Ухвала суду № 46803179, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/1349/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 826/12903/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Ритейлінгова компанія "Євротек" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Катамай Г.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 00000042202 та № 0000032202 з посиланням на дотримання платником правил оподаткування при формуванні даних податкової звітності з податку на прибуток у 2012 році.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових рішень, фактичним обставинам справи та положенням податкового законодавства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, оформлену актом від 02.07.2013 № 204/26-58-22-02-18/34771370.

Перевіркою було виявлено заниження платником валового доходу на 10 747 010 грн. внаслідок невключення до його складу заборгованості перед нерезидентом у вигляді нарахованих відсотків за одержаною позикою, по якій минув строк позовної давності.

Також під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про завищення Товариством валових витрат на 25 888 798 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат у сумі 628 431,35 грн. за безтоварними операціями з придбання пакетів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Софі» (далі - ТОВ «Міжнародна компанія «Софі»), а також внаслідок протиправного, на думку відповідача, врахування платником у податковій звітності від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло за результатами діяльності у 2010 році.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0000042202, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 222 372 грн. за основним платежем та 611 186 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0000032202, згідно з яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 30 347 724 грн.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо необхідності включення позивачем до оподатковуваного доходу нарахованих, але не сплачених кредиторові, відсотків за користування позикою, суди встановили, що за договором про надання позики від 12.02.2008 № EVG, укладеним Товариством (позичальник) та компанією «Євротек Груп ПЛС» (позикодавець), позивачеві було надано позику у сумі 10 000 000 дол. США строком до 31.12.2020 на умовах сплати 17% річних.

Згідно з умовами пунктів 2.3.3, 2.3.4 названого договору проценти за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 нараховуються щоквартально та сплачуються позикодавцю частинами не меншими ніж 186 446,91 дол. США протягом 2019-2020 років; за період з 01.01.2011 по 31.12.2020 проценти нараховуються та сплачуються позичальником щоквартально протягом 10 банківських днів, наступних за останнім днем останнього місяця кожного календарного кварталу.

Проаналізувавши зазначені умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у позивача прострочення зі сплати процентів за користування позикою у періоді, охопленому перевіркою, що, в свою чергу, виключає правильність кваліфікації податковим органом зазначених відсотків як безнадійної фінансової заборгованості у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яка підлягає відображення у складі доходу платника.

По епізоду за господарськими операціями Товариства з ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» суди встановили, що за договором поставки від 30.12.2010 № Т0837/10 позивач (покупець) придбав у названого постачальника товар (пакети) на загальну суму 628 431,35 грн. На підтвердження виконання цих операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, комерційні специфікації на товар, графіки поставок, платіжні доручення про оплату товару в безготівковому порядку, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та їх учасників.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару у ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» документально підтверджений, у зв'язку з чим Товариство правомірно сформувало у податковому обліку витрати за цими операціями.

При цьому суди правильно зазначили, що доводи Інспекції про відсутність у постачальника основних фондів, транспортних засобів трудових ресурсів (якими відповідач мотивує законність донарахування податку на прибуток по цьому епізоду) не може свідчити про неможливість виконання ТОВ «Міжнародна компанія «Софі» зобов'язань за договором поставки з Товариством. Цивільним та господарським законодавством передбачені різні способи здійснення підприємницької діяльності, у тому числі й без володіння необхідними ресурсами для такої діяльності.

Таким чином, висновок судів про те, що платником здійснені реальні, зумовлені розумними економічними причинами, господарські операції з ТОВ «Міжнародна компанія «Софі», витрати Товариства за цими операціями документально підтверджені, мають виробничий характер та понесені у рамках провадження платником господарської діяльності, ґрунтується на дослідженні та оцінці наявних у матеріалах справи доказах та є правильним.

По епізоду щодо перенесення до рядку 06.5 податкових декларацій з податку на прибуток, які подавалися платником протягом 2012 року, від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, суди цілком об'єктивно послалися на положення пунктом 97 Закону України від 24.05.2012 № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», якими встановлено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення; у 2012 - 2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Отже, розглядуваною нормою Закону прямо передбачено право платника на врахування у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2012 рік збитків платника за 2010 податковий рік з урахуванням 25-відсоткового обмеження, у зв'язку з чим у Інспекції були відсутні підстави для невизнання у податковому обліку Товариства від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, включене до витрат у ІІ кварталі 2011 року.

З урахуванням викладеного суди дійшли цілком правильного висновку про незаконність оспорюваних актів індивідуальної дії та правомірно задовольнили позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 826/12903/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько