Ухвала суду № 46821200, 16.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/8859/14-ц головуючий у 1-й інстанції Притула Л.В.

провадження № 22-ц/778/4122/15 суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухарь С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Джаруллаєвни в особі адвоката ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 Джаруллаєни до ОСОБА_4, ОСОБА_5 Джаруллаєвни, третя особа Мелітопольська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5Д, третя особа - Мелітопольська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона є донькою ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли. 08.01.2014 року помер її батько, який постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю дружиною та молодшою дочкою. Після його смерті відкрилася спадщина на будинок № 9 по вул. Тимирязева в м. Мелітополі та земельну ділянку під цим будинком. Після смерті батька, спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є вона, дружина, яка його пережила - ОСОБА_6 та його молодша донька - ОСОБА_5 Джаруллаєвна, які прийняли спадщину, але не дають їй письмової згоди для прийняття нею спадщини. У зазначені законом строки вона не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки є юридично необізнаною людиною, а також у зв'язку з тим, що тривалий час перебувала та перебуває та працює в Російській Федерації. Коли вона звернулася до Мелітопольської державної нотаріальної контори Запорізької області з проханням роз'яснити їй порядок отримання спадщини, нотаріус їй повідомила, що нею пропущений термін для подання заяви про прийняття нею спадщини. 15.08.2014 року нотаріусом її представнику була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії та порекомендовано звернутися до суду з заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що нею пропущений строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона сама не володіє правовим знанням та проживає і працює в Російській Федерації.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач просила суд надати їй додатковий строк в два місяця для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася 08.01.2014 року після смерті її батька - ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На зазначене рішення суду ОСОБА_2 в особі адвоката ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця,який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини,суд може визначити йому додатковий строк,достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відмовляючи ОСОБА_2Д у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того,що доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач суду не надала.

Судова колегія вважає,що такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи і набутим доказам.

Як вбачається із матерів справи, що 08.01.2014 року помер батько позивачки ОСОБА_7 Халич-Огли, (а.с. 7). Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли, відкрилась спадщина на будинок № 9 по вул. Тимирязева в м. Мелітополі та земельну ділянку під цим будинком.

Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли, спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є старша донька - позивачка по справі ОСОБА_2, дружина, яка його пережила відповідачка по справі ОСОБА_6 та його молодша донька відповідачка по справі ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли, померлого 08.01.2014 року, 25.06.2014 року з заявою про прийняття спадщини до Мелітопольської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_5

ОСОБА_6 відмовилась від права прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли, померлого 08.01.2014 року на користь його дочки ОСОБА_5 (а.с.55-59).

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли, так як ОСОБА_2 в установлений законом строк (шість місяців) не прийняла спадщину, на день відкриття спадщини з померлим не проживала, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала, тобто немає факту прийняття спадщини спадкоємця після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли (а.с.9).

Відмовляючи у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд зазначає, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період 2014 року неодноразово приїздила на територію України з Російської Федерації (а.с.85). Тому мала змогу звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, але не зробила цього. Щодо посилання на юридичну необізнаність, то така причина не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За розясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причин пропуску цього строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, повязані з обєктивними, не переробними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначені позивачкою у позові причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у межах встановленого чинним законодавством строку після померлого ОСОБА_6 ОСОБА_7 Халич-Огли є неповажними, оскільки вони не повязані з обєктивним, не переробними та істотними труднощами для вчинення цих дій.

Згідно умов трудового договору позивачка отримала робоче місце няні у м. Москва Російської Федерації та між нею та роботодавцем 18.04.2014 року було укладено вказаний договір, зі спливом майже трьох місяців після смерті батька, який помер 08.01.2014 року. Тобто за цей час, позивачка мала можливість зявитися до нотаріальної контори та отримати консультацію з питань прийняття спадщини (а.с.12-15). За п. 3.5 цього трудового договору за сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові за його заявою може бути надано короткострокову відпустку без збереження заробітної плати. Отже позивачка мала можливість взяти короткострокову відпустку для виїзду до м. Мелітополя з метою прийняття спадщини.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили, що ОСОБА_2 виїхала на заробітки в Російську Федерацію у звязку із скрутним матеріальним станом, боргах у банках. В 2014 році вона неодноразово приїжджала в м. Мелітополь, у тому числі у лютому 2012 року.

Відповідно до глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 29615, заява про прийняття спадщини може бути подана спадкоємцем поштою, телеграфом, тощо. При подачі заяви про прийняття спадщини надання документів на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем не являється обов'язковим. Статтею 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу надано право витребування від фізичних та юридичних осіб відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а тому відсутність таких документів у спадкоємця не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Доводи апеляційної скарги проте, що ОСОБА_2 узнала про смерть свого батька 02.02.2014 року в черговий приїзд до Мелітополя, а уповноважила свого представника ОСОБА_12 подати заяву 29.07.2014 року не спростовують висновки суду, а навпаки підтверджують проте, що в неї було достатньо часу для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач в силу ст.ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язана на засадах змагальності переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач, всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують її на засадах змагальності доводити свої позовні вимоги переконливими, належними та допустимими доказами, таких доказів не надала. При розгляді справи не встановлено причин, які перешкоджали позивачу звернутися з заявою про прийняття спадщини, позивач знала про смерть матері.

Доводи позивача про неможливість подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з виїздом до Росії не є поважною причиною, яка б непереборно перешкоджала їй в разі потреби подати вказану заяву до 08.07.2014 року або направити заяву про прийняття спадщини поштою та дотриматися вимог закону про строк і порядок прийняття спадщини.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини відповідно до ст. 1272 ЦК України. Позивач не скористалася правом на прийняття спадщини, перешкод для вчинення дії з прийняття спадщини у встановлений ст. 1270 ЦК України строк колегія суддів не вбачає.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Джаруллаєвни відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді