Ухвала суду № 46803142, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/3825/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012

у справі № 2а/0570/12928/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи» (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000472341, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 166 673 грн. за основним платежем та 41668 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000482341 про донарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 208 342 грн. за основним платежем та 52085 грн. за штрафними санкціями.

Вказані судові акти мотивовані посиланням на дотримання платником умов формування податкового кредиту та валових витрат при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання підрядних робіт у приватного науково-виробничого підприємства «Вікан» (далі - ПНВП «Вікан»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення оперативних заходів обставинам, які свідчать про те, що роботи, які виступали предметом поставки у рамках взаємовідносин позивача із задекларованим контрагентом (ПНВП «Вікан») були придбані останнім у фіктивного суб'єкта господарювання, що свідчить про номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення було прийняті Інспекцією за наслідками проведення невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 по взаємовідносинах з ПНВП «Вікан», оформлену актом від 19.09.2012 № 2330/22-313/23783619.

Так, під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціям з придбання у названого постачальника комплексу пусконалагоджувальних робіт на дільниці Харків - Люботин Південної залізниці за договором підряду від 15.09.2010 № 010/09 ТС з посиланням на фіктивний характер цих операцій.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту у період виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування недостовірності відомостей у поданих платником первинних документах, отримання ним податкової вигоди не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності покладається на податковий орган.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на підтвердження факту виконання ПНВП «Вікан» робіт з пусконаладки системи «Граніт-жд-мікро» на об'єкті Харків-Люботин Південної залізниці, позивачем подано необхідні докази: договір підряду від 15.09.2010 № 010/09ТС, узгодження договірної ціни, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, податкові накладні, платіжні доручення про оплату позивачем придбаних робіт у безготівковому порядку.

Судами також з'ясовано, що вказані роботи були у подальшому передані позивачем Південній залізниці на виконання своїх договірних зобов'язань.

Інспекцією не подано належних доказів, які б слугували підтвердженням нереальності спірних правовідносин між позивачем та названим контрагентом і спростовували б факти, засвідчені первинними документами.

Так, в основу висновку про схемний характер правовідносин позивача та ПНВП «Вікан» Інспекцією покладено обставини, установлені податковим органом у ході проведення зустрічної звірки ПНВП «Вікан» та залученого ним контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004».

Втім платник (позивач у справі) не несе відповідальність за неналежне виконання залученою контрагентом юридичною особою своїх податкових обов'язків, за умови та порядок провадження нею господарської діяльності, позаяк не має відносно такої особи контрольних повноважень. Крім того, Товариство жодним чином не могло вплинути на вибір ПНВП «Вікан» своїх контрагентів (зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004»). Доказів наявності взаємовідносин між позивачем та цим суб'єктом господарювання, узгодженості їх дій матеріали справи не містять.

За наявності належного підтвердження факту поставки спірних підрядних робіт позивачеві задекларованим контрагентом (ПНВП «Вікан») правовідносини останнього з іншими контрагентами не можуть впливати на податковий облік позивача.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Товариства на податковий кредит і валові витрати та реальність господарських операцій з ПНВП «Вікан» підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а/0570/12928/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько