Постанова № 46814510, 21.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 2a-3118/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

при секретарі М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до відповідача: державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01 липня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (надаліпозивач) звернулось в суд з позовною заявою до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалівідповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01 липня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене відповідачем податкове повідомленнярішення за відчуження майна, що перебуває у податковій заставі неправомірно, оскільки податковий борг Виробничого комплексу «Автоливмаш», яке є відокремленим структурним підрозділом позивача на момент накладення податковим органом застави на його майно складав у два рази менше суми активів, на які накладена податкова застава, а також на момент проведення відповідачем перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомленнярішення на суму 1501830,80 грн., податковий борг виробничого комплексу «Автоливмаш»згідно постанови Окружного адміністративного суду м.Києва становив 41103,28 грн., а отже накладення штрафу на виробничий комплекс «Автоливмаш» державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві підтримала в повному обсязі. При цьому, пояснила суду відносно укладеного договору про поділ майна між виробничим комплексом «Автоливмаш»та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»та зазначила, що даний договір був укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур», а виробничий комплекс «Автоливмаш» жодного відношення до зазначеного договору немає. Також пояснила суду, що в липні 2004 року між відкритим акціонерним товариством «Автоливмаш»та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекомресурси»Кабінету Міністрів України та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»було укладено договір купівліпродажу цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш», згідно якого даний комплекс передано покупцю, тобто товариству з обмеженою відповідальністю «Куфур». Крім того, при викупі в процесі відновлення платоспроможності боржника між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекомресурси»Кабінету Міністрів України та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»укладено договір про визначення часток на праві спільної часткової власності, а отже активи на які було накладено податкову заставу не знаходилися у власності Виробничого комплексу «Автоливмаш»Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною. Просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечили надавши суду письмове заперечення по якому і давали пояснення по суті. Дане заперечення мотивоване тим, що в звязку з допущенням Виробничим комплексом «Автоливмаш»податкового боргу, відповідачем на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»було проведено опис Виробничого комплексу «Автоливмаш», на які поширюються право податкової застави, згідно якого описано майно на загальну суму 1550295,21 грн. В процесі проведеної відповідачем перевірки стану збереження описаних активів, які перебувають у податковій заставі було встановлено, що описане майно зазначене в акті опису від 16 серпня 2007 року зберігалося на балансі Виробничого комплексу «Автоливмаш»до 04 липня 2008 року, а після цього з метою припинення спільної часткової власності між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекомресурси»Кабінету Міністрів України в особі виробничого комплексу «Автоливмаш» та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»04 липня 2007 року було укладено договір про поділ описаного податковим органом майна, згідно якого частина описаного майна перейшла у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Куфур». Таким чином, відповідач вважає, що Виробничий комплекс «Автоливмаш» в порушення вимог пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»відчужив майно без письмової на те згоди податкового органу, яке перебувало в податковій заставі на суму 1501830,80 грн., в звязку з чим відповідачем правомірно на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі податкового повідомленнярішення застосовано штраф до виробничого комплексу «Автоливмаш»на зазначену суму, оскільки норми податкового законодавства не містять виключень щодо можливості відчуження активів, які перебувають у податковій заставі без попередньої на те згоди податкового органу. За таких обставин, представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Виробничий комплекс «Автоливмаш»діє на підставі Положення «Про виробничий комплекс «Автоливмаш»є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Державне підприємство «Укрекоресурси», яка є юридичною особою зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осібпідприємців. Також, Виробничий комплекс «Автоливмаш»перебуває на обліку в державній податковій інспекції в м.ІваноФранківську як платник податків.

Між Відкритим акціонерним товариством «Автоливмаш»(продавець) з одного боку, Державною компанію з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»(покупець), 23 липня 2004 року укладено договір купівліпродажу цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш»при викупі в процесі відновлення платоспроможності боржника. Згідно даного договору продавець зобовязується передати покупцям цілісний майновий комплекс відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш», а покупці зобовязуються прийняти даний цілісний майновий комплекс та сплатити за нього ціну відповідно до умов договору. Після укладення зазначеного договору відкрите акціонерне товариство «Автоливмаш»стало Виробничим комплексом «Автоливмаш», що є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Державне підприємство «Укрекоресурси».

В подальшому, 05 лютого 2008 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси»(сторонаІ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»(сторонаІІ) укладено договір про визначення часток у праві спільної часткової власності, згідно якого частка цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш»сторониІ становить 26,09%, а частка сторониІІ 73,91%.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в звязку із виникненням у виробничого комплексу «Автоливмаш»податкового боргу перед бюджетом самостійно задекларованого, 16 серпня 2007 року відповідачем на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»в присутності директора виробничого комплексу «Автоливмаш»проведено опис активів виробничого комплексу «Автоливмаш», на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1550295,21 грн. задокументованого в акті №32 від 16 серпня 2007 року, який підписаний директором виробничого комплексу «Автоливмаш», а також описане майно занесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідачем 01 липня 2011 року в присутності директора та головного бухгалтера Виробничого комплексу «Автоливмаш»проведено його перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі за період 01 червня 2008 року по 01 червня 2011 року де встановлено, що описане податковим органом майно зберігалося до 04 липня 2008 року на Виробничому комплексі «Автоливмаш». З метою припинення спільної часткової власності, 04 липня 2008 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси»в особі директора Виробничого комплексу «Автоливмаш»та товариством з обмеженою відповідальністю «Куфур»укладено договір про поділ майна, яке згідно акту опису податкового органу №32 від 16 серпня 2007 року більша частина перейшла у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Куфур», окрім тепловоза ТГМ 40, який на даний час по бухгалтерським документам знаходиться на Виробничому комплексі «Автоливмаш». Отже, відповідно до результатів перевірки стану збереження описаних активів Виробничого комплексу «Автоливмаш», які перебувають у податковій заставі встановлено порушення пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181ІІІ від 21 грудня 2000 року, а саме відчужено майно без письмової згоди податкового органу по залишковій вартості в сумі 1501830,80 грн.

За наслідками даної перевірки складено акт №19/24144/33059695 від 01 липня 2011 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0000012400 від 01 липня 2011 року про зобовязання Виробничого комплексу «Автоливмаш»Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна в сумі 1501830,80 грн.

Відносно висновків відповідача та застосованих штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181ІІІ від 21 грудня 2000 року (даліЗакон) чинного на момент проведення опису активів, на які поширюється право податкової застави передбачалося, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону встановлено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, визначеної контролюючим органом, з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Приписами підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону передбачалось, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання обєктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації обєктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форсмажорних) обставин або відповідно до рішень органів державного управління.

Отже, вказаною нормою Закону чітко передбачено обовязкове узгодження платником податків з податковим органом відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, незалежно від того чи таке відчуження відбувається за грошові кошти чи в будьякий інший спосіб, оскільки норми податкового законодавства не містять виключень щодо можливості відчуження активів, які перебувають у податковій заставі без попередньої на те згоди податкового органу, коли така застава не знята чи не скасована у спосіб визначений законодавством.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва в даному випадку тільки вирішено питання про зменшення суми податкового боргу, а не звільнення майна з податкової застави та скасування акту опису активів, на які поширюється право податкової застави №32 від 16 серпня 2007 року, який по сьогоднішній день був не скасований, а також слід зазначити, що постанова даного суду винесена 16 червня 2011 року, тобто після здійснення податковим органом опису активів, на які поширюється право податкової застави, згідно зазначеного акту.

В даному випадку, зменшення суми податкового боргу у платника податків не є підставою звільнення майна чи зменшення опису майна, яке перебуває у податковій заставі з податкової застави без погодження на те з податковим органом чи вирішення в судовому порядку. Однак, з даного приводу, позивач до суду чи до податкового органу не звертався про зменшення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, в звязку із зменшенням у платника податків в тому числі і позивача суми податкового боргу.

Щодо посилання позивача у своєму позові на те, що в податковому повідомленні рішенні неправильно зазначена назва субєкта господарювання, то це не є підставою вважати таке рішення неправомірним, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05 жовтня 2011 року вбачається, що перереєстрація підприємства, а саме уточнена назва відбулася 21 липня 2011 року, а оскаржуване податкове повідомленнярішення винесено податковим органом 01 липня 2011 року, тобто перед зміною назви підприємства, а частинами 4 та 5 статті 89 Цивільного кодексу передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Згідно пункту 66.4 статті 66 Податкового кодексу України платники податків юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом. Отже, платники податків зобовязані повідомляти реєструючи органи про зміни, які відбулися у його установчих документах, а в разі не повідомлення про такі зміни несуть відповідальність визначену законодавством.

Безпідставним також є твердження позивача, що майно, яке було описане не належить Виробничому комплексу «Автоливмаш», а відтак і відчуження майна не було, то суд зазначає наступне. Наказом Президента Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України затверджено Положення «Про виробничий комплекс «Автоливмаш»Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України, пунктом 3.1 якого передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства «Автоливмаш»Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів України (надаліКомпанія) наділяє його основними засобами, іншим необхідним майном шляхом передачі директору підприємства «Автоливмаш»як особі відповідальній за його експлуатацію, та обіговими коштами згідно з кошторисом, який затверджується Компанією в залежності від необхідних витрат на виробництво продукції, що випускається, а також обсяг надходження до Компанії коштів від виробничої та іншої господарської діяльності. Пунктом 3.2 даного положення встановлено, що майно передано Компанією на окремий баланс підприємства «Автоливмаш»закріплюється за ним на праві господарського відання, відображається на балансі Компанії та є власністю Компанії. Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом. З урахуванням положень підпункту 8.2.2 пункту 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, директор Виробничого комплексу «Автоливмаш»в межах своїх повноважень без жодних зауважень та заперечень підписав акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №32 від 16 серпня 2007 року та самостійно на прохання податкового органу виділено перелік активів для їх опису в податкову заставу, а отже слід вважати, що опис майна, яке перебувало у податковій заставі та яке перебувало на балансі Компанії передано на праві господарського відання підприємству «Автоливмаш»здійснено податковим органом у повній відповідності до норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, під час опису майна відповідальними особами Виробничого комплексу «Автоливмаш», а саме директором даного підприємства не зазначалось, що частина активів на які поширювалась податкова застава перебувало у власності іншого підприємства згідно цивільноправового договору, а зокрема товариства з обмеженою відповідальністю «Куфур». Отже, в звязку з накопиченням у Виробничого комплексу «Автоливмаш»податкового боргу та самостійним наданням директором Виробничого комплексу «Автоливмаш»переліку майна для опису його у податкову заставу, то суд не вбачає бездіяльності з боку відповідача.

Посилання позивача на ту обставину, що положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу втрачає чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N2-рп/2005, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу, що не здійснено відповідачем, а в свою чергу як зазначалось вище судом, відповідачем здійснено опис на підставі самостійного надання директором Виробничого комплексу «Автоливмаш»переліку майна для опису його у податкову заставу.

Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»було передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Таким чином, оскільки Виробничим комплексом «Автоливмаш»було відчужено майно на суму 1501830,80 грн. без письмової згоди не те податкового органу, то суд вважає, що останнім правомірно застосовано штраф у розмірі суми відчуженого майна в розмірі 1501830,80 грн. на підставі винесеного податковим органом податкового повідомленнярішення.

Виходячи з меж позовних вимог та заперечень, а також встановлених судом обставин, зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що податкове повідомленнярішення №0000012400 від 01 липня 2011 року про зобовязання сплатити штраф є правомірним та обґрунтованим, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 26 червня 2012 року.