Рішення № 46820144, 23.11.2012, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 0816/1026/2012

Провадження № 2/0816/340/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом відділу освіти Михайлівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про повернення зайво виплачених сум коштів,

В С Т А Н О В И В:

Відділ освіти Михайлівської РДА звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про повернення зайво виплачених сум коштів.

В позові зазначено, що згідно акту ревізії від 17 жовтня 2011 року, проведеної контрольно-ревізійним відділом в Михайлівському районі, було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Михайлівської РДА в період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2011 року. За результатами перевірки було встановлено, що відповідачу, яка працювала на посаді медичної сестри Старобогданівського НВК, при фактичній наявності медичного стажу менше, ніж це встановлено законодавством, була встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 30 відсотків, що призвело до надміру нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років за період січень грудень 2010 року в розмірі 1823 гривні 66 копійок та за період січень серпень 2011 року в розмірі 1403 гривні 69 копійок, а також зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахування на заробітну плату за 2010 рік в розмірі 663 гривні 81 копійок та за 2011 рік в розмірі 509 гривень 54 копійки. Загальна сума безпідставно виплачених коштів склала 4400 гривень 70 копійок. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь надмір нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років в розмірі 4400 гривень 70 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач отримала безпідставно виплачену суму надбавки за вислугу років в розмірі 4400 гривень 70 копійок.

В судовому засіданні відповідач та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що повернення зайво виплачених коштів можливе лише в тому випадку, коли така виплата сталася внаслідок лічильних помилок, а в цьому випадку жодних лічильних помилок не було, виплата здійснювалась за належного правового оформлення та за відсутності будь-яких винних дій з боку відповідача. Тому просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про неможливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оплату праці», відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.п. 2 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи в такому розмірі: стаж роботи понад 3 роки 10 відсотків щомісячної надбавки до посадового окладу, стаж роботи понад 10 років 20 відсотків щомісячної надбавки до посадового окладу, стаж роботи понад 20 років 30 відсотків щомісячної надбавки до посадового окладу. Надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров'я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров'я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно наказу № 13/1 від 31 жовтня 2002 року, відповідача було прийнято на посаду шкільної медичної сестри Старобогданівського НВК з 01 листопада 2002 року.

Згідно наказу № 62-К від 14 січня 2010 року, на підставі листа Міністерства фінансів України від 12 січня 2010 року № 30/190-20-20-570 «Про виплату надбавки за вислугу років медичним працівникам», встановлено надбавку шкільній медичній сестрі ОСОБА_3 у розмірі 30 % посадового окладу з 12 січня 2010 року.

Згідно наказу № 74-К від 11 жовтня 2011 року, відповідача було звільнено згідно ст. 38 КЗпП України з 11 листопада 2011 року.

В третьому кварталі 2011 року контрольно-ревізійним відділом в Михайлівському районі була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності відділу освіти Михайлівської РДА в період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2011 року, якою було встановлено, що в порушення п. 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, медичній сестрі Старобогданівського НВК ОСОБА_3 при фактичній наявності медичного стажу менше, ніж встановлено даною постановою, наказом директора Старобогданівського НВК ОСОБА_4 була встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 30 відсотків, що призвело до надміру нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років за період січень грудень 2010 року в розмірі 1823 гривні 66 копійок та за період січень серпень 2011 року в розмірі 1403 гривні 69 копійок, а також зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахування на заробітну плату за 2010 рік в розмірі 663 гривні 81 копійок та за 2011 рік в розмірі 509 гривень 54 копійки. За результатами перевірки було складено акт ревізії № 370/0008 від 17 жовтня 2011 року та визначено загальну суму безпідставно виплачених коштів 4400 гривень 70 копійок.

Згідно пояснень директора Старобогданівського НВК ОСОБА_4, ОСОБА_3 працювала в Старобогданівському НВК з листопада 2002 року по жовтень 2010 року. При прийому на роботу вона надала трудову книжку з відповідними записами про місця роботи, тому її стаж рахувався як медичний з урахуванням роботи на фельдшерсько-акушерському пункті. Про те, що стаж ОСОБА_3 не є таким, за яким можна встановлювати надбавку, з'ясувалось під час перевірки контрольно-ревізійного відділу в вересні 2011 року. Надбавка ОСОБА_3 була встановлена з січня 2010 року наказом від 14 грудня 2010 року на підставі листа Міністерства фінансів України від 12 січня 2010 року № 30/190-20-20-570 «Про виплату надбавки за вислугу років медичним працівникам» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я». Оскільки у ОСОБА_3 була відповідна освіта, тому був виданий наказ про встановлення їй надбавки в розмірі 30 % з січня 2010 року. Весь стаж ОСОБА_3 пов'язаний з роботою на фельдшерсько-акушерських пунктах. Так як лист вийшов в 2010 році, а ОСОБА_3 працювала з 2002 року, тому весь її стаж й був врахований. Розмежувань, чи є медичним такий стаж, на той час не було.

Таким чином, вбачається, що в даному випадку нарахування та виплата надбавки за вислугу років відповідачу відбулися в зв'язку із помилкою у застосуванні закону, а не в зв'язку з лічильною (рахунковою) помилкою.

При цьому, позивачем вказані кошти були виплачені добровільно, за відсутності рахункових помилок та за відсутності недобросовісності з боку набувача відповідача.

Посилання представника позивача на те, що відповідачу всупереч вимогам законодавства була встановлена надбавка в більшому розмірі, ніж повинна бути встановлена при фактичній наявності в неї відповідного трудового стажу, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нарахування відповідної надбавки здійснювалось на підставі наказу з додержанням процедури перевірки стажу роботи, що дає право на становлення надбавки за вислугу років. Зазначений наказ ніким не оскаржувався, жодних заперечень щодо розміру такої надбавки протягом часу її нарахування та виплати від жодної зі сторін не надходило. Крім того, обов'язок щодо здійснення розрахунків, пов'язаних зі встановленням та виплатою надбавки за вислугу років, в тому числі й щодо перевірки наявності відповідного стажу роботи, покладається на власника або уповноваженого ним органу. Також в ході судового розгляду представником позивача не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що розмір надбавки за вислугу років в розмірі 30 % відповідачу був встановлений неправомірно. Відсутні такі докази й в матеріалах справи. Самі по собі посилання представника позивача про необхідність повернення відповідачем зайво виплачених сум коштів без доведення обґрунтованості підстав такого повернення, зроблені згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову, оскільки відсутні передбачені законом підстави для повернення відповідачем зайво виплачених сум коштів.

Керуючись ст.ст. 97, 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», Порядком виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 107, 208, 212 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В позові відділу освіти Михайлівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про повернення зайво виплачених сум коштів відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

23.11.2012