Ухвала суду № 46831255, 15.07.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

15.07.2015

Справа № 369/8501/14-ц провадження № 8-нов/369/22/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л. М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року і ухвали апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року і ухвали апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у зв»язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що вказаним рішенням суду їй було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину дачного будинку, і ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення суду від 22 жовтня 2014 року залишено без змін.

ОСОБА_1 в заяві зазначала, що, визнаючи самочинно збудований дачний будинок спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, суди відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав того, що право власності в установленому законодавством порядку не зареєстровано та не підтверджено 100% готовність об»єкта до експлуатації, тобто не доведено довід позовної заяви про фактичне повне завершення будівництва.

Так, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що оскільки судом встановлено, що спірний садовий будинок є самочинно збудованим, сторони не звертались до відповідних установ щодо введення об»єкту в експлуатацію, не подано доказів відповідності проведеного будівництва будівельним, пожежним, санітарним тощо нормам; заявлені стороною позивача клопотання про призначення експертизи стосувалось лише варіантів поділу садового будинку в натурі, не подано відмови державних установ щодо введення об»єкту в експлуатацію, не підтверджено належними допустимими доказами завершення будівництва саме на 100% готовності, тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Виконуючи вимоги законодавства, на які звернув увагу суд, про необхідність звернутися до відповідних органів щодо введення об»єкту в експлуатацію та доведення допустимим можливим способом 100% готовності до експлуатації спірного об»єкта, вона звернулась до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Заявник ОСОБА_1 зазначала, що ні на момент звернення її до суду, а саме з січня 2014 року, ні на теперішній час, поки не існує законодавчого порядку введення в експлуатацію самовільно збудованого у 2003 році дачного будинку на земельній ділянці, яка відведена для такого будівництва та належить одному з подружжя, а існував та існує єдиний порядок-це судовий порядок. Перевіркою, проведеною співробітником Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, підтверджено, що також раніше було встановлено працівниками БТІ, що дачний будинок по вул. Будівельників, 36, ОСОБА_3, М.-Рубежівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області збудований у 2003 році, готовий до введення в експлуатацію та використовується за призначенням і не є об»єктом незавершеного будівництва. Тобто, отриманими після прийняття судового рішення, доказами підтверджується, що крім судового порядку введення в експлуатацію і отримання права власності на момент розгляду справи не було, як не з»явилось і дотепер. ДАБІ відмовила б їй у введенні в експлуатацію самочинно збудованого спільного сумісного дачного будинку, як і на момент розгляду справи, так і на теперішній час.

Таким чином, отримані письмові докази обґрунтовують її вимоги щодо необхідності визнання права власності у судовому порядку, оскільки іншого порядку не існує, мають істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але були невідомими їй, як стороні по справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення.

Переписка з ДАБІ, припис, адміністративний протокол та їх відповіді підтверджують існування юридичних фактів щодо неможливості її ввести в експлуатацію спільне сумісне майно подружжя і 100% готовності об»єкту, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути їй відомі, є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року, якою це рішення залишено без змін, скасувати у зв»язку з нововиявленими обставинами і призначити справу до нового розгляду.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 заяву підтримала і просила її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заяву не визнав і заперечував проти її задоволення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання прав власності, у якому просила визнати за нею право власності на ? частину садового будинку, розташованого на території садового товариства «Озерне» за адресою: М.-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Будівельників, 36, визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0593 га, на якій розташований садовий будинок, збудований подружжям ОСОБА_2, та який є спільною власністю подружжя, визначити порядок поділу садового будинку, розташованого на території садового товариства «Озерне» за адресою: М.-Рубежівська сільська рада, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Будівельників, 36.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у задоволенні позову відмовлено.

Переглядаючи вказане судове рішення в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області дійшла висновку, що оскільки судом першої інстанції встановлено, що спірний будинок є самочинно збудованим, сторони не звертались до відповідних установ щодо введення об»єкта в експлуатацію, не подано доказів відповідності проведеного будівництва будівельним, пожежним, санітарним тощо нормам; заявлені стороною позивача клопотання про призначення експертизи стосувались лише варіантів поділу садового будинку в натурі, не подано відмови державних установ щодо введення об»єкта в експлуатацію, не підтверджено належними та допустимими доказами завершення будівництва, а саме на 100% готовності, тому суд обгрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог. Крім того, посилання позивача на ст. 331 ЦПК України суд вважав необґрунтованими, оскільки дана норма регулює набуття права власності на новостворене майно та об»єкти незавершеного будівництва, а не самочинно побудованого майна. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року залишено без змін.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначала, що юридичним фактом, який має істотне значення для розгляду справи та існував на час розгляду справи, але не був і не міг бути відомим заявниці, є існування законодавчо врегульованого механізму і порядку отримання права власності на самочинно збудований об»єкт, про існування якого заявниці не було та не могло бути відомо, так як вона не зверталась до відповідних державних органів, про що зазначив у своєму рішенні суд. Як зазначав представник заявника, існування вказаного юридичного факту, а саме існування на час звернення позивача до суду механізму і порядку отримання права власності на самочинно збудований об»єкт, у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні 13 липня 2015 року, підтвердив представник відповідача. Неможливість отримання права власності на свою частку у спільному майні подружжя, а саме на ? частину дачного будинку входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов»язки осіб, які беруть участь у справі. За роз»ясненнями ДАБІ у Київській області оформити право власності на свою частку майна із спільної сумісної власності подружжя позивач може лише у судовому порядку. Додатково цей належний відповідний державний орган встановив закінчення самочинного будівництва у 2003 та 2005 р.р. та використання його з цього часу за призначенням, що є підтвердженням 100% готовності об»єкта до експлуатації. Саме відсутність іншого, крім судового, порядку щодо оформлення права власності на самочинно збудований під час подружнього життя дачного будинку і є предметом доказування по даній справі. Як вказувала представника заявника ОСОБА_1, нововиявлені обставини, а саме відсутність можливості оформлення права власності на свою частку у спільному сумісному майні подружжя, як на момент прийняття судового рішення, до теперішнього часу, так і у майбутньому, підтверджуються фактичними даними(письмовими доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення, а саме існування іншого, крім судового, порядку оформлення права власності. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України у зв»язку з нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено, повинно бути переглянуто у зв»язку з нововиявленими обставинами, оскільки, постановляючи судове рішення, що переглядається, суд виходив з того, що може існувати інший законний спосіб оформлення права власності шляхом звернення позивачки до відповідних установ, наданими ж письмовими доказами до заяви про перегляд вказаного рішення доведено, що іншого, крім судового, порядку не існувало, не існує та не буде існувати у майбутньому.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ, можуть бути переглянуті у зв»язку з нововиявленими обставинами.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв»язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, даних у п. п. 1,3 постанови «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4, передбачений главою 4 розділу 5 ЦПК перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв»язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього-юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення. Нововиявлені обставини-це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частин другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов»язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв»язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Слід зазначити, що як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час прийняття рішення суду, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Суд вважає, що дані ж обставини, на які посилається заявник ОСОБА_1 в заяві і її представник в судовому засіданні, не відносяться до нововиявлених і не можуть вважатися такими, оскільки вони не відносяться до юридичних фактів, а є лише правовим механізмом, встановленим законодавством для вирішення питання прийняття самочинно збудованого об»єкту нерухомого майна в експлуатацію, а не обставиною у справі, оскільки обставини, на які посилається заявник у заяві, є лише правовим механізмом вирішення питання оформлення самочинно збудованого жилого будинку, регулювання якого встановлено актами законодавства України. Обставини, на які посилається заявник ОСОБА_1, не є істотними, оскільки не можуть вплинути на висновки суду про права та обов»язки осіб, які беруть участь у справі, та юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що повинно призвести до скасування такого рішення і ухвалення нового, іншого за змістом судового рішення.

Також слід зазначити, що судове рішення не може переглядатись у зв»язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

В обґрунтування заяви про необхідність перегляду рішення суду у зв»язку з нововиявленими обставинами заявником було додано копії заяви ОСОБА_1 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 16 січня 2015 року, постанови № А-2701/4 по справі про адміністративне правопорушення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 27 січня 2015 року, акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 21 січня 2015 року, припису № С-2101/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 21 січня 2015 року, протоколу № 1-Л-А-2101/2 про адміністративне правопорушення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 21 січня 2015 року, відповідей Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 03 березня 2015 року і 16 квітня 2015 року, заяв ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Суд, давши їм оцінку, дійшов висновку, що вказані документи жодним чином не свідчать про наявність нововиявлених обставин.

Крім того, суд зазначає, що в заяві і поясненнях представника заявника ОСОБА_1 ставиться під сумнів щодо законності і обґрунтованості ухваленого у даній цивільній справі рішення суду першої інстанції, що не може також бути нововиявленою обставиною. З приводу цього суд зазначає, що доводи заявника про незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції можуть бути підставою для оскарження вказаного судового рішення в апеляційному і касаційному порядку, на що він наділений правом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у зв»язку з відсутністю нововиявлених обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у звязку з нововиявленими обставинами слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України суд першої інстанції не наділений правом скасування рішень і ухвал суду апеляційної інстанції, в тому числі і у зв»язку з нововиявленими обставинами, а тому у задоволенні заяви про скасування ухвали апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 361, 362, 365 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року і ухвали апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у зв»язку з нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали або отримання копії ухвали.

Суддя Ковальчук Л.М.