Ухвала суду № 46803302, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/15567/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 2а-11074/10/1370

за позовом науково-виробничого підприємства "Завод техніки зв'язку і автоматики" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 04.11.2010 № 0002042320/0 та № 0002082320/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з факту надання платником документів, що відповідають встановленим вимогам та містять достовірні відомості про обставини, з якими податкове законодавство пов'язує юридичні наслідки.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 22.10.2010 № 5313/23-2/34167410.

Під час цієї перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення платником валових витрат на загальну суму 458 250 грн. шляхом включення до їх складу витрат на придбання послуг з розробки технічної та конструкторської документації у товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудзахід-інвест» (далі - ТОВ «Інтербудзахід-інвест»), реальність поставки яких та їх зв'язок з господарською діяльність Підприємства не підтверджується документально.

За посиланням Інспекції, подані платником акти приймання виконаних робіт містять лише загальне посилання на факт надання послуг та їх вартість без конкретизації виду, змісту та обсягу цих послуг; інших документів, які б містили необхідні для цілей оподаткування відомості про розглядувані господарські операції, а також матеріалізованого результату виконання цих послуг платником не представлено. Також відповідач посилається на наявність у штаті Підприємства працівників відповідної кваліфікації (інженерів-конструкторів) для виконання розглядуваних послуг, тоді як кількість у ТОВ «Інтербудзахід-інвест» числиться лише 1 особа (директор цього Товариства) та відсутня матеріально-технічна база для провадження реальної господарської діяльності.

Наведені обставини також були розцінені Інспекцією як свідчення недотримання платником умов формування податкового кредиту з ПДВ за цими операціями, встановлених підпунктами 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, Інспекцією не визнано право позивача на включення у грудні 2009 року до податкового кредиту 53453,33 грн. ПДВ у складі авансового платежу, нібито перерахованого Підприємством на користь державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» в оплату придбаних об'єктів нерухомості за договором купівлі-продажу від 01.12.2009, за відсутності належних доказів здійснення позивачем такого платежу.

Інспекція також посилається на те, що у додатку від 22.12.2009 до названого договору його учасниками вказано, що у зв'язку з накладенням арешту на об'єкти продажу покупець зобов'язується сплатити продавцеві 3 239 272 грн. (тобто повну вартість об'єкта) протягом 40 днів після зняття накладеного арешту; протягом березня-червня 2010 року Підприємство перерахувало кошти у сумі 1 670 000 грн. на банківський рахунок № 260023010074, який належить ВП «Гуртожиток», що не є платником ПДВ.

Вказані висновки Інспекції слугували підставою для прийняття відповідачем:

податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0002042320/0, за яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 171 845 грн. (у тому числі 114 563 грн. за основним платежем та 57282 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0002082320/0, згідно з яким платникові нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 494 841 грн. (у тому числі 329 894 грн. за основним платежем та 164 947 грн. за штрафними санкціями).

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту у період виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Платник повинен надати достовірні докази на підтвердження того, що товари (роботи, послуги), реалізовані саме задекларованим контрагентом.

Перевіряючи факт дотримання позивачем наведених законодавчих вимог по взаємовідносинам з ТОВ «Інтербудзахід-інвест», суди встановили, що в рамках виконання договору про створення (передачу) науково-технічної продукції від 24.04.2008 № 2404/08-01 та договору підряду на виконання проектних робіт від 11.07.2008 № 1107/01 названий постачальник зобов'язався розробити та передати позивачеві конструкторську та виробничо-технологічну документацію на науково-технічну продукцію.

На підтвердження фактичного виконання цих операцій платником подано акти приймання-здачі виконаних робіт (розробленої документації) та виписані постачальником податкові накладні. Зазначені акти виконаних робіт містять перелік виконаних ТОВ «Інтербудзахід-інвест» робіт, назви розроблених комплектів, їх вартість.

Слід зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також Підприємством представлено зведені відомості розроблених цим виконавцем вузлів та агрегатів, креслення, ескізи тощо як матеріалізовані результати виконаних послуг.

Наведені докази у сукупності цілком об'єктивно було розцінені судами як належне документальне підтвердження фактичного виконання цих послуг.

Доводи ж Інспекції про відсутність у ТОВ «Інтербудзахід-інвест» працівників відповідної кваліфікації для виконання цих операцій не виключає можливість провадження господарської діяльності з використанням персоналу третіх осіб, із залученням фізичних осіб на умовах найму. Доказів зворотного Інспекцією не представлено.

Замовлення цих послуг у названого постачальника за наявності у власному штаті інженерів-конструкторів була зумовлена необхідністю розроблення значного обсягу проектно-конструкторської та технічної документації для виконання Підприємством своїх зобов'язань перед підприємствами Укрзалізниці.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали незаконним виключення податковим органом з податкового обліку Підприємства витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) на оплату послуг з розробки конструкторської документації та науково-технічної продукції зазначеним контрагентом.

Досліджуючи правомірність формування Підприємством податкового кредиту за фактом сплати авансового внеску за операцією з придбання нерухомого об'єкта, суди встановили, що 05.11.2009 позивачем було подано директору товарної біржі «Перша Універсальна» заявку на участь в аукціоні з продажу нежитлових складських приміщень, належних державному підприємству «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут». Для участі у цьому аукціоні за платіжним дорученням від 26.11.2009 № 707 позивачем було перераховано на рахунок товарної біржі гарантійний внесок у розмірі 10% від початкової ціни об'єкта продажу у сумі 320 720 грн. (у тому числі 53453,33 грн. ПДВ).

Наведені обставини спростовують висновки акта перевірки про відсутність документального підтвердження факту перерахування платником зазначеного платежу.

За наслідками проведення аукціону за укладеним на біржі договором купівлі-продажу від 01.12.2009 Підприємство придбало у названого продавця відповідні нерухомі об'єкти за ціною 3 239 272 грн.; у період з 22.03.2010 по 29.06.2010 позивач перерахував на рахунок відокремленого підрозділу «Гуртожиток» державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» 1 670 000 грн. в оплату придбаної нерухомості.

Факт перерахування коштів на банківський рахунок відокремленого підрозділу юридичної особи продавця було помилково розцінено Інспекцією як відсутність фактичних господарських правовідносин між позивачем та названим постачальником. Адже у розглядуваному випадку обраний учасниками договору спосіб здійснення розрахунків не впливає на дійсність господарського зобов'язання.

До того ж, у даному разі оцінюються правові наслідки операції з перерахування платником гарантійного внеску для участі в аукціоні, установленого пунктами 6.2 - 6.4 Правил біржової торгівлі товарної біржі «Перша універсальна»; після виконання угоди зазначений внесок частково використовується для покриття видатків біржі та брокера, пов'язаних з проведенням аукціону, а решта - перераховується біржею на рахунок продавця в оплату кінцевих розрахунків. Тобто сплачений позивачем гарантійний внесок частково є платою за надання послуг біржі, а частково - авансовий платіж за придбаний за біржовою угодою об'єкт.

Установлені судами обставини справи підтверджують правильність висновку судів про відсутність підстав для позбавлення платника права на податковий кредит за цією операцією.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили позов та скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Доводи ж Інспекції спрямовані на переоцінку доказів, які оцінені судами з дотриманням вимог статті 86 КАС, що перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а-11074/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько