Ухвала суду № 46803254, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/13502/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

у справі № 2а-1670/4418/12

за позовом науково-виробничого підприємства "Фероліт" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 16/120000111600 та від 18.04.2012 № 0000361600/18.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 у позові відмовлено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товару у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут води та енергозбереження» не підтверджується необхідними, належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії скасовано. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що окремі недоліки в оформленні первинних документів, які не перешкоджають встановленню змісту господарської операції, ідентифікації її учасників, не можуть слугувати підставою для висновку про непідтвердженість платником даних податкового обліку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Інспекцією було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут води та енергозбереження» за період з 01.04.2011 по 31.05.2011, оформлену актом від 03.01.2012 № 1/15-321/31103705.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про наявність у платника недоплати з ПДВ за наслідками включення до податкового кредиту сум цього податку у ціні товару (чавуну переробного із завищеним вмістом сірки), придбаного у названого контрагента за договором від 21.04.2011 № 21/04-2011. Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на фіктивний характер цих операцій, що підтверджується відсутністю постачальника за місцезнаходженням, відсутністю у нього майна, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок. Також відповідач посилається на неналежне оформлення первинних документів (відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей щодо пунктів навантаження та розвантаження товарів, відміток про відвантаження товару вантажовідправником та його фактичного прийняття отримувачем).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач та товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут води та енергозбереження» уклали договір від 21.04.2011 № 21/04-2011, за яким названий постачальник зобов'язався поставити позивачеві на умовах СРТ (склад покупця) товар, кількість якого, строк поставки та ціна визначаються у специфікаціях.

На підтвердження фактичного виконання операцій за цим договором позивачем подано накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату придбаного товару у безготівковому порядку, сертифікати якості на поставлений товар, які цілком об'єктивно були розцінені апеляційним судом як належні підстави для відображення платником цих операцій у податковому обліку.

За даних обставин суд апеляційної інстанції правомірно відхилив посилання Інспекції на відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут води та енергозбереження» за місцем реєстрації як свідчення безтоварності розглядуваних операцій, позаяк наведений факт не виключає можливість провадження названим суб'єктом господарювання діяльності, перебуваючи за іншою адресою.

Відсутність у цього контрагента власних основних засобів та трудового персоналу у даному разі не є доказом неможливості виконання ним своїх договірних зобов'язань перед позивачем із залученням орендованої техніки (транспортних засобів) та з використанням персоналу третіх осіб. Доказів зворотного Інспекцією не представлено.

Суд першої інстанції помилково визнав податковий кредит з ПДВ за розглядуваними операціями непідтвердженим документально з огляду на наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних. Адже у даному разі перевезення товару виконувалося постачальником, який і оформлював товарно-супровідну документацію; позивач не може бути відповідальним за дефекти у складенні товарно-транспортних наклажних, допущені його контрагентом. Крім того, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом для формування податкового кредиту за операцією з придбання товару.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про те, що неподання платником довіреностей про отримання товарно-матеріальних цінностей, подорожніх листів, актів здачі-прийняття товару та інших первинних документів, що витребовувалися судом, виключає відповідність сформованих Товариством даних податкового обліку за спірними операціями критерію документальної підтвердженості. Адже законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування; нормативне закріплення переліку таких документів призвело б до обмеження прав платника.

Оскільки подані Товариством документи дозволяють встановити необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту розглядуваних операцій, їх учасників, вартості поставленого товару, то підстави для висновку про недостатність цих документів відсутні.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що платником здійснені реальні, зумовлені розумними економічними причинами, господарські операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут води та енергозбереження», витрати Товариства за цими операціями (зокрема, по сплаті ПДВ) документально підтверджені, мають виробничий характер та понесені у рамках провадження платником господарської діяльності, ґрунтується на дослідженні та оцінці наявних у матеріалах справи доказах та є правильним.

Норми права при вирішенні спору застосовані судом апеляційної інстанції правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судового акта, не виявлено, а тому підстав для задоволення касаційних вимог Інспекції не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а-1670/4418/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько