст.263 КК України, які не пов'язані з зазначеними прокурором обставинами.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, на утриманні двох малолітніх дітей, отже має міцні соціальні зв'язки, періодично проходить лікування, скарг від потерпілих, свідків на здійснення на них впливу обвинуваченим суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 є необґрунтованим, наведені ним ризики надуманими, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.В. Александрова

Судді В.М. Олійник

І.О. Юзефович