Ухвала суду № 46806498, 09.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/709/2015(м)

265/3552/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Козлов Д.О.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„09" липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Зайцевої С.А.

Суддів: Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.

При секретарі: Костенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 травня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 Свої вимоги мотивувало тим, що 26 квітня 2006 року між сторонами було укладено договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення ,що відповідає строку дії картки. Також зазначили, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Одночасно позивач зазначив, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом,належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв*язку з чим станом на 30 квітня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 32 092 грн. 25 коп. , яка складається з заборгованості за кредитом - 6 981 грн. 61 коп.; заборгованості за відсотками - 23 106 грн. 25 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (відсоткова складова) - 1504 грн. 39 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 травня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ « ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційного суду представник ПАТ КБ « ПриватБанк» не з*явився,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання 03 липня 2015 року телефонограми зареєстрованої в журналі телефонограм № 418 (а.с.130-131 ).

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи , надав суду заперечення на апеляційну скаргу (а.с.136-137).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2006 року між сторонами було укладено договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення ,що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Належним чином відповідач не виконував умови кредитного договору, у зв*язку з чим станом на 30 квітня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 32 092 грн. 25 коп. , яка складається з заборгованості за кредитом - 6 981 грн. 61 коп.; заборгованості за відсотками - 23 106 грн. 25 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (відсоткова складова) - 1504 грн. 39 коп.

Обліковий рахунок (картки) № 4149 6053 3001 8334 відкрито на ім'я відповідача ОСОБА_1

Термін дії кредитної картки, як кінцевий термін погашення кредиту згідно заяви ОСОБА_1, спливає у лютому 2009 року (а.с.64), як вірно врахував суд,і є початком перебігу позовної давності,тобто моментом виникнення у банка права на позов.

Втім,банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості ,яка станом на 30 квітня 2014 року склала 32 092 грн.25 коп. - у травні 2014 року ,тобто поза межами трирічного строку позовної давності ,оскільки сторонами не було обумовлено збільшений строк позовної давності, аніж загальний трирічний строк ,передбачений законом.

Відмовляючи ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості, яка виникла у зв*язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 обов*язку по поверненню кредиту, який був наданий останньому 26 квітня 2006 року у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, суд виходив з того, що строк повернення коштів визначався строком дії кредитної картки.

Оскільки після закінчення строку дії кредитної картки до звернення в суд з позовом у травні 2014 року позовна давність спливла, відповідач просив про застосування спливу позовної давності, доказів її переривання не подано, причин поважності пропуску не наведено, що стало підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до Умов, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 18 червня 2014 року (справа № 6-61цс14), за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 3.1.1 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні картки і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Згідно із п. 3.1.3 правил користування платіжною карткою після закінчення строку дії відповідна картка пролонгується на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і за умови дотримання інших умов пролонгування, передбачених договором.

В апеляційній скарзі банк посилався на те, що відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців із моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін. На підставі умов договору строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії картки.

Такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду про відмову в позові за пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до умов договору строк дії картки відповідає строку дії договору.

Суд першої інстанції встановив, що банк не надав докази про строк дії картки, не довів, що відповідачу було видано нову картку та продовження дії договору.

У постановах від 24 вересня 2014 року (справа № 6-103цс14) та від 12 листопада 2014 року (справа № 6-167цс14) Верховний Суд України зазначав про те, що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладення договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а суди не звернули увагу, що після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки.

Ураховуючи, що судом встановлено, що банк не довів строк дії платіжної картки, видачу нової платіжної картки, переукладення договору на новий строк та не надав належні і допустимі докази, що підтверджується матеріалами справи, висновок суду про відмову в позові відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Немає посилання і на зазначені обставини в апеляційній скарзі.

Помилкове посилання суду на недоведеність правомірності нарахування відсотків у розмірі 72% на прострочену заборгованість та на те,що умови стягнення штрафу суперечать положенням Конституції України про заборону подвійної відповідальності не змінює правильного рішення та не вплинуло на його законність ,оскільки суд, встановивши наявність заборгованості , відмовив у задоволенні позову відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України,та відповідач наполягав на застосуванні позовної давності.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ПАТ КБ « ПриватБанк» підлягає відхиленню, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 травня 2015 року залишенню без змін відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: