Рішення № 46823857, 01.07.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/2947/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1208/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Корніюк А.П.,

суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.

з участю секретаря: Сацюк Г.О.

відповідача ОСОБА_1 та представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 26 липня 2007 року між АКБ „ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ „Сведбанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2202/0707/71-004, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 28 000 доларів США з кінцевим терміном погашення до 26.07.2032 року включно. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26.07.2007 між АКБ „ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено два договори поруки №2202/0707/71-004-Р-1 та №2202/0707/71-004-Р-2, згідно яких поручителі зобов'язались нести солідарну відповідальність разом із позичальником за виконанням останнім своїх зобов'язань. 28.11.2012 року між ПАТ „Сведбанк" та ТОВ «Факторингова компанія „Вектор Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги заборгованості в тому числі і по спірному кредитному договору. Того ж дня ТОВ «Факторингова компанія „Вектор Плюс" відступив свої права вимоги за спірним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Позивач зазначає, що так як ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання щодо погашення боргу, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» просив стягнути на його користь в солідарному порядку із відповідачів заборгованість станом на 01.08.2014 року в сумі 570 266,71 грн., з яких: 313 832,72 грн. заборгованість по тілу кредиту; 183 630,37 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом та 72 803,62 грн. пені.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 12 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ТОВ „Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором в сумі 570 266,71 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Апелянтка вказує, що судом не враховано ту обставину, що із поручителями укладені два окремих договори поруки; що Банком не повідомлено ОСОБА_2 про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні в розумінні ст. 517 ЦК України; не доведено наявність заборгованості, початковий термін її виникнення та інші обставини, на які посилається позивач, а також вимога про дострокове повернення кредиту апелянтці не надсилалася взагалі. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що суд порушив ч.2 ст. 214 ЦПК України, не звернувши увагу на відсутність розрахунку пені.

ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду, подав на нього апеляцію в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також має місце порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що ТОВ „Кредитні ініціативи" є неналежним позивачем, оскільки останнім не надано доказів існування та виконання ним договорів факторингу, а судом всупереч ч.2 ст. 527 ЦК України визнано дані договори чинними. Також апелянт зазначає, що позивачем не надано додатків вказаних в договорі факторингу, а сам договір є неналежно оформленим. Висновок суду про невиконання відповідачами своїх зобов'язань суперечить фактичним обставинам справи і помилковим є висновок суду про покладення солідарної відповідальності на поручителів разом із боржником. Також апелянт зазначає, що судом не враховано відсутність розрахунку заборгованості в гривнях по кожному щомісячному платежу та те, що заборгованість вказана в позовній заяві в порівнянні з реальною заборгованістю завищена на 8 100 доларів США. Тому ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити за недоведеністю.

Апелянт ОСОБА_1, його представник та представник ОСОБА_3 і представник апелянтки ОСОБА_2 апеляційні скарги підтримали і просять їх задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» апеляційні скарги не визнав і просить їх відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з»явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про день і час слухання справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» і правонаступником останнього є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2202/0707/71-004, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 28000 доларів США на строк по 26 липня 2032 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних. (т.1 а.с.5-8).

З метою забезпечення належного виконання зобов»язань ОСОБА_1 за вказаним договором, 26.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» із ОСОБА_3 та із ОСОБА_2 укладено два договори поруки відповідно за №2202/0707/71-004-Р-1 та за № 2202/0707/71-004-Р-2. За умовами цих договорів поручителі зобов»язались нести солідарну відповідальність із ОСОБА_1 перед кредитором за виконання останнім умов кредитного договору (т.1 а.с.14-15).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», як правонаступником ВАТ «Сведбанку», яке в свою чергу є правовнступником Акціонерного комерційного банку «ТАС - Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15, згідно якого банк відступив Фактору свої права вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників. (т.1 а.с.30-43).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі були виконані вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо роз»яснення учасникам процесу їх прав та обов»язків та не було попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. А тому, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів, приймає до уваги як доказ реєстр заборгованостей боржників №1-Б від 28.11.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив фактору ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованостей до боржників, на умовах, що передбачені договором факторингу №15 від 28.11.2012 року. Відповідно до зазначеного реєстру під номером 537 передано заборгованість по кредитному договору № 2202/0707/71-004 від 26.07.2007 року, що укладений із ОСОБА_1 із загальною сумою боргу, що відступається 44941,01 долар США., в тому числі: 26233 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту, 9561,54 долари США - заборгованість по процентам, 9146,47 долари США - пені. (т. 2 а.с. 27-30).

Також, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до п.2.1 якого Клієнт ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив Фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників… право на вимогу якої належить Клієнту на підставі документації. І у відповідності до реєстру заборгованостей боржників та купівельної ціни заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.07.2007 року станом на 28.11.2012 року склала 44941,01 доларів США, з яких: 26233 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 9561,54 доларів США - заборгованість по відсотках, 9146,47 доларів США - пеня. (т. 1 а.с.44-59, а.с. 67-69).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У п. 2.5. договорів факторингу № 15 та б/н від 28.11.2012 року фактор зобов'язується протягом 20 (двадцяти) робочих днів наступних за розрахунковою датою надіслати письмові повідомлення боржникам про відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості… Банк зобов»язується забезпечити фактора оформленими повідомленнями про відступлення прав вимоги заборгованостей, а Фактор зобов'язується самостійно (без участі Банку) забезпечити надіслання таких повідомлень і документів , що підтверджують їх відправлення боржникам.( т. 1 а.с.34, 46 - 47).

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за № 0016791 та 14.12.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» за №0003761 боржнику ОСОБА_1, за адресою, вказаною ним під час укладення кредитного договору, було надіслано повідомлення про відступлення права грошової вимоги. (т.1 а.с. 217, 241).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачі свої зобов»язання ні перед первісним кредитором ні перед ТОВ «Кредитні ініціативи» належним чином не виконували, в зв»язку із чим станом на 01.08.2014 року утворилась заборгованість в сумі 570266,71 грн., що складає: 26233 доларів США, що еквівалентно 313832,72 грн. - тіло кредиту, 15349,50 доларів США, що еквівалентно 183630,37 грн. - відсотки і 72803,62 грн. пені. Тому з врахуванням положень ст.ст. 553, 554 ЦК України останні зобов»язані в солідарному порядку сплатити вказаний розмір заборгованості.

Колегія суддів вважає, що стягнення судом першої інстанції заборгованості з усіх відповідачів в солідарному порядку одночасно суперечить вимогам законодавства.

Так, згідно ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, у разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання, ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-35цс15.

Відповідно до договорів поруки кожен із поручителів окремо відповідає перед кредитором разом із ОСОБА_1 як солідарні боржники. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині стягнення боргу підлягає зміні з викладенням другого абзацу його резолютивної частини в новій редакції.

А тому доводи апеляційних скарг апелянтів щодо порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 553, 554 ЦК України є обґрунтованими.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в тій частині, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, адже будь - які зобов»язання у апелянтки перед позивачем відсутні, колегія суддів вважає їх безпідставними. Встановлено, що 26.07.2007 року між АКБ «ТАС -Комерцбанк» і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2202/0707/71-004-Р-2, за умовами якого поручитель зобов»язалась нести солідарну відповідальність із ОСОБА_1 перед кредитором за виконання останнім умов кредитного договору № 2202/0707/71-004 від 26.07.2007 року. ПАТ «Сведбанк», який уклав договір факторингу із ТОВ «ФК Компанія «Вектор Плюс», яке в свою чергу уклало договір факторингу із ТОВ «Кредитні ініціативи» в предмет якого увійшов вказаний кредитний договір є правонаступником ВАТ «Сведбанку», який в свою чергу був правонаступником АКБ «ТАС -Комерцбанк». Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. (т. 1 а.с. 15, 5-8, 30-63, 67-69).

Посилання апелянта ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що незрозумілим є початок виникнення та розмір кредитної заборгованості і чому саме та з якої причини пройшла переуступка боргу новому кредитору і наявність самої кредитної заборгованості є безпідставними, адже як вбачається із Реєстру заборгованостей боржників (т.1 а.с.67-69 та т.2 а.с.27-30) заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.11.2012 року за кредитним договором від 26.07.2007 року склала 44941,01 доларів США, з яких: 26233 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 9561,54 доларів США - заборгованість по відсотках, 9146,47 доларів США - пеня. Щодо укладення договорів факторингу, в предмет яких увійшов кредитний договір №2202/0707/71-004 від 26.07.2007 року, що укладений між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» і правонаступником останнього є ПАТ «Сведбанк», то укладення вказаних договорів є правом кредитора і згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що зміни в договір поруки при зміні Кредитора не вносилися, інші договори поруки не укладалися, ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не направляла повідомлення щодо зміни кредитора і відсутня вимога кредитора про дострокове погашення боргу із визначенням суми та рахунку є такими, що не заслуговують на увагу, адже діючим законодавством та договором поруки не передбачено при зміні кредитора вносити зміни до договору поруки чи укладати інші договори поруки. Щодо відсутності вимоги кредитора про дострокове погашення боргу слід зазначити, що в матеріалах справи наявна вимога ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 щодо дострокового повернення кредиту із зазначенням суми боргу . (т. 1 а.с.25 - 27).

На думку колегії суддів, доводи апеляційних скарг в тій частині, що відповідач не довів перехід права кредитора за договорами факторингу від 28.11.2012 року з підстави відсутності документів, що підтверджують проведення оплати по цим договорам є помилковими, адже як вбачається із матеріалів справи ТОВ «ФК «Вектор Плюс» підтверджує факт проведення розрахунків із ПАТ «Сведбанком» в повному обсязі та в порядку, встановленому умовами договору. (т.1 а.с.58) та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» підтверджує факт проведення розрахунків ТОВ «Кредитні ініціативи» у повному обсязі та в порядку, що встановлені умовами договору (т.1 а.с.59). І відповідно до п. 7.1. договорів факторингу від 28.11.2012 року, що укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачається, що умови даного договору, доповнень і додатків до нього, а також інформація, що стала відомою Сторонам під час виконання цього договору ( надалі - Інформація) є суворо конфіденційною і не підлягає розголошенню, коли вона стосується прав та обов»язків, інтересів або ділової репутації кожної зі сторін та боржників.

Щодо посилання апелянтів на те, що судом першої інстанції не вірно дана оцінка договорам факторингів, так як надані належним чином засвідчені копії містять затушовану інформацію, а тому ці документи не є належними доказами по справі, колегія суддів їх вважає безпідставними, адже згідно пояснень представника позивача, що визнавалися учасниками процесу, нотаріально засвідчені копії договорів факторингів були предметом дослідження суду першої інстанції і на певних аркушах цих договорів є затушовані вихідні дані та цифри, що становлять комерційну таємницю товариств.

Колегія суддів вважає, що вказані посилання апелянтів є безпідставними, адже суд у відповідності із вимогами ст. 212 ЦПК України дав оцінку зазначеним документам і ці доводи апеляцій зводяться до незгоди апелянтів з їх оцінкою.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги в тій частині, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є неналежним позивачем не ґрунтуються на вимогах закону, адже позивач у відповідності із договором факторингу від 28.11.2012 року набув права кредитора, а відтак є належним позивачем.

Оцінюючи посилання апелянта ОСОБА_1 на ту обставину, що суд в порушення вимог глави 74 ЦК України та ст. 59 ЦПК України визнав, що договори факторингу є чинними, колегія суддів вважає їх недоведеними, адже апелянтом в супереч положень ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України не доведено, що договір факторингу № 15 від 28.11.2012 року, який укладено між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та договір факторингу від 28.11.2012 року, який укладено між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» є нечинними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тій частині, що позивач безпідставно збільшив розмір боргу по тілу кредиту, є необґрунтованими, адже як вбачається із Додатку 1Б Реєстр заборгованостей боржників та купівельна ціна (т.1 а.с.67-69) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2202/0707/71-004 від 26.07.2007 року станом на 28.11.2012 року склала 44941,01 доларів США, з яких: 26233 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 9561,54 доларів США - заборгованість по відсотках, 9146,47 доларів США - пеня. І позивач в позовній заяві просив стягнути саме 313832,72грн., що еквівалентно 262333 доларам США заборгованості по тілу кредиту, 183630,37 грн. , що еквівалентно 15349,50 доларам США заборгованості по відсоткам та 72803,62грн. пені. ( т.1 а.с.2-4).

Посилання апелянта ОСОБА_1 на ту обставину, що відсутній розрахунок боргу є таким, що не заслуговує на увагу, адже матеріали справи містять розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 2202/0707/71-004 від 26.07.2007 року. (т. 1 а.с.24).

Інші доводи апеляційних скарг на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 травня 2015 року в частині стягнення боргу змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_2 з кожної солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (Київська область м. Бровари бульвар Незалежності 14, ЄДРПОУ 35326253) заборгованість за кредитним договором №2202/0707/71-004 від 26 липня 2007 року, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 313832,72 грн., по відсоткам - 183630,37 грн., пеню за прострочення сплати кредиту - 72803,62 грн., а всього - 570266 (п»ятсот сімдесят тисяч двісті шістдесят шість) грн. 71коп.

В решті рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

________________

Головуючий у першій інстанції - Бондарчук Л.А. Справа: №22ц/792/1208/15

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 19, 27