Ухвала суду № 46803250, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/47699/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом військової частини А-0515 (далі - в/ч А-0515) до державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва (далі - ВДВС), третя особа: ОСОБА_3 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження за касаційною скаргою третьої особи на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року представник в/ч А-0515 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною постанову державного виконавця від 29 березня 2013 року про відкриття виконавчого провадження та скасувати її.

Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки воно винесено з порушенням підвідомчості.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить ухвалу цього суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до цього суду. Вказує на неналежне повідомлення його про час та місце слухання справи апеляційним судом. Крім того, зазначає, що судами не повно досліджені обставини справи.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

При цьому, підстави до відмови у відкритті виконавчого провадження наведені у частині першій статті 26 цього Закону. Відповідно до положень зазначеної норми, зокрема пункту 4 частини першої, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначена статтею 21 цього Закону. Згідно пункту 1 частини першої зазначеної норми (в редакції Закону України від 19.09.2012 року № 5288-VІ) на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи (пункту 1 частини другої статті 21 Закону № 606-XIV).

Судами установлено, що боржником у справі виступає військова частина А0515, яка за статусом відноситься до інших органів державної влади, тому виконання судового рішення покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З урахуванням наведених обставин та норм права, суди прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини п'ятої статті 33 КАС України у разі якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він може направити повістку лише представникові.

Згідно частини десятої статті 35 цього Кодексу вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

Твердження позивача про неналежне повідомлення про час та місце слухання справи апеляційним судом, спростовується матеріалами справи, оскільки, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, яке відбулося 31.07.2014 року.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу третьої особи - ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте вона може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман