Ухвала суду № 46803409, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/37796/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф.,Зайцева М.П., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника позивача Дробота Є.С.,розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 рокуу справі№804/16894/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Універсал»доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-Універсал» (далі - ТОВ «Консалтінг-Універсал», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «В4» від 27 вересня 2013 року № 0004551501 та від 31 жовтня 2013 року № 0004771501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «В4» від 27 вересня 2013 року № 0004551501 та від 31 жовтня 2013 року № 0004771501.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 05 вересня 2013 року по 06 вересня 2013 року та з 25 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року проведено документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Консалтінг-Універсал» з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення по деклараціях за липень та серпень 2013 року, за результатами яких складено акти перевірок від 06 вересня 2013 року №405/151/36207575 та від 30 вересня 2013 року №606/151/36207575.

В акті перевірки від 06 вересня 2013 року №405/151/36207575 встановлені порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 102.5 статті 102, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2013 року на суму 3029510,00 грн., а також порушення пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ за липень 2013 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 декларації) в сумі 11329,00 грн.

Актом перевірки від 30 вересня 2013 року №606/151/36207575 встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 102.5 статті 102, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2013 року на суму 2996394,00 грн.

Висновки про наявність порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивач у податковій звітності з ПДВ за липень та серпень 2013 року не мав права декларувати залишок від'ємного значення з ПДВ, який сформовано у травні 2009 року. При цьому, позивач по операціям з придбання основних фондів мав би скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, тобто саме у січні 2010 року, коли були сплачені грошові кошті за їх придбання, за умови достовірно сформованого податкового кредиту і, як наслідок, від'ємного значення ПДВ за травень 2009 року.

На підставі названих актів перевірок відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» від 27 вересня 2013 року №0004551501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3029510 грн.;

- форми «Р» від 27 вересня 2013 року №0004561501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16994 грн., з яких за основним платежем - 11329 грн. та за штрафними санкціями - 5665 грн.;

- форми «В4» від 31 жовтня 2013 року №0004771501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2996394 грн.

Внаслідок оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що звітні податкові періоди травень та червень 2013 року не є предметом перевірки, отже, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25) по декларації за липень 2013 року відсутнє.

Правомірність формування ТОВ «Консалтінг-Універсал» у травні 2009 року податкового кредиту у зв'язку з придбанням основних фондів встановлена Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 25 грудня 2012 року під час розгляду справи № 2а/0470/6312/11 за позовом ТОВ «Консалтінг-Універсал» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року №0000252302, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року у розмірі 54421,25 грн. через невизнання ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська податкового кредиту, сформованого в травні 2009 року, у зв'язку з придбанням ТОВ «Консалтінг-Універсал» за договором купівлі-продажу майна від 14 січня 2009 року у ВАТ «Дніпрошина» нерухомого майна

Також, правомірність формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з придбанням у ВАТ «Дніпрошина» бази відпочинку «Сосновий бір» та обладнання до цього нерухомого майна у травні 2009 року встановлена і постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі №804/7874/13-а.

А постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі №2а/0470/12894/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, встановлено безпідставність зменшення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ТОВ «Консалтінг-Універсал» від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2986438 грн. При цьому, підстави для зменшення податковим органом від'ємного значення позивачу у даній справі є тотожними підставам, викладеним в актах перевірки від 06 вересня 2013 року №405/151/36207575 та від 30 вересня 2013 року №606/151/36207575.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах закону, оскільки податкове законодавство не містить правових наслідків за непред'явлення податків сум до відшкодування ПДВ, в тому числі будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (основних фондів) їх отримувачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких, разом з тим встановлює виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Оскільки підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за деклараціями за липень та серпень 2013 року стала правомірність сформованого залишку від'ємного значення з цього податку у травні 2009 року, відтак спірні правовідносини у даній справі регулюються податковим законодавством, що діяло у період до та після набрання чинності Податковим кодексом України.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з підпунктом 7.7.1пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На підставі пункту 200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як вбачається з наведеного, правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку, за наявності такого волевиявлення, може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не виключно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.

При цьому, як Закон України «Про податок на додану вартість», так і Податковий кодекс України, не передбачають, що у випадку, якщо платник податку не скористався правом на бюджетне відшкодування у відповідному податковому періоді, то він позбавляється права на бюджетне відшкодування у будь-якому з наступних податкових періодів, навпаки таке право за ним зберігається протягом 1095 днів.

Від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду. Податкове законодавство до і після введення в дію Податкового кодексу України не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зокрема, не встановлює жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, враховуючи наявність постанов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/6312/11, від 18 липня 2013 року у справі №804/7874/13-а та від 21 листопада 2012 року у справі №2а/0470/12894/12, та беручи до уваги вимоги частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та умови формування податкового кредиту у травні 2009 року, внаслідок придбання у ВАТ «Днірошина» основних фондів.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев