Ухвала суду № 46799730, 18.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2010 р. м. Київ К-18108/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 20.11.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 року по справі № 3/131 за позовом ПП «Імідж» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 року, позовні вимоги ПП «Імідж»до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06.10.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення -без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що працівником Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області здійснювалась невиїзна позапланова перевірка ПП «Імідж»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, червень 2006 р., за результатами якої складено акт №727/23-312/13957685 від 22.12.2006 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742305/0/122 від 29.12.2006 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень у розмірі 41 764,00 грн. та червень 34 903,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області скаргу ПП «Імідж»залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 04.01.2006 р. між позивачем (далі Покупець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі Постачальник) був укладений договір купівлі-продажу №24/01-06, предметом якого є продаж останнім позивачу 200 000,00 кг. цукру-піску загальною вартістю 500 000,00 грн. в тому числі ПДВ та 1000 кг. дизельного пального загальною вартістю 310 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Строк оплати визначений сторонами у п.4.3 вказаного договору, відповідно до якого Покупець оплачує Постачальнику передоплату 80% загальної вартості договору до 01.10.2006 р. Строк поставки товару передбачений п.4.4 -до 01.01.2009 р. після проведення повного розрахунку відповідно до п.4.3 договору.

На виконання умов даного договору Покупець перерахував Постачальнику кошти у розмірі 460 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 70 від 24.03.2006 р. на суму 80 000,00 грн., №71 від 31.03.2006 р. на суму 100 000,00 грн., №72 від 31.03.2006 р. на суму 100 000,00 грн. та №106 від 31.05.2006 р. на суму 180 000,00 грн.

В свою чергу Постачальником були виписані Покупцю податкові накладні №3 від 24.03.2006 р., №4 від 31.03.2006 р., №5 від 31.03.2006 р., №6 від 31.03.2006 р. та №6а від 31.05.2006 р., з яких вбачається, що сума ПДВ складає 76 667,00 грн.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону встановлює, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ПП ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного формування податкового кредиту є такими, що відповідають наведеним вище нормам законодавства.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судами зроблено вірний та обґрунтований висновок, що позивачем правомірно було віднесено за квітень та червень кошти у розмірі 41 764,00 грн., 34 903,00 грн. до податкового кредиту, оскільки право на податковий кредит по спірній господарській операції у підприємства виникло по першій подій.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеного Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що податкове повідомлення-рішення №0000742305/0/122 від 29.12.2006 р. є таким, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Полтавської області від 20.11.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна Судді:/підписи/________Л.І. Бившева ________М.І Костенко ________Н.Є. Маринчак ________О.І. Степашко