Ухвала суду № 46833447, 17.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/750/15-к Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 11-кп/780/549/15 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 5 17.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого- судді : - Свінціцької О.П.

суддів : - Рудніченко О.М., Загоруйка В.В.

при секретарі : -Журавель К.Б., Шовкопляс С.П.

за участю прокурора : - Костюка О.А.

захисника : - ОСОБА_7

обвинуваченого: - ОСОБА_8

потерпілої: - ОСОБА_9

представника потерпілої: - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014110100001666 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 року, яким,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глибоке Бориспільського району Київської області, освіта вища, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, з покладенням на нього обов»язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь Бориспільської центральної районної лікарні понесені витрати на лікування потерпілої ОСОБА_9 в сумі 5581 гривень 62 копійки.

Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 890 гривень 41 копійку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 6333 тисяч гривень 60 копійок понесені витрати на отримання юридичних послуг,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій, тобто, умисному ушкоджені, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я, за наступних обставин.

25 серпня 2014 року близько 12 години 00 хвилин малолітній ОСОБА_11, знаходячись біля буд. АДРЕСА_1, ненавмисно наступив на лапу собаки ОСОБА_8, яка вкусила малолітнього ОСОБА_11 за ногу. Отримавши тілесне ушкодження внаслідок укусу тварини, ОСОБА_11 прибіг до місця свого проживання до АДРЕСА_2, де його мати ОСОБА_9 стала обробляти йому рану на нозі та надавати невідкладну допомогу. У цей час до будинку зайшов ОСОБА_8, вчинив сварку та став вимагати, щоб ОСОБА_9 негайно відвезла його собаку до лікаря-ветеринара, оскільки її син винен у спричиненні тілесних ушкоджень тварині. ОСОБА_9 відмовила ОСОБА_8 в його вимозі та наполягла, щоб він пішов з будинку. Близько 12 години 30 хвилин 25 серпня 2014 року ОСОБА_8 вдруге прийшов до будинку ОСОБА_9 зі своєю дружиною ОСОБА_12, вчинив сварку та став вимагати від ОСОБА_9 сплатити грошові кошти, пов'язані з його витратами на транспортування собаки до лікаря-ветеринара та її лікуванням. Не погоджуючись з вимогами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та її мати ОСОБА_13 наполягли на тому, щоб ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_12 залишили будинок. На подвір»ї АДРЕСА_2 ОСОБА_8 не припинив сварку, а намагався з помсти спричинити тілесні ушкодження домашнім тваринам ОСОБА_9, кидаючи в них предметами. У зв'язку з такою поведінкою ОСОБА_8 ОСОБА_9 разом зі своєю матір»ю ОСОБА_13 намагались примусово видалити ОСОБА_8 з території свого подвір»я. В цей час ОСОБА_8, ігноруючи законні вимоги власників домоволодіння щодо вимоги залишити їх територію, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_9 своєю правою рукою за пальці її лівої руки та, із застосуванням значної сили, викрутив їх, спричинивши ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №224д від 22.12.2014 року тілесні ушкодження у вигляді пошкодження згинача нігтьової фаланги IV пальця лівої руки, які за своїм характером тягнуть розлад здоров»я на строк понад 21 день, та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2015 року та ухвалити виправдувальний вирок, яким визнати ОСОБА_8 невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та відмовити в задоволенні цивільного позову, заявленого прокурором в інтересах Бориспільської ЦРЛ та цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 Вказує, що ОСОБА_8 не було надано медичних документів потерпілої, що лягли в основу судово-медичних експертиз та доказів, не надано документів, що підтверджують необхідність проведення операції та необхідність перебування на стаціонарному лікуванні. Зазначає, що ОСОБА_8 не мав змоги реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтями 20,22 та статтею 42 КПК України, що є порушенням чинного законодавства та його права на неупереджене, повне і всебічне досудове розслідування. Вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні заявленого стороною захисту клопотання про повторну експертизу. Вказує, що надані потерпілою фіскальні чеки як розрахункові документи на придбання лікарських засобів, містять відомості про час та місце їх придбання, ціну та найменування товарів, номер документу та реєстратора розрахункових операцій, які за змістом та формою не відповідають вимогам актів законодавства України. Однак, хоча вони і об'єктивно підтверджують купівлю потерпілою препаратів медичного призначення та загальну вартість понесених витрат, але жодним чином не доводять реальну необхідність придбання та використання зазначених препаратів для лікування тілесного ушкодження, які ОСОБА_9 згідно її слів, отримала в результаті незаконних дій ОСОБА_8, а тому вони є неналежними доказами. Також зазначає, що потерпілою не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру. Крім того, вважає, що надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази отримані з порушенням норм чинного законодавства, а саме, ОСОБА_8 на досудовому слідстві було допитано як свідка, при цьому відповідного протоколу оформлено не було та його не було повідомлено про те, що в подальшому його буде визнано підозрюваним.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 року, призначивши йому більш м»яке покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік, оскільки вважає призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. При цьому вважає, що суд при прийнятті рішення недостатньо врахував характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину, не врахував те, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, є єдиним годувальником в сім»ї. за таких обставин вважає призначене йому покарання надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження: обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які подані ними апеляційні скарги підтримали, потерпілу та її представника, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно вимог частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 в заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на повно та об»єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених в сукупності та наведених у вироку доказах, а саме, показах потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даних висновку судово-медичної експертизи №224д від 22.12.2014 р., висновку судово-медичної експертизи №12 від 20.01.2015 р., протоколу слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_9 та фото таблицею до нього, висновку судово-медичної експертизи №06д від 26.01.2015 р. та інших доказах, досліджених в судовому засіданні.

Дії ОСОБА_8 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 не вчиняв кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

В день вчинення кримінального правопорушення у ОСОБА_8 виник конфлікт з ОСОБА_9, в результаті якого вони стали одне одного ображати, та в подальшому ОСОБА_8 наніс потерпілій тілесні ушкодження, а саме схопив правою рукою за її пальці лівої руки, стиснувши їх із застосуванням значної сили, став викручувати.

Згідно висновку експерта № 224д від 22.12.2014р., у потерпілої було виявлено тілесне ушкодження у вигляді пошкодження згинача нігтьової фаланги IV пальця лівої кисті; вказане тілесне ушкодження могло утворитись в строк 25.08.2014 року та за обставин, на які вказано у постанові про призначення судово-медичної експертизи; виявлене тілесне ушкодження за своїм характером потягло тривалий розлад здоров»я - на строк понад 21 день, і за цією ознакою відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; дане тілесне ушкодження могло утворились «внаслідок викручування пальців рук ОСОБА_8», як вказує потерпіла ОСОБА_9 в протоколі допиту потерпілого від 17.12.2014 року. Тілесних ушкоджень, характерних для захисту від ударів, що наносилися, при судово-медичній експертизі у ОСОБА_9 не було виявлено ( а.с. 69-70).

Під час досудового слідства був проведений слідчий експеримент за участю потерпілої, під час якого вона зазначила механізм спричинення їй тілесних ушкоджень саме обвинуваченим ОСОБА_8 ( а.с. 75-85). Крім того, як вбачається з висновку експерта №06д від 26.01.2015р. (а.с.86), механізм утворення тілесного ушкодження у вигляді пошкодження згинача нігтьової фаланги IV пальця лівої кисті, виявленого у ОСОБА_9, цілком ймовірно може відповідати показам потерпілої під час проведення слідчого експерименту за її участю.

Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого, ним не оскаржуються фактичні обставини справи.

Також необґрунтованими є доводи захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 викликали та допитували як свідка, чим порушили його право на захист, оскільки із реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 24.01.2015 року ОСОБА_8 було вручено пам'ятку та допитано як підозрюваного, про що в подальшому було складено протокол.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 був позбавлений можливості поставити питання на вирішення судово - медичної експертизи є необґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи в суді обвинувачений мав право заявляти клопотання про виклик в судове засідання експерта для надання роз»яснень, однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинуваченим та його захисником такого клопотання заявлено не було.

Твердження захисника про те, що купівля потерпілою ОСОБА_9 препаратів медичного призначення не доводять реальну необхідність їх використання для лікування тілесного ушкодження є безпідставними, оскільки такі препарати, як: хлорид натрію, дексаметазон, лідокаїн, левомеколь, кетанов, корвалол, бинт марлевий стерильний, лейкопластир, марлевий відріз можуть використовуватись для лікування даного тілесного ушкодження.

Таким чином, на лікування ОСОБА_9 було витрачено 890 грн. 41 коп., що підтверджується матеріалами кримінального провадження ( а.с. 46-47), а тому вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди є обгрунтованим.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 щодо відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції задоволено з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, моральних і фізичних страждань потерпілої.

На думку колегії апеляційного суду, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги ступінь вини обвинуваченого і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Не ґрунтуються на матеріалах провадження і доводи захисника про відсутність підстав для задоволення позову прокурора в інтересах Бориспільської ЦРЛ, оскільки, як вбачається з довідки, виданої Бориспільською ЦРЛ від 21.012015р. №89, вартість 18 ліжко -днів за вересень 2014р. складає 5581,62 грн., а тому вирок суду в частині задоволення цивільного позову прокурора в інтересах лікарні є обґрунтованим.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 повністю дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особуобвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його ставлення до вчиненого, також враховано відсутність обтяжуючих та пом»якшуючих покарання обставин та вірно призначив йому покарання, яке за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину, даним про особу обвинуваченого та досягненню мети, передбаченої ч.2 ст. 50 КК України.

Таким чином, проаналізувавши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і належним чином мотивованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачає, а тому залишає апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення, а вирок - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Свінціцька О.П. Рудніченко О.М. Загоруйко В.В.