Рішення № 46812506, 08.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/13443/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О. І.Номер провадження 22-ц/788/1323/15 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Попруги С. В.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення вартості послуг, неустойки та моральної шкоди по договору про надання інформаційних послуг, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який після уточнення, мотивував наступним.

Між ним, як власником агентства нерухомості «Арка», і ОСОБА_4 18.11.2013 року був укладений договір про надання інформаційних послуг на підбір будинку в м. Суми, що виставлений на ринок продажу нерухомості, який би відповідав її споживчим вимогам. Пунктами 6.1,6.2 цього договору визначено коло осіб, в інтересах яких замовляється послуга, і серед яким зазначено «на доньку». Відповідачка, як замовник, несе відповідальність за оплату послуг виконавця. Згідно умов договору їй було запропоновано для огляду ряд будинків, серед яких було вказано будинок АДРЕСА_1. Вважає, що ним виконані умови договору.

Як стало йому відомо, у грудні 2013 року донька відповідача ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу на цей будинку без участі агентства, але відповідач послуги агентства нерухомості не сплатила, чим порушила свої зобов'язання по договору. Просив стягнути з неї оплату по договору за надані послуги в сумі 12500 грн., неустойку в сумі 5000 грн. та відшкодувати задану йому моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі через недоведеність останнім факту укладання договору у письмовій формі, бо свій підпис та печатку на договорі ним було проставлено в суді. Крім того, в суді не були доведені позивачем обставини використування донькою відповідача інформації про продаж придбаного нею будинку, інформація про який надана відповідачу в агентстві нерухомості. У зв'язку із не укладенням договору, відсутні правові підстави для визнання виникнення у сторін договірних відносин.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким задовольнити його позов. В доводах скарги зазначено, що свідок ОСОБА_5 дала неправдиві свідчення щодо обставин телефонних перемов з ним, а показання свідка ОСОБА_6, яка здійснювала переговори з відповідачем, судом взагалі не прийняті до уваги. Обставини приходу відповідача до агентства судом не з'ясовані. Істотними умовами договору з агентством «Арка» є надання інформації про бажаний об'єкт покупки, тобто про продаж будинку, і ця інформація була отримана відповідачем, про що свідчить дані переліку повідомлених об'єктів, зазначених у договорі. У зв'язку з тим, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідач повинна сплатити вартість наданих їй інформаційних послуг та неустойку.

У запереченнях представник відповідача просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, бо апелянтом не наведено у скарзі в чому полягає незаконність та необґрунтованість оскарженого рішення. Судом повно були досліджені представлені позивачем докази і встановлені обставини, які мають значення для справи. Окрім того, позивач у скарзі посилається на нові докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції. Так, відповідь департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради надана вже після ухвалення рішення. Факт отримання свідком ОСОБА_5 інформації про продаж будинку АДРЕСА_1 з відомостей Інтернету підтверджена ріелтером агентства нерухомості «Сумська нерухомість» ОСОБА_7, який пояснював позивачу, що розмістив вказану в скріншоні об'яву зі свого мобільного телефону. Окрім того, ринкова вартість будинку за договором купівлі-продажу укладеного ОСОБА_5 становить 35000 доларів США. У спірному договорі вартість будинку, інформацію про продаж якого бажала отримати відповідач, зазначено до 30000 доларів США. Цей факт не узгоджується з обставинами позову про те, що критерієм підбору інформації про бажаний об'єкт нерухомості для надання замовнику, була визначена орієнтована ринкова вартість до 30000 доларів США. У скарзі позивач просить скасувати рішення у повному обсязі, але мотиви не згоди з рішенням в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не наведені.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи скарги частково, пояснив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови йому у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди не підтримує і просив скасувати рішення тільки в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення сум вартості інформаційних послуг та неустойки.

Відповідач та її представник наполягали на відхиленні скарги та залишенні оскарженого рішення без змін. По факту отримання відповідачем другого примірника договору в день підписання нею договору заперечили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2013р. ОСОБА_4 звернулась до агентства нерухомості «Арка» з метою пошуку будинку виставленого на продаж. Цього ж дня в приміщені агентства нерухомості «Арка» його працівником ОСОБА_6 було запропоновано укласти договір про надання інформаційний послуг, який вона підписала.

Дані обставини відповідачем та її представником визнані.

Умовами підписаного нею договору передбачено, що критерії вибору інформації про бажаний об'єкт нерухомості для надання замовнику є будинок або його половина, розташовані у центральній частині міста або по вулицях Роменська, Добровольна з орієнтованою ціною до 30000 доларів США. Особами в інтересах яких замовляється послуга у договорі зазначено «на себе, чоловіка, доньку, або інших родичів». Замовник несе відповідальність за оплату послуг виконавця незалежно від того, чи інформація про повідомлені об'єкти нерухомості отримана ним особисто, чи уповноваженими ним особами і яка настає незалежно від того, чи інформація використана при укладенні договору щодо повідомлених об'єктів, в інтересах особисто замовника, чи в інтересах осіб вказаних замовником у цьому договорі

( п.6.1,6.2 договору). Плата за надання інформації з бази даних виконавця визначена у розмірі 1,5% ринкової вартості, але не менш 500 «у.е.США». Ця сума сплачується лише у випадку укладення договору переходу права власності щодо нерухомості з використанням наданої інформації і проводиться під час укладення такого договору з контрагентом, в приміщені нотаріальної контори. Відповідальність за несплату послуг несе особисто замовник (п 8.1 договору). В забезпечення зобов'язання пунктами 10.2,10.3 договору передбачена сплата неустойки у разі, якщо замовник скористується наданою інформацією особисто, так і визначеними ним особами; не здійснення оплати за надані послуги в передбаченому договором розмірі та в передбачений договором термін.

Як пояснив позивач в судовому засіданні, і проти цього відповідач не заперечила, що грошове зобов'язання по сплаті вартості інформаційних послуг визначено у грошовому еквіваленті до гривні, виходячи з курсу гривни до долару США станом на час подання позову до суду.

З оглянутого в суді примірника оригіналу договору представленого позивачем вбачається, що договір сторонами підписаний, у переліку повідомлених об'єктів, перелічених на останньому аркуші договору, під кодом 390 зазначена інформація про адресу, телефон господарів, ціну будинку АДРЕСА_1, проти якої, як підтвердила відповідач в суді, нею проставлено підпис. Договір виготовлено у

2-х примірниках, один з яких відповідач отримала в день підписання, про що свідчить зроблений нею запис «ОСОБА_4» і проставлений нею підпис. Але другий примірника оригіналу договору відповідач суду не представила, заперечуючи на факт його отримання в агенстві. Свого заперечення по цьому факту ніякими доказами не підтвердила, чим не спростувала пояснення позивача щодо не підписання ним тільки свого примірника договору.

Оглянутий апеляційним судом примірник договору, представлений позивачем, має підпис та печатку виконавця, які, як пояснив позивач, він дійсно проставив вже в суді першої інстанції.

Таким чином, 18.11.2013р. відповідачу згідно укладеного з нею договору була надана інформація про продаж будинку АДРЕСА_1 за ціну 35000 доларів США. Обставини того, що у грудні 2013 року її донька ОСОБА_5 придбала вказаний будинок за договором купівлі-продажу нею підтверджені.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд відмовив у позові з підстав з підстав неукладання договору, бо позивач проставив свій підпис та печать на своєму примірнику договору тільки під час розгляду його позову в суді та недоведеність в судовому засіданні обставин щодо отримання ОСОБА_5 інформації про продаж будинку АДРЕСА_1 від відповідача, якій така інформація була надана в агентстві нерухомості «Арка», у зв'язку з неправильним визначенням характеру спірних правовідносин через порушення норм матеріального та процесуального права. Погодитися із такими висновками не можна.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Питання, які суд вирішує під час ухвалення рішення визначені статтею ст. 214 ЦПК України.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання). Відповідно до ч.1.ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини умислі або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За змістом ч.1ст.901,902,ч.1ст.903 ЦК України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Викладені обставини вказують, що сам факт отримання відповідачем інформації згідно договору про надання інформаційних послуг як для особистого використування, так і на користь доньки, на ім'я якої у подальшому було оформлено придбання об'єкту нерухомості, є виконанням позивачем свого обов'язку з приводу надання інформаційної послуги. Тому у відповідача виникли зобов'язання щодо оплати нею вартості наданих інформаційних послуг відповідно до п.8.1 договору та сплати неустойки у розмірі, про який сторони домовились і зазначено у п. 10.3 договору.

Встановлені судом першої інстанції щодо обставини отримання свідком ОСОБА_5 інформації про продаж будинку АДРЕСА_1, не мають значення для вирішення спору, який виник з договірних правовідносин і не дають підстав для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань, визначених умовами договору.

Щодо висновку суду першої інстанції про неукладення 18.11.2013р. сторонами договору, колегія суддів визнає його хибним з таких підстав.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1,2 ст.205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Як роз'яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ….судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Частинами 1,2 ст.640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Аналіз викладених вище норм матеріального права дає підстави прийти апеляційному суду до висновку, що відповідач, як замовник послуги, підписав договір, проявила волевиявлення на укладення цього договору на запропонованих їй умовах виконавцем послуги - позивачем. Волевиявлення з боку позивача на укладення цього договору виражено у наданні їй інформації в день підписання відповідачем договору про продаж будинку, який задовольнив споживчі потреби її доньки, на користь якої вона і замовляла цю послугу. Проставлений позивачем підпис та печатка на своєму примірнику договору тільки підтвердила його згоду на укладення цього договору.

Заперечуючи на позов про неукладення договору, відповідач нічим не спростувала твердження позивача проте, що 18.11.2013р. інформація про виставлений на продаж будинок АДРЕСА_1 була надана їй після підписання сторонами другого примірника оригіналу договору, який вона отримала.

Суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про не укладення договору тільки на підставі примірника оригіналу договору представленого позивачем, бо обставини складання договору у двох примірниках підтверджені в суд переконливими доказами. Її заперечення проти отримання нею другого примірника договору в суді ніяким доказом не доведено.

На підставі викладеного договір про надання інформаційних послуг від 18.11.2013р. в силу ст. 204 ЦК України є чинним, а тому відповідно до статей 610,614,624,629 ЦК України відповідач несе відповідальність у зв'язку з порушенням нею зобов'язань визначених умовами договору, на які вона дала згоду в момент укладання договору.

Щодо показань свідка ОСОБА_5, то зазначені нею обставини отримання інформації про продаж будинку не мають істотного значення для вирішення спору, який виник на підставі договору, про умови якого сторони погодилися.

Ураховуючи викладене, колегія апеляційного суду на підставі ст.533 ЦК України визнає частково обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості оплати послуги еквівалентно 500 доларів США, яка за курсом Національного Банку України на час ухвалення цього рішення становить 10850грн.(500даларів США х 21,7000грн.) Через не виконання договірного зобов'язання підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5000грн. Загальна сума грошового зобов'язання відповідача становить 15850грн.

У зв'язку з не підтриманням позивачем доводів апеляційної скарги в частині скасування рішення про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія апеляційного суду перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах апеляційної скарги, яка була підтримана позивачем в судовому засіданні.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення на користь позивача витрат по сплаті інформаційних послуг та неустойки, є такими, що заслуговують уваги і за результатами їх перевірки скасовує в цій частині рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, за подання якого позивача звільнено від сплати судового збору, бо він є інвалідом війни 3 групи, в силу ст.88 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 243,6грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2015 року в частині відмови у стягненні витрат по сплаті інформаційних послуг та неустойки скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на виконання договору про надання інформаційних послуг від 18 листопада 2013 року вартість інформаційних послуг у розмірі 10850 ( десять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн., неустойку у розмірі 5000 (п'ять тисяч)грн., а всього 15850 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 243грн.60коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -