Рішення № 46814707, 04.03.2013, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа №544/146/13-ц

Провадження №2/544/144/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2013 року Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Марфіної Н.В.,

за участі секретаря Тютюнник А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

06.02.2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.03.2007 року між відповідачем та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитно-заставний договір №К3JWSE00000348, однак відповідач не виконав належним чином своїх зобовязань за договором щодо оплати передбачених ним платежів, у звязку із чим станом на 16.01.2013 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 23746,33 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказаний розмір заборгованості за кредитно-заставним договором, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній і просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що про існування заборгованості відповідач дізнався на початку листопада 2009 року і вони одразу звернулись до управляючого Яготинським відділенням банку з метою погасити виниклу заборгованість. В банку їм були надані рахунки на оплату, але не ті, що були вказані у договорі. Оскільки сума була велика, одразу погасити заборгованість не було можливості, тому сума повідомлена банком була погашена пізніше трьома платіжними документами. Враховуючи, що проплати були здійснені, відповідач вважав, що зобовязання виконані, ніхто йому не повідомляв, що борг залишився не закритим і лише через три роки представники банку стали дзвонити та погрожувати. Після цього відповідач та його представник знов звернулись до управляючого Яготинським відділенням банку, але він сказав, що нічим допомогти не може, тому вони поїхали до центрального відділення банку в м. Києві де від працівників банку дізнались, що в компютерній програмі на відповідача нічого немає, значить він нічого банку не винний. Представники служби безпеки банку також повідомили, що не мають до відповідача претензій, якщо він має платіжні доручення про перерахування боргу. Але у 2012 році представники банку знов стали дзвонити та називати різні суми існуючої заборгованості. Представник відповідача, вважає, що представники банку навмисне не повідомляли раніше про існування заборгованості, щоб мати змогу нарахувати як можна більше штрафних санкцій та відсотків і вважає такі дії банку незаконними. Представник відповідача вказує, що договором не передбачена комісія, а позивач нарахував її, при цьому, представнику відповідача не зрозуміло що є фінансовим інструментом, передбаченим п. 1.1. договору. За твердженням представника відповідача розрахунок заборгованості станом на 16.01.2013 року доданий до позовної заяви не відповідає такому ж розрахунку наданому на вимогу прокурора Дніпропетровської області станом на 01.12.2009 року. Представник просить суд застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу загального та спеціального строків позовної давності і відмовити у задоволення позову, оскільки, як вважає представник, строк позовної давності почав спливати з часу останньої сплати за кредитом 09.11.2009 року, а будь-яких письмових договорів про збільшення строку позовної давності сторони не підписували.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріли справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір №К3JWSE00000348.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. вказаного договору, банк зобовязується надати позичальнику строковий кредит шляхом надання готівкою через касу на строк з 14.03.2007 року по 15.03.2010 року включно у розмірі 15000,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 2% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і сплатою винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту. Періодом сплати вважати період з « 14» по « 18» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.4., винагороди розрахованої відповідно до п.п. 1.1., 3.2.3. цього договору. Погашення кредиту передбачено згідно графіку протягом 36 місяців по 816 грн. 12 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані кошти відповідач отримав, що підтверджується копією заяви на видачу готівки від 14.03.2007 року та ордером розпорядженням про надання кредиту від 14.03.2007 року.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості становить 23764,33 грн. та складається з:

- заборгованість за кредитом 759,16 грн.

- заборгованість за відсотками 7192,93 грн.

- заборгованість з комісії 1713,84 грн.

- заборгованість з пені 14098,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.12.2012 року у справі №1624/2424/2012 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, було встановлено, що станом на 05.11.2009 року сума заборгованості за кредитом по кредитно-заставному договору №К3JWSE00000348 від 14.03.2007 року укладеному між сторонами становила 759,16 грн. Вказане рішення залишено в силі ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31.01.2013 року.

Враховуючи наведене, суд вважає факт існування заборгованості за кредитом відповідача перед позивачем у розмірі 759,16 грн. встановленим, та таким, що не потребує додаткового доказування.

Представник відповідача просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності і суд вважає, що така заява підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

У своєму позові позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. При цьому, позивач також зазначає, що п. 5.5. Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені та штрафів строком 5 років.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

При цьому, зі змісту кредитно-заставного договору не вбачається, що сторони погодили термін позовної давності у 5 років. Договір не містить будь-яких невідємних додатків, на які посилається позивач як на підставу погодженого сторонами збільшеного строку позовної давності (Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та підписана заява відповідача).

За таких обставин, суд вважає, що зміни тривалості строку позовної давності сторонами не здійснювалось і при розгляді справи застосуванню підлягає загальний та спеціальний терміни позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ викладеної в ухвалі від 23.02.2011 року у справі №6-2110св10, якщо в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його. Крім того, судам необхідно врахувати, що в разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитно-заставний договір укладений по 15.03.2010 року включно. При цьому, графіком погашення кредиту передбачено необхідність сплати кредиту частинами у сумі 816,12 грн. з 14-го по 18-те число кожного місяця протягом трьох років.

Суд вважає, що оскільки заборгованість по тілу кредиту становить 759,16 грн., а останній платіж мав бути здійснений відповідачем з 14-го по 15-те березня 2010 року включно, враховуючи, що такий розмір заборгованості повністю охоплюється передбаченою сумою платежу згідно графіку погашення кредиту, то посилання представника відповідача на закінчення трирічного строку позовної давності, початок перебігу якого представник відповідача рахує із дати останнього платежу (10.11.2009 року), є необґрунтованими. Визначений законом трирічний строк позовної давності, для стягнення вказаної суми, враховуючи наявний графік погашення кредиту, для позивача почав спливати з 16.03.2010 року. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості по кредиту 06.02.2013 року, одже загальний строк позовної даності станом на час звернення позивачем не пропущений, оскільки строк виконання зобовязання по останньому платежу настав 15.03.2010 року.

При цьому, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зазначена сума заборгованості та нараховані лише на неї відсотки і комісія, оскільки з огляду на погоджений сторонами графік погашення кредиту, строк позовної давності по іншим платежам та нарахуванням, минув.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно п. 1.1. кредитно-заставного договору, відповідач зобовязався сплачувати позивачу винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Півтора відсотки від виданого банком кредиту в сумі 15000 грн. становить 225 грн. Таким чином, окрім суми заборгованості по кредиту у розмірі 759,16 грн. стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також сума комісії у розмірі 225 грн.

Згідно п. 1.1. кредитно-заставного договору, строковий кредит наданий у розмірі 15000,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 2% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

При цьому, згідно п. 4.2. кредитно-заставного договору, при порушення позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 8,3 % на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Суд зазначає, що п. 1.1. вказаного договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 2% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та 1,5% винагороди за надання фінансового інструменту щомісячно, п.п. 2.2.4., 2.3.3. даний договір взагалі не містить, тому враховуючи, що відсотки не можуть нараховуватись на винагороду (комісію), а також не можливе нарахування відсотків на відсотки, суд приходить до висновку, що при визначенні заборгованості по відсоткам за користування кредитом слід виходити з їх розміру у 2%.

З огляду на те, що сума залишку заборгованості за кредитом становить 759,16 грн., а також враховуючи визначені судом межі позовної давності по цьому зобовязанню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом з березня 2010 року по січень 2013 року включно, тобто за 2 роки 11 місяців за наступної формулою: 759, 16 грн. х 2% х 35 місяців = 531,41 грн.

Відповідно до п. 5.1. кредитно-заставного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбаченого п.п. 3.2.2., 3.2.3. даного Договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки.

З огляду на те, що у п.п. 3.2.2. та 3.2.3. кредитно-заставного договору йдеться про порядок та умови сплати відсотків за користування кредитом та оплати винагороди за надання фінансового інструменту, суд вважає, що пеня в розмірі 0,15% має сплачуватись лише за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та за прострочення сплати комісії.

Оскільки до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) законом встановлена скорочена позовна давність в 1 рік, обрахування пені слід провести за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням, наступним чином.

З 15 січня 2012 року по 16 січня 2013 року = 366 днів.

Пеня за прострочення сплати комісії, враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, становить 366 грн.

Пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, враховуючи, що періодом сплати договором встановлено період з « 14» по « 18» число кожного місяця, а також з огляду на те, що вимоги предявлено позивачем з розрахунку станом на 16.01.2013 року, обраховується судом наступним чином:

- з 15 січня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 366 днів (термін прострочки) = 8,33 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 366 грн.

- з 19 лютого 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 333 дні (термін прострочки) = 7,58 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 333 грн.

- з 19 березня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 304 дні (термін прострочки) = 6,92 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 304 грн.

- з 19 квітня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 272 дні (термін прострочки) = 6,19 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 272 грн.

- з 19 травня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 243 дня (термін прострочки) = 5,53 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 243 грн.

- з 19 червня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 212 днів (термін прострочки) = 4,83 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 212 грн.

- з 19 липня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 182 дня (термін прострочки) = 4,15 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 182 грн.

- з 19 серпня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 151 день (термін прострочки) = 3,44 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 151 грн.

- з 19 вересня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 120 днів (термін прострочки) = 2,70 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 120 грн.

- з 19 жовтня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 90 днів (термін прострочки) = 2,05 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 90 грн.

- з 19 листопада 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 59 днів (термін прострочки) = 1,34 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 59 грн.

- з 19 грудня 2012 року по 16 січня 2013 року включно: 15,18 грн. (759,16 грн. сума боргу по кредиту х 2% розмір відсотків за користування кредитом) х 0,15% (ставка пені погоджена сторонами) х 29 днів (термін прострочки) = 0,66 грн. Однак враховуючи, що сторони домовились про те, що пеня не може бути меншою розміру 1 грн. за кожний день прострочки, пеня за цей період становить 29 грн.

Загальна сума пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом становить 2361 грн.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, як розяснено у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Враховуючи, що відповідач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру розрахованої пені, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 551 ЦК України, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає повна сума пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2361 грн.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, зобов'язання за договором належним чином відповідачем не виконувались, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитно-заставним договором.

Оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені договором, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4242,57 грн. та складається з:

- заборгованість за кредитом 759,16 грн.

- заборгованість за відсотками 531,41 грн.

- заборгованість з комісії 225 грн.

- заборгованість з пені 2727 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 257, 258, 259, 261, 266, 526, 530, 551, 610, 612, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії КН №355088, виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 04.04.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитно-заставним договором №К3JWSE00000348 від 14.03.2007 року в загальній сумі 4242 (чотири тисячі двісті сорок дві) гривні 57 (пятдесят сім) копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати повязані зі сплатою судового збору у розмірі 42 (сорок дві) гривні 78 (сімдесят вісім) копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -