Ухвала суду № 46803247, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/7580/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013

у справі № 0670/4241/12

за позовом державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправними дій Інспекції та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 № 0000302301 в частині зменшення платникові суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 101 332 грн. із нарахуванням 25333 грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 № 0000312301 в частині зменшення залишку від'ємного значення ПДВ за вересень на 102 081 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013, позов задоволено з посиланням на дотримання платником законодавчо установлених умов формування податкового кредиту, який увійшов до розрахунку від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі було сформовано платником за фіктивними операціями, опосередкованими укладенням нікчемних правочинів та оформленням штучного документообігу, що виключає право Підприємства на податкову вигоду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень в оспорюваних частинах слугували викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт та послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Екопроф», приватним підприємством «Колдвей», суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю «СКБ «Темп».

За висновком Інспекції, зазначені операції фактично не здійснювалися, а опосередковувалися оформленням штучного документообігу з метою створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формального дотримання податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень (які кореспондуються з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Екопроф» суди попередніх інстанцій встановили, що у рамках виконання договору від 15.06.2010 № 61510/2 названий постачальник розробив та передав позивачеві науково-технічну продукцію (комплект робочої конструкторської документації корпусу броньованих медичної машини БТР-3С) загальною вартістю 607992 грн. (у тому числі 101332 грн. ПДВ); виконання цих операцій оформлено складенням акта здавання-приймання виконаних робіт від 30.09.2011 № 300911/1, податкової накладної; оплата позивачем придбаної продукції здійснена за платіжними дорученнями.

На обґрунтування доводів про нереальність господарських операцій між позивачем та названим контрагентом Інспекція посилається на неможливість проведення зустрічної звірки останнього з причин невстановлення його місцезнаходження, що виключає можливість перевірки умов провадження цим постачальником господарської діяльності, наявності необхідних ресурсів для виконання розглядуваних операцій; також Інспекція зазначає про суперечливість відомостей щодо адреси товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Екопроф» у перелічених первинних документах.

Втім, як вірно зазначили суди, право позивача на податковий кредит не може ставитися у залежність від факту проведення контрольно-перевірочних заходів відносно його постачальників. Відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Екопроф» за місцем реєстрації не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, позаяк наведений факт не виключає можливість провадження названим суб'єктом господарювання діяльності, перебуваючи за іншою адресою. У позивача як платника податків відсутній обов'язок перевіряти фактичне знаходження його контрагента за місцем реєстрації.

Адреса цього постачальника, зазначена у рахунку-фактурі, платіжних дорученнях, податкових накладних відповідає даним з Єдиного державного реєстру; зміна постачальником адреси фактичного перебування у процесі виконання господарської операції не перешкоджає її виконанню.

З аналогічних мотивів слід погодитися з висновком судів про відсутність підстав для відмови у визнанні права позивача на податковий кредит за операціями з приватним підприємством «Колдвей», суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю «СКБ «Темп».

Так, суди встановили, що поставки товарно-матеріальних цінностей названими контрагентами в адресу Підприємства засвідчені актами прийому-передачі, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про оплату позивачем придбаної продукції у безготівковому порядку; транспортування товару здійснювалося позивачем на умовах самовивозу з оформленням товарно-транспортних накладних.

Розбіжності у показниках податкової звітності позивача та зазначених постачальників не можуть бути розцінені як доказ недобросовісності Підприємства у сфері оподаткування.

Суди правильно зазначили, що чинне податкове законодавство не ставить право на податковий кредит з ПДВ в залежність від дій (бездіяльності) контрагента. Неподання контрагентом платника документів за вимогою Інспекції, недекларування та несплата ним податків до бюджету самі по собі не свідчить про відсутність господарських операцій та одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

Установлені судами обставини також свідчать про те, що при укладенні договорів з переліченими постачальниками Підприємство проявило належний ступінь обережності у господарській діяльності, пересвідчилося у правоздатності контрагентів, їх належній державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі та реєстрації як платників ПДВ на підставі відомостей, опублікованих у загальнодоступних електронних засобах інформації.

Таким чином, висновок судів про дотримання позивачем умов формування податкового кредиту в оспорюваній сумі ґрунтується на дослідженні та оцінці наявних у матеріалах справи доказах та є правильним.

Доводи ж Інспекції спрямовані на переоцінку доказів, які оцінені судами з дотриманням вимог статті 86 КАС, що перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 у справі № 0670/4241/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько