Ухвала суду № 46803232, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/33616/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної митниці

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013

у справі № 805/1785/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КронаЛайн" (далі - Товариство)

до Східної митниці

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 19 та № 20.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що якщо митний орган, приймаючи ВМД, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Східної митниці, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у разі виявлення митним органом помилок при митному оформленні товару власне його пропуск на митну територію України не може слугувати перешкодою для донарахування митних платежів, та наголошує на тому, що позивачем не спростовано правильності визначеної митним органом коду товарної номенклатури імпортованих товарів, що застосовувався при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 19, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ввізного мита у сумі 4196,63 грн. (у тому числі 3357,30 грн. за основним платежем та 839,33 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 20, за яким позивача зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 839,31 грн. (у тому числі 671,45 грн. за основним платежем та 167,86 грн. за штрафними санкціями) було прийнято Східною митницею за наслідками проведення невиїзної перевірки стану дотримання позивачем законодавства з питань митної справи. Під час цієї перевірки відповідачем було виявлено факт здійснення митного оформлення ввезеного товару (направляючих для меблевого ящику) за вантажними митними деклараціями від 02.12.2011 № 700000010/2011/017640, від 01.09.2011 № 700000010/2011/012160, а також товару (лотки для зберігання столових приладів з полівінілхлориду) за вантажною митною декларацією від 29.08.2012 № 700130000/2012/014746 з порушенням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, що, на думку відповідача, вплинуло на правильність визначення декларантом кодів Української класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) та призвело до недобору митних платежів.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди попередніх інстанцій цілком правомірно виходили з такого.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК).

У пункті 19 статті 1 МК міститься визначення терміна «митні процедури», згідно з яким - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Зі змісту наведених норм вбачається можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 265 МК).

Згідно з визначеною Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, на виконання вимог статті 265 МК процедурою контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки…Визначення грошових зобов'язань за результатами перевірок, у тому числі невиїзних документальних, системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та їх адміністративне оскарження здійснюються в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Відповідно до статті 88 МК на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

На підставі наведених законодавчих норм судами сформовано цілком об'єктивну правову позицію відносно того, що якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що відповідач не довів, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання; в акті перевірки відсутні посилання на подання позивачем недостовірних, неточних, неповних відомостей щодо функціональних характеристик товару, його опису, які є визначальними для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД.

Наведене обумовлює правильність оскаржуваних судових рішень про задоволення даного позову.

Оскільки судами правильно застосовано норми матеріального права, порушень процесуальних норм допущено не було, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Східної митниці відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013 у справі № 805/1785/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько