Ухвала суду № 46834342, 14.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/651/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Гершкул І. М.

Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 року м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Іванова Д.Л.,

суддів Ремеза П.М., Лещенка Р.М.,

секретаря Піроженко Д.В.,

за участю прокурора Могили В.Г.,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника-адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120170000003 стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_6 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, що не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 12 вересня 2005 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі. Звільнений 08 травня 2014 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Двірці Сокальського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, що не працює, зареєстрованого за адресою:АДРЕСА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 27 травня 2002 року апеляційним судом Львівської області за п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст. 70 КК України остаточно на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 08 травня 2013 року на підставі постанови Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 3 роки 8 місяців 4 дні,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ст.71 КК Україниза сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком не відбутої частини покарання за вироком апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2002 року, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Ухвалено про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Кіровоградської обласної лікарні 3 495,60 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_6 в апеляційному порядку не оскаржується.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнано винуватими у тому, що вони 02 січня 2015 року приблизно 20.40 год. за попередньою змовою проникли на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_4, де ОСОБА_5 металевим прутом наніс ОСОБА_7 один удар в область голови, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: струс головного мозку, ран волосистої частини голови та на верхній повіці лівого ока з переходом на брову, гематоми лівого ока з переходом на брову, гематоми лівого ока, субкон'юктивального крововиливу лівого ока, які згідно висновку експерта № 170 від 10 лютого 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвело до короткочасного розладу здоров'я.

Після цього, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зв'язали ОСОБА_7 і проникли у приміщення будинку, де погрожуючи ОСОБА_3 застосуванням насильства, з використанням заздалегідь взятих із собою ножів, примусили останню віддати грошів сумі 25000,00 грн., які знаходились у будинку.

Заволодівши коштами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 просить змінити вирок суду першої інстанції і призначити її підзахисному більш м'яке покарання, мотивуючи тим, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання районним судом не в повній мірі враховано, що останній у вчиненому розкаявся, повністю визнав свою вину, вибачився перед потерпілими, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений і має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Наведені обставини, на думку сторони захисту, не знайшли своєї належної та об'єктивної, що призвело до необґрунтованого призначення ОСОБА_5 надто суворого покарання, яке не відповідає його цілям та загальним засадам.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 також просить змінити вирок районного суду, призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 187 КК України, вказуючи на те, що при призначенні покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що він повністю визнав свою вину, у вчиненому розкаявся, активно сприяв слідству у розкритті інкримінованого йому злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, вибачився та відшкодував потерпілим заподіяну матеріальну шкоду, хворіє туберкульозом і тривале перебування в місцях позбавлення волі зашкодить його здоров'ю.

В запереченнях на апеляційні скарги потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вказують про те, що ОСОБА_5 будучи раніше судимий, після звільнення з місць позбавлення волі ніде не працював, через невеликий проміжок часу знов вчинив тяжкий злочин, не розкаявся, разом з ОСОБА_6 заволоділи грошима престарілої, хворої людини, яка зберігала їх на поховання, знущались та катували потерпілого ОСОБА_7, матеріальну шкоду не відшкодував і заслуговує на більш суворе покарання, ніж те, що призначено йому за вироком суду.

Заслухавши доповідача, в дебатах думку прокурора та потерпілої ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які повністю підтримали апеляційні скарги і просили суд їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України,колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нападі з метою заволодіння чужими майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло ґрунтуються на сукупності зібраних, взаємоузгодженими між собою та досліджених судом доказах, які є правильними і відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційні скарзі кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового засідання не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 як і на правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 187 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких, особу ОСОБА_5, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, на утриманні має малолітню дитину, раніше судимий.

Також при призначенні покарання ОСОБА_5, судом враховано обставини, що пом'якшують його покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння слідству у розкритті злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 судом визнано - рецидив злочинів.

Враховуючи, ступінь тяжкості та зухвалий характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу ОСОБА_5, який будучи раніше судимий за вчинення умисного, особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, вчинив, умисне, особливо тяжке, кваліфіковане, корисливе кримінальне правопорушення проти власності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_5, як особа представляє суспільну небезпеку, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання.

Фактичні обставини справи та їх об'єктивна оцінка свідчать про те, що призначене ОСОБА_5 покарання, в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України у виді 9 років позбавлення воліє справедливим і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання,а тому підстав для зміни оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання, про що просить обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник-адвокат ОСОБА_4 в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 про те, що суд при призначенні покарання не достатньо врахував особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують його відповідальність є безпідставними, оскільки ці дані судом при призначенні ОСОБА_5 покарання враховані, про що змістовно та обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407,418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2015 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.3 ст. 187 КК України - без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Іванов Д.Л. Лещенко Р.М. Ремез П.М.