Ухвала суду № 46822457, 13.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/1750/13 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 22-ц/783/2663/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді: Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з указаним позовом до ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог та з посиланням на ст. 365 ЦК України просила припинити право власності ОСОБА_4 та визнати за нею право на ? частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0725 га по АДРЕСА_1, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16 березня 2006 року; припинити право ОСОБА_4 та визнати за Позивачем право на ? частку у праві власності на всі будівельні матеріали та обладнання, вкладені в незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1; виплатити ОСОБА_4 111 900, 50 грн. компенсації, внесеної на депозит суду; стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 30 січня 2015 року позов задоволено.

Припинено право ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_2 право на ? частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0725 га по АДРЕСА_1, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 16.03.2006 року.

Припинено право ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_2 право на 1/4 частку у праві власності на всі будівельні матеріали та обладнання, вкладені в незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

Виплачено ОСОБА_4 111900,50 грн. компенсації вартості 1/4 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 з депозитного рахунку за платіжними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України у Львівській області, депозитний рахунок - 37313005000789, банк - ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО - 825014, код ЄДРПОУ - 26306742 згідно платіжного доручення № 1 від 27.01.2015 р.

Стягнуто з ОСОБА_4 7541,95 грн. судових витрат, з яких - 605,95 грн. судового збору, 3000 грн. - витрат на правову допомогу та 3936 грн. - витрат на проведення судової експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь держави - 513,1 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач. Вважає рішення незаконним, постановленим на неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи внаслідок неподання доказів з поважних причин та неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Просить рішення суду скасувати із залишення позовної заяви без розгляду. Мотивує тим, що судом виписувались та направлялись судові повісти по адресах, до яких немає жодного відношення, а тому з незалежних від нього причин не був присутній на судових засіданнях. На рекомендованих повідомленнях про вручення йому поштових відправлень із суду містяться підписи невстановлених осіб. По даному факту має намір звернутись у правоохоронні органи для проведення перевірки.

Вказує на те, що по вині суду його було позбавлено права на правову допомогу. Проведена у справі експертиза, яка має вирішальне значення проводилась без його участі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явився втретє. В тому числі, будучи завчасно, а саме 11.06.2015 року повідомлений про судове засідання призначене на 22.06.2015 року в таке не з»явився. В заяві поданій суду апеляційної інстанції в день призначений до розгляду справи, а саме 22.06.2015 року просив розгляд справи відкласти по причині неможливості з»явитись в судове засідання, однак саму причину не вказав. /а.с. 168/ . Колегією суддів розгляд справи відкладено на 13.07.2015 року, про що апелянт повідомлений належно, оскільки згідно розписок та поштових штемпелів судові повістки ним отримано 02.07.2015 року. В судове засідання на вказану дату не з»явився, причини не повідомив та не забезпечив належне представництво своїх інтересів іншою особою з оформленням довіреності у відповідності до вимог ст. 42 ЦПК України .

За таких обставин, колегія суддів вважає з врахуванням вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України продовжувати розгляд справи у відсутності апелянта. При цьому необхідно врахувати вимоги ч.1 ст. 303-1 ЦПК України, за якою апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом 2-х місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заперечення позивача та її представника на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 20.02.2013 року № 2-192/11 за ОСОБА_2 визнано право на 3/4 частки в праві власності на земельну ділянку площею 0,0725 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка згідно державного атку на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16 березня 2006 року зареєстрована на ім"я ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_2 право на 3/4 частки в праві власності на матеріали та обладнання, які використані в процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться по цій же адресі. Таким чином між сторонами фактично вирішено питання поділу майна подружжя, оскільки встановлено набуття такого у період шлюбу.

За таких обставин, на час вирішення даного спору відповідачу відповідно до даного рішення належить право на ? частку в праві власності на земельну ділянку площею 0,0725 га, яка знаходиться по названій адресі з призначенням для будівництва та обслуговування будинку згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16 березня 2006 року та ? частина у праві власності на матеріали та обладнання, які використані в процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Вказане рішення набрало законної сили 04.03.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що за позивачем ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на ? в праві власності на зазначену земельну ділянку площею 0,0725 га .

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України , право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача, суд першої інстанції врахував, що відповідно до ст. ст. 10, 60,61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беріть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 66 ЦПК України, висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом обґрунтовано взято до уваги не спростований висновок № 2851/2852 судової інженерно-технічної експертизи по справі, складеного 15.12.2014 якою встановлено про неможливість виділення в натурі відповідачу його 1\4 частку в будівельних матеріалах вкладених у незавершене будівництво будинку по АДРЕСА_1. Аналогічний висновок зроблено щодо земельної ділянки із визначенням вартості 1/4 частини будівельних матеріалів і земельної ділянки, сума якої внесена позивачем на депозитний рахунок про що вказано вище і становить 111 900,50 грн.

Про правильність висновків суду першої інстанції щодо можливості припинення права на часту у зазначеному майні відповідача, свідчать також матеріали справи з яких убачається, що сторони у справі є колишнім подружжям і між ними наявні були спори щодо зазначеного спірного майна.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивач ствердила, що спільне володіння цим майном є неможливим, оскільки відповідач не бажає спільно проводити будівельні роботи і чинить перешкоди позивачу у виконанні цих робіт, в зв»язку з чим з 2007 року такі не проводяться. Це приводить до знищення та знецінення майна, в тому числі право на яке визнано за позивачем.

Такі пояснення позивача об»єктивно підтверджуються також і зазначеним вище висновком експерта. В описовій його частині зазначено про те, що будівельні матеріали право власності у частках на які визнано попереднім судовим рішенням, вкладені в одноповерхову споруду, розміром 10,6 на 8,50 м кв. На час огляду матеріали використані на роботи по влаштуванню фундаменту, кладку зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок, є перекриття та покрівля. Коефіцієнт завершеності 0,53 %, процент фізичного зносу споруди становить 0, 81%, що підтверджує пояснення позивача про те, що з 2007 року роботи по будівництву припинено з наведених нею мотивів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним мотиви позову про те, що спільне володіння сторонами зазначеним майном є неможливим.

З врахуванням цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку право власності на ? якої значиться за відповідачем, така не може за її цільовим призначенням окремо використуватись від споруди, в яку вкладено будівельні матеріали, право на які визнано за сторонами у зазначених вище ідеальних частках судовим рішенням.

Щодо перевірки обставин визначених у п.4 ч.1 ст. 365 ЦК України, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції і вважає, що припинення права на ? частку у будівельних матеріалах та земельній ділянці не завдасть істотної шкоди відповідачу та членам його сім»ї. Сторони є колишнім подружжями, даних про наявність іншої сім»ї відповідач суду не надав. Крім того, у справі наявні докази про внесення позивачем визначеної експертом суми на депозитний рахунок в рахунок вартості ? майна, право на яке просить припинити позивач, отже можливість відповідача безперешкодно отримати ці кошти.

Спірне майно не є завершеним будівництвом чи незавершеним будівництвом на яке може бути оформлено право власності з врахуванням процентної готовності споруди і яке може бути поділено без зміни цільового призначення цього майна. Мова іде про будівельні матеріали, невід»ємність частини яких від цілого, зокрема частки належної відповідачу встановлена висновком експерта. Доводів у спростування такого апелянт не надав суду першої та апеляційної інстанції та не зазначив про наявність таких доводів.

Мотиви апеляційної скарги зводяться до порушення судом, на думку апелянта, норм процесуального права та неналежне повідомлення відповідача про судові засідання.

Однак такі мотиви апеляційної скарги необґрунтовані.

Із наявних у справі розписок про вручення судових повісток, убачається, що особа належно повідомлялась про судові засідання, однак в такі не з»являлась без повідомлення причин, що безперечно свідчить про неналежне здійснення процесуальних прав та обов»язків відповідачем / а.с. 28, 29, 41, 106,107 /. При розгляді справи в суді першої інстанції 26.01.2015 року відповідач був присутній, користувався правом ознайомлення з матеріалами справи, був обізнаний про призначення та проведення експертизи у справі, що свідчить про дотримання судом першої інстанції вимог ЦПК України при вирішенні спору та забезпечення сторонам рівних можливостей у процесі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість задоволення вимог позивача. Правильно вирішив питання розподілу судових витрат та постановив законне рішення у справі.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду. Тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст. 303, 304 , ст. 307 ч.1 п.1 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 314 , ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді