Вирок № 46798432, 07.12.2012, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 1713/1044/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Івчук Є.О.

з участю прокурора Самолюка Я.В., Ковальчук Л.В.

потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_1

представників потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника цивільного відповідача ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працює водієм у ФОП ОСОБА_8, зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7, 17 березня 2012 р. близько 20 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, із технічно несправною робочою рульовою системою, рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів по проспекту Незалежності в м.Острог Рівненської області, навпроти будинку №135-а, в напрямку нерегульованого пішохідного переходу на вказаній вулиці, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував технічний стан керованого ним транспортного засобу, не переконавшись в безпеці свого руху, перевищив максимально-допустиму швидкість на даній ділянці дороги, не звернув належної уваги на той факт, що попереду його руху проїзну частину переходила пішохід ОСОБА_1, яка рухалась зліва направо по напрямку руху керованого ОСОБА_7 транспортного засобу, заходи до зупинки транспортного засобу вжив із запізненням, маючи технічну можливість зупинити транспортний засіб, та, продовжуючи свій рух автомобілем, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка в той момент завершувала перехід проїзної частини, від якого остання впала на проїзну частину автодороги.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1, отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння з переходом на основу черепа, забою стиснення головного мозку важкого ступеня, гострої лівобічної епідуральної гематоми, контузійно паренхіматозного крововиливу в правій лобній ділянці, отогемоліквореї, що в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх заподіяння.

Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п.1.5, пп. «а», «б»п.2.3, 10.1, 12.1, 12.3, 12.4, 18.1, 31.1, підп. «а»пп. 31.4.2 п.31.4 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і спричиненням ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину визнав повністю. Підтримав раніше надані ним покази на досудовому слідстві та пояснив, що ввечері 17 березня 2012 р. близько 20 год. він керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, та повертаючись з с.Гремяче Острозького району Рівненської області він їхав додому в м.Острог. Коли він вїхав до м.Острог, то рухався по проспекту Незалежності в напрямку до центру міста, була темна пора доби, швидкість руху керованого ним автомобіля становила близько 60 км/год. Смуга руху по якій він рухався мала два ряди в попутному напрямку та він рухався по лівій смузі руху, оскільки здійснював обгін іншого автомобіля. Після закінчення обгону продовжував рух по лівій смузі. При підїзді до магазину «Горинь», біля якого знаходиться пішохідний перехід йому на зустріч по зустрічній смузі рухався автомобіль світло фар від якого його дещо засліпило та в цей момент на відстані близько 30 метрів від керованого ним автомобіля він помітив пішохода, який переходив дорогу зліва на право відносно напрямку його руху, він почав гальмувати та скерував автомобіль на праву смугу руху, в цей час пішохід почав метушився із сторони в сторону, проте зіткнення з пішоходом уникнути не вдалося. Зіткнення з пішоходом відбулося лівою частиною автомобіля. Після того як автомобіль зупинився, він вибіг та помітив на проїзній частині біля пішохідного переходу потерпілу ОСОБА_1 з ознаками тілесних ушкоджень. Він вжив заходів для виклику швидкої допомоги, після приїзду якої потерпілу забрали в лікарню. Зазначив, що погодні умови були нормальні, без опадів, дорожнє покриття сухе. Пояснив, що не перевіряв в той день технічний стан автомобіля, водночас зазначив, що він переконаний у тому, що автомобіль був у технічно справному стані. Вказав, що надавав потерпілій та її родині грошові кошти на відшкодування завданої здоровю потерпілої шкоди, в тому числі на лікування. У вчиненому розкаюється, просить суворо його не карати.

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненні злочину доведена в ході судового розгляду на підставі показів потерпілої, свідків та сукупністю інших доказів, зібраних на досудовому слідстві, які перевірено в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_9 показала, що 17 березня 2012 р. близько 20 год. вона поверталася з магазину «Горинь» та йшла до гуртожитку, в якому вона проживає. Під час того як вона переходила автодорогу по пішохідному переході, з правої сторони відносно напрямку свого руху помітила один автомобіль, який наближався до неї. Була переконана, що встигне перейти дорогу та водій автомобіля помітить її і призупиниться, однак відбулося зіткнення та вона втратила свідомість. Коли прийшла до тями, то вже перебувала в лікарні, де і дізналася про те, що потрапила в ДТП. Пояснила, що підсудний та його мати декілька разів навідувалися до неї в лікарню та від своїх батьків їй відомо, що підсудний надавав допомогу під час її лікування, проте в якому розмірі їй не відомо.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що в березні 2012 р., точної дати не пригадує, вона з одногрупницею ОСОБА_11, повертаючись до гуртожитку, йшли по тротуару з лівої сторони по пр.Незалежності, в напрямку з центру м.Острог до виїзду на м.Рівне, була темна пора доби. Коли вона наближалася до пішохідного переходу, який знаходиться біля магазину «Горинь», то почула звук, який характерний для гальмування автомобіля, та помітила як автомобіль зеленого кольору збив пішохода, яким виявилася ОСОБА_1 В момент наїзду автомобіля на ОСОБА_1, остання перебувала посередині пішохідного переходу. Після того як автомобіль зупинився, водій почав кричати та просити про допомогу. В цей час інших автомобілів на автодорозі не бачила.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала покази аналогічні показам свідка ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що ввечері 17 березня 2012 р. вона їхала в автомобілі, яким керував її син ОСОБА_7 Моменту наїзду на ОСОБА_1 вона не бачила та після зупинки автомобіля, вона разом з сином вибігла, та спробувала надати допомогу, в цей час її син викликав швидку медичну допомогу, після приїзду якої вона разом з ОСОБА_1 поїхала в лікарню. Вказала, що навідувалася до потерпілої, коли вона перебувала у реанімаційному відділенні кожного дня та купувала їй необхідні для лікування медикаменти згідно листа медичного призначення, витративши 11 117 грн., що підтверджується чеками та квитанціями.

Крім власного визнання підсудним своєї вини, показів потерпілої та свідків, вина підсудного підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у суді доказів :

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.03.2012р., план-схемою та фототаблицею до нього, згідно яких встановлено, що 17 березня 2012 р. на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів в м.Острог по проспекту Незалежності навпроти будинку № 135-а сталося ДТП з участю автомобіля марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 В ході проведеного огляду зафіксовано обстановку на місці події після ДТП та проведено огляд транспортного засобу та вилучено речові докази (Т.1 а.с.6-18);

- протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 17.03.2012р., згідно якого на автомобілі марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, виявлено механічні пошкодження на задній лівій дверці (Т.1 а.с.19);

- протоколом огляду місця події від 22.03.2012р., в ході проведення якого ОСОБА_7 детально розповів та показав обставини дорожньо-транспортної пригоди (Т.1 а.с.48);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.06.2012р., план-схемою та ілюстративною таблицею до нього, проведеної з участю потерпілої ОСОБА_1, в якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди (Т.1 а.с.170-173);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20.06.2012р., план-схемою до нього, проведеної з участю ОСОБА_7, в якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди (Т.1 а.с.193-196);

- довідкою Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 18.07.2012р., згідно якої 17.03.2012р. близько 20 год. в м.Острог були наступні погодні умови : малохмарно, температура повітря 9°С тепла, опадів та інших атмосферних явищ, що погіршують видимість, не спостерігалося (Т.1 а.с.89);

- висновком судово-медичної експертизи № 133 від 07.06.2012р., відповідно до якого при госпіталізації ОСОБА_1 в нейрохірургічне відділення Рівненської ЦМЛ у неї було діагностовано важку відкриту черепно-мозкову травму, перелом склепіння черепа з переходом на основу, забій-стиснення головного мозку важкого ступеня, гостру лівобічну епідуральну гематому, контузійно паренхіматозний крововилив в правій лобній ділянці, отогематолікворею. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, якими могли бути частини транспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді та згідно п.2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх заподіяння та могли виникнути незадовго до поступлення її на стаціонарне лікування в Рівненську ЦМЛ, а саме 17.03.2012р. (Т.1 а.с.94-95);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 160 від 12.06.2012р., згідно якого на момент експертного дослідження робоча гальмівна система та система освітлення автомобіля марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією. Ознак, які б вказували на непрацездатність робочої гальмівної системи та системи освітлення перед ДТП не встановлено. Система рульового керування знаходилася в працездатному стані, однак не відповідала вимогам п.31.4.2 «а»Правил дорожнього руху, в такому ж стані система рульового керування вищевказаного автомобіля знаходилася перед ДТП. Несправність системи рульового керування досліджуваного автомобіля марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, (збільшення сумарного люфту у рульовому керуванні на 5 градусів) виникла до ДТП, та з технічної точки зору водій мав можливість виявити дану несправність перед виїздом (Т.1 а.с.102-106);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 186 від 22.06.2012 р., згідно якого місце наїзду автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_1 знаходиться на проїзній частині проспекту Незалежності в м.Острог в напрямку руху до центру м.Острог Рівненської області в межах слідів гальмування коліс вищевказаного автомобіля (Т.1 а.с.113-114);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 185 від 23.06.2012 р., згідно якого контактування автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, з перешкодою відбулось лівою стороною (ліві задні двері) та на відстані 2,7 м від передньої частини автомобіля (Т.1 а.с.121-124);

- висновком судової автотехнічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 190 від 23.06.2012р. та схемою до нього, згідно яких виходячи з довжини зафіксованих на місці дорожньо-транспортної пригоди слідів гальмування, в даній дорожній обстановці швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, перед початком гальмування, складала не менше 65,8 … 66,8 км/год (в залежності від коефіцієнту зчеплення шин з поверхнею дороги) та в даній дорожній обстановці при видимості дороги в напрямку руху 42,5 м швидкість руху вищевказаного автомобіля в межах населеного пункту не повинна перевищувати 60 км/год. При заданому комплексі вихідних даних, в даній дорожні обстановці, з моменту виникнення небезпеки для руху (моменту обєктивної можливості виявити пішохода, що рухається по пішохідному переході), водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 при дотриманні вимог п.п.12.1, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.12.1, 12.4, 18.1, 31.4.2 «а»Правил дорожнього руху України. При заданому комплексі вихідних даних , в даній дорожній обстановці з технічної точки зору невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 вимогам п.п.12.1, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному звязку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди (Т.1 а.с.136-143).

Згідно з пп. «а», «б» п.2.3, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; під час вибору безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, проте підсудним під час керування автомобілем не було взято до уваги та не враховано, що він рухається в темну пору доби та вїхавши до населеного пункту він повинен був зменшити швидкість до 60 км/год, однак підсудний вищенаведених вимог Правил дорожнього руху не дотримався та перевищив швидкість, що підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 190 від 23.06.2012р., згідно якого швидкість руху автомобіля, яким керував підсудний, перед початком гальмування складала не менше 65,8 - 66,8 км/год. Окрім того, згідно п.18.1, 31.1, ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість та в разі потреби зупинитися, проте підсудний вказаних вимог також не дотримався, та пояснив в суді, що він декілька разів на тиждень проїжджає ділянку дороги на якій сталося ДТП та йому відомо про наявність на даній ділянці нерегульованого пішохідного переходу, однак не зважаючи на це підсудний своєчасно не зреагував на появу пішохода та заходи до зупинки автомобіля вжив із запізненням, хоча мав технічну можливість завчасно зупинити транспортний засіб, що призвело до зіткнення автомобіля із потерпілою ОСОБА_1 Окрім того, підсудний керував транспортним засобом із системою рульового керування, стан якої не відповідав вимогам п.31.4.2 «а»ПДР України, оскільки згідно дослідної частини висновку судової автотехнічної експертизи № 160 від 12.06.2012р. сумарний люфт в рульовому керуванні автомобіля марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, становив 15 градусів, в той час як нормативне значення люфту в рульовому керуванні у керованому підсудним автомобілі не повинно було перевищувати 10 градусів, та ОСОБА_7 мав можливість перед виїздом виявити дану несправність.

Заступником Острозького міжрайонного прокурора подано цивільний позов про стягнення на користь Центральної міської лікарні м.Рівне коштів, витрачених на лікування ОСОБА_1 в розмірі 6516,80 грн., за час перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 18 березня по 27 квітня 2012 р., що складає 40 ліжко-днів.

Окрім того, заступником Острозького міжрайонного прокурора подано цивільний позов про стягнення на користь Локачинської центральної районної лікарні коштів, витрачених на лікування ОСОБА_1 в розмірі 1067,02 грн., за час її перебування на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 3 по 15 травня 2012 р.

Потерпілою ОСОБА_1 також заявлено цивільний позов про стягнення на її користь з ОСОБА_7 та ВАТ НАСК «Оранта» матеріальної та моральної шкоди, та з урахуванням неодноразово поданих заяв про уточнення та збільшення позовних вимог потерпіла остаточно просила стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»матеріальну шкоду в розмірі 22 104, 42 грн., яка складається з : 1) витрат на лікування в нейрохірургічному відділенні Центральної міської лікарні м.Рівне (з 18.03.2012 р. по 27.04.2012р. та з 16.10.2012р. по 30.10.2012р.), в неврологічному відділенні Локачинської центральної районної лікарні (з 03.05.2012р. по 15.05.2012 р.), 2) витрат, повязаних з придбанням путівки на санаторно-курортне лікування у Волинському обласному санаторії «Лісова пісня», 3) витрат, понесених у звязку з придбанням двох титанових пластин, 4) витрат на посилене харчування, 5) збитків, завданих пошкодженням речей (штанів, взуття, сережок), 6) витрат, повязаних з придбанням двох перук, якими потерпіла вимушена користуватися у звязку із спричиненням їй черепно-мозкової травми; з підсудного ОСОБА_7 потерпіла просила стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2 636,12 грн., яка складається з транспортних витрат, повязаних з переїздами до медичних закладів, на засідання МСЕК, на виклики до слідчого і суду, та витрат, понесених її матірю у звязку з наймом квартири в м.Рівне під час здійснення догляду за нею у період підготовки до операцій та у післяопераційний період, також просила стягнути з підсудного 1500 грн. витрат на надання правової допомоги; окрім матеріальної шкоди потерпіла також просила стягнути в солідарному порядку з ВАТ НАСК «Оранта»та підсудного ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., мотивуючи тим, що внаслідок ДТП, яке сталося з вини підсудного вона отримала тілесні ушкодження, в неї погіршився стан здоровя, вона переживає фізичні та душевні страждання, які супроводжуються депресією, негативними емоціями (смуток, страх), в неї змінився ритм та спосіб життя, та впродовж тривалого часу їй доводиться докладати значних зусиль для його відновлення.

Підсудний ОСОБА_7 заявлені прокурором цивільні позови визнав в повному обсязі, цивільний позов заявлений потерпілою визнав частково, не заперечував проти компенсації їй моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., в частині відшкодування матеріальної шкоди він проти позову заперечив, мотивуючи тим, що приймав участь у витратах на лікування потерпілої, на що було витрачено 11 175, 30 грн., на підтвердження чого надав відповідні чеки та квитанції (Т.2 а.с.65-73). Зазначив, що окрім наданої з його сторони матеріальної допомоги матірю потерпілої ОСОБА_13 були також отримані грошові кошти, зібрані студентами навчального закладу, в якому навчається потерпіла, за рахунок яких потерпіла та її сімя мали змогу покрити понесені ними витрати.

Представник цивільного відповідача - ВАТ НАСК «Оранта»в судовому засіданні проти цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 заперечив, мотивуючи тим, що вона не зверталася до страхової компанії із заявою про відшкодування завданої їй з вини підсудного шкоди, водночас зазначив, що частина витрат, понесених потерпілою не повязана із шкодою завданої її здоровю, зокрема це витрати на придбання перук. Представник цивільного відповідача в частині відшкодування моральної шкоди також заперечив проти заявленої позовної вимоги, та пояснив, що відшкодування такої шкоди здійснюється з урахуванням ліміту страхової відповідальності, встановленого Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір якого не перевищує 2 550 грн.

Суд, заслухавши пояснення підсудного, потерпілої та її представників, представника цивільного відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами та оглянуті в судовому засіданні докази, при вирішенні цивільних позовів прийшов до наступних висновків.

Підсудний ОСОБА_7 визнав в повному обсязі заявлені прокурором в інтересах медичних закладів цивільні позови та суд приймає визнання ним позову як таке, що не порушує вимог закону, прав та інтересів третіх осіб.

Вирішуючи заявлені прокурором цивільні позови суд виходив з наступного.

Згідно довідки Центральної міської лікарні м.Рівне № 1/9-1996 від 17.07.2012р. ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені з 18.03.2012р. по 27.04.2012 р., та вартість доби перебування хворого в лікарні складає 162,92грн. Фактичні витрати лікарні, виходячи з вартості 40 ліжко-днів складають 6 516,80грн., що підтверджується відповідним розрахунком (Т.1 а.с.84).

Згідно довідки Локачинської центральної районної лікарні № 482/2-6 від 05.07.2012р. ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені лікарні з діагнозом важка відкрита черепно-мозкова травма, перелом склепіння з переходом на основу черепа з 03.05.2012р. по 15.05.2012 р., та витрати лікарні складають 1 067, 02 грн., що підтверджується відповідною довідкою-розрахунком (Т.1 а.с.86-87).

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, а відтак встановивши, що шкода завдана потерпілій по вині ОСОБА_7, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених прокурором в інтересах медичних закладів цивільних позовів та необхідність стягнення з підсудного витрат, понесених на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_1 на користь Центральної міської лікарні м.Рівне 6 516,80грн. та на користь Локачинської центральної районної лікарні 1 067,02 грн.

При вирішенні цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_1 суд виходив з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 17 березня 2012 р. керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило ДТП в результаті якого потерпіла ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження з приводу чого неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в Центральній міській лікарні м.Рівне з 18.03.2012 р. по 27.04.2012р. та з 16.10.2012р. по 30.10.2012р., та в Локачинській центральній районній лікарні з 03.05.2012р. по 15.05.2012 р., що не заперечується відповідачами та підтверджується довідками Центральної міської лікарні м.Рівне № 1/9-1996 від 17.07.2012р., №5815 від 08.05.2012р. та № 20496 від 30.10.2012р., довідкою Локачинської центральної районної лікарні № 482/2-6 від 05.07.2012р., № 596/2-6 від 11.08.2012р. та епікризами Рівненської центральної міської лікарні № 5815 та №20496. З приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілій були проведена операції : 18.03.2012р. - резекційна трепанація черепа видалення гострої епідуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку; дренування епідурального простору; 23.03.2012р. потерпілій було проведено друге оперативне втручання - резекційна трепанація черепа лобної ділянки праворуч, видалення контузійно - паренхіматозного крововиливу правої лобної ділянки, та 17.10.2012р. потерпілій втретє проведено оперативне втручання видалення кістки лобної ділянки праворуч, пластика ТМО лобної ділянки, пластика дефекту кісток лобної ділянки титановим імплантом, пластика кісткового дефекту лівої тімяної ділянки (Т.1 а.с.94-95, Т.2 а.с.92).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє транспортним засобом; джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, зокрема, повязана з використанням, зберіганням та утриманням транспортних засобів; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 2, 4 постанови від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з відповідними змінами і доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності її вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

З пояснень підсудного судом встановлено, що ОСОБА_7 з дозволу власника ОСОБА_14 тимчасово володів та користувався належним останньому автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1. В матеріалах справи відсутні та судом не здобуто доказів, які б вказували на неправомірне заволодіння підсудним вищевказаним автомобілем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обовязок з відшкодування шкоди завданої експлуатацією вищевказаного автомобіля закон покладає на ОСОБА_7, як користувача джерела підвищеної небезпеки.

Як встановлено судом, підсудний ОСОБА_7 уклав з ВАТ НАСК «Оранта»договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, термін дії якого з 02.12.2011р. по 01.12.2012 р., що підтверджується полісом № АВ/2128140, згідно якого ОСОБА_7 застрахував свої майнові інтереси з відшкодування шкоди, завданої життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 47).

Водночас згідно ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, яка діяла на дату настання страхового випадку 17.03.2012р.) (надалі Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, яка діяла на дату настання страхового випадку) шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна), повязана : з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявленої потерпілою матеріальної шкоди суд виходив з наступного.

Потерпіла заявила дві окремі вимоги про відшкодування матеріальної шкоди : з ВАТ НАСК «Оранта»просить стягнути 22 104,42 грн. (в т.ч. 5300 грн. - вартість путівки на санаторно-курортне лікування, 53 грн. послуги банку, 9812, 96 грн. - вартість титанових пластин з гвинтами до них, 98,13 грн. банківська комісія, 1200 грн. вартість пошкоджених внаслідок ДТП речей (штани, взуття, сережки), 191,22 грн. вартість продуктів харчування, 4599,11 грн. медичні препарати, 850 грн. вартість 2 перук), та з ОСОБА_7 просить стягнути 2 636,12 грн. (в т.ч. 810 грн. витрати, повязані із наймом квартири матірю потерпілої, 1826, 12 грн. транспортні витрати).

Згідно із ст.24 Закону у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів (п.24.1 ст.24 Закону). Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом (п.24.3 ст.24 Закону).

Таким чином, Закон визначає вичерпний перелік витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком у звязку з лікуванням та повязує їх виключно з витратами, які здійснені відносно потерпілої.

З наданого представником потерпілої листа старшого аварійного комісара НАСК «Оранта» від 23.11.2012р. вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 11.10.2012р. зверталася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком, однак розгляд її заяви був зупинений до отримання судового рішення відносно ОСОБА_7 та виписок з лікарні і документів підтверджуючих проведене лікування (Т.2 а.с.86). Беручи до уваги викладене, пояснення представника цивільного відповідача ВАТ НАСК «Оранта»про те, що потерпіла не зверталася до страхової компанії, у звязку з чим у страховика були відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування, підлягають спростуванню та судом до уваги не приймаються.

Як вбачається з наданої потерпілою довідки Волинського обласного санаторію «Лісова пісня»від 18.07.2012р., потерпіла в період з 08.07.2012р. по 18.07.2012р. перебувала на санаторно-курортному лікуванні разом з матірю ОСОБА_13 В матеріалах справи відсутні та потерпілою і її представниками не надано доказів на підтвердження того, що потерпіла у період перебування на санаторно-курортному лікуванні потребувала стороннього догляду, а тому з урахуванням вимог п.24.1 ст.24 Закону відшкодуванню підлягає лише половина вартості путівки в розмірі 2 650 грн., оплата якої підтверджується квитанцією № 17/24 від 10.07.2012р. (Т.2 а.с.23).

Виходячи з положень п.24.1 ст.24 Закону витрати, повязані з придбанням 2 перук (850 грн.), продуктів харчування (191,22 грн.), оплатою банківських послуг (53 грн. та 98,13 грн.), що разом становить 1 192, 35 грн., не відносяться до переліку витрат, які відшкодовуються страховиком у разі настання страхового випадку, а тому вимога про їх відшкодування також задоволенню не підлягає.

При вирішенні вимоги заявленої потерпілою до ВАТ НАСК «Оранта»про відшкодування вартості пошкоджених речей у розмірі 1200 грн., суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні та потерпілою чи її представниками не надано суду будь-якого доказу на підтвердження пошкодження належних потерпілій речей (штанів, взуття, сережок) та доказів, які підтверджують їх вартість.

В обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпіла ОСОБА_1 та її представники надала квитанції в підтвердження понесених витрат на придбання медикаментів та титанових пластин, використаних при лікуванні потерпілої, на загальну суму 14 412,07 грн. Аналізуючи вищевказані розрахункові документи з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку, що квитанція до прибуткового касового ордера № 62818 від 16.10.2012р. про сплату потерпілою благодійного внеску (Т.2 а.с.99), є неналежним доказом, оскільки не стосується витрат на лікування та не підтверджує придбання для потерпілої лікарських препаратів.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що потерпіла ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на лікування лише в розмірі 16 981,07 грн. (22104,42грн.2650 грн. 1192,35 грн. 1200 грн. 81 грн. = 16 981,07 грн.), що підтверджується фіскальними та товарними чеками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, видатковими накладними, банківськими квитанціями (Т.2 а.с.23-24, 53-54, 98-100), та сплата вказаної суми відповідачами не заперечується, а відтак у суду відсутні підстави ставити під сумнів, що лікування потерпілої ОСОБА_1 відбулося з використанням лікарських препаратів, товарів медичного призначення та з проведенням діагностики, що вказано у вищезгаданих документах.

Отже, з урахуванням викладеного, витрати на лікування, понесені потерпілою ОСОБА_1 в розмірі 16 981,07 грн. підлягають стягненню згідно страхового полісу із страховика ВАТ НАСК «Оранта».

Вирішуючи заявлену потерпілою ОСОБА_1 до підсудного ОСОБА_7 вимогу про відшкодування матеріальної шкоди суд виходив з наступного.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона впродовж лікування її доньки ОСОБА_1 двічі отримувала грошові кошти, які були зібрані студентами ВУЗу в якому навчається її донька, в розмірі 6085 грн. та 8336 грн., та вказані кошти було витрачено як на придбання необхідних ліків, так і на її проживання в м.Рівне для того, щоб здійснювати догляд за донькою під час перебування останньої у Центральній міській лікарні м.Рівне. Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати понесені матірю потерпілої та повязані із винаймом нею житла в м.Рівне, відшкодування не підлягають, так оплата таких була покрита за рахунок вищевказаних коштів.

Потерпілою також заявлено вимогу до підсудного про відшкодування транспортних витрат, повязаних з її перевезенням до медичних установ, а також повязаних з її явкою до органу досудового слідства та до суду в розмірі 1826,12 грн. Згідно ст.24 Закону витрати повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя відносяться до шкоди, повязаної з лікуванням потерпілої, а відтак з урахуванням укладеного між підсудним та ВАТ НАСК «Оранта»страхового поліса, відшкодування таких витрат повинна здійснювати страхова компанія, а не підсудний. Таким чином, вищевказана вимога заявлена не до тієї особи, яка повинна відповідати, а відтак цивільний позов в цій частині задоволенню не підлягає. Порядок відшкодування витрат, повязаних з явкою потерпілої до органу досудового слідства та до суду передбачено ст.92 КПК України та відшкодування таких витрат повинно здійснюватися у відповідності до «Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушенні, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (затв. постановою КМУ від 01.07.1996 р. №710), а не шляхом предявлення цивільного позову, у звязку з чим суд приходить до висновку, що цивільній позов в цій частині задоволенню не підлягає.

При вирішенні цивільного позову в частині обґрунтованості заявлених потерпілою вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного. Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В матеріалах справи відсутні та ОСОБА_7, як користувач джерела підвищеної небезпеки, не надав суду доказів в підтвердження існування обставин, які звільняли б його від відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Не погоджуючись із заявленим потерпілою розміром моральної шкоди, страхова компанія та ОСОБА_7 не подали суду доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що внаслідок заподіяння шкоди здоровю потерпілої, що стало наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, яке перебувало у правомірному користуванні підсудного, ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, оскільки вона неодноразово та впродовж тривалого часу перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла три операції, та вказані обставини свідчать про перенесений нею фізичний біль та страждання. Після отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень та неодноразових оперативних втручань голова потерпілої зазнала понівечень, потерпіла продовж тривалого часу неспроможна була самостійно без сторонньої допомоги пересуватися та потребувала догляду, що свідчить про порушення звичайних для неї життєвих звязків. Потерпілій згідно довідки до акту огляду МСЕК № 0105853 з 30.05.2012р. встановлено ІІ групу інвалідності (Т.2 а.с.20). ОСОБА_1 навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, та внаслідок ушкодження здоровя, відновлення якого вимагало тривалого лікування, вона вимушена була пропустити навчальний процес. Отримані під час ДТП тілесні ушкодження та тривалий час їх лікування призвели до виникнення у потерпілої моральних страждань, а тому з урахуванням встановлених судом обставин справи, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою та беручи до уваги майновий стан підсудного, така вимога підлягає частковому задоволенню з урахуванням перенесених потерпілою фізичних страждань та інших негативних явищ, перенесених нею у звязку з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, з урахуванням тривалості перенесених страждань та порушенні звичних для неї життєвих звязків, порушенні стосунків з оточуючими людьми та можливості їх відновлення, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої повинна становити в розмірі 50 000 грн.

Згідно ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, яка діяла на дату настання страхового випадку 17.03.2012р.) окрім шкоди, заподіяної здоровю потерпілої, їй відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі, при цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 ст.9 цього Закону. Різниця між сумою відшкодування, визначеною судом , та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.9.3 ст.9 вищезазначеного Закону (в редакції закону, яка діяла на дату настання страхового випадку 17.03.2012р.) обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоровю потерпілих, становить 51 000 грн. на одного потерпілого. Таким чином, ліміт відповідальності страховика при відшкодуванні моральної шкоди становить 2 550 грн.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з урахуванням встановленого законом ліміту відповідальності страховика, з ВАТ НАСК «Оранта»підлягає стягненню на користь потерпілої моральна шкода в розмірі 2550 грн., та беручи до уваги положення п.22.3 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, яка діяла на дату настання страхового випадку) та ст.1194 ЦК України, для повного відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 47 450 грн.

Крім матеріальної та моральної шкоди на користь позивачки також підлягає стягненню 1500 грн. документально підтверджених витрат , повязаних з наданням правової допомоги, які слід стягнути з підсудного як особи винної у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень.

Суд, вислухавши підсудного, потерпілу, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що органи досудового слідства дії підсудного ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України кваліфікували вірно як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують або обтяжують покарання.

Підсудний ОСОБА_7 вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів та при цьому враховує, що відповідно до ст.67 КК України обтяжуючих його покарання обставин не встановлено.

Одночасно, відповідно до ст.66 КК України як помякшуючі покарання обставини, суд враховує визнання ним своєї вини у вчиненому злочині, щире каяття підсудного та сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування підсудним завданої потерпілій шкоди.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує поведінку підсудного після ДТП, який вжив заходів для негайного виклику працівників міліції та лікарів швидкої медичної допомоги, своєчасне надання якої для потерпілої відвернуло настання більш тяжких наслідків, підсудний позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, не притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за порушення правил дорожнього руху, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, працює водієм, з чого складається його єдиний дохід, під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди підсудний перебував у тверезому стані, що підтверджується відповідним висновком медичного закладу від 17.03.2012р. (Т.1 а.с.44-45).

Санкцією ч.2 ст.286 КК України не передбачено альтернативи покарань, окрім як позбавлення волі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, водночас з урахуванням обставин справи та даних, які позитивно характеризують особу підсудного, наявність у нього декількох помякшуючих його покарання обставин, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням тяжкості злочину та думок представників потерпілої, які просили не призначати підсудному до відбуття реальну міру покарання, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення підсудного можливі без відбування покарання та вважає за можливе призначити підсудному покарання із застосуванням ст.75 КК України звільнивши його від покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд виходив з наступного. Підсудний з 30.06.2011р. працює водієм у ФОП ОСОБА_8, та за виконання вказаної роботи отримує дохід, який є єдиним джерелом його заробітку, а тому на переконання суду позбавлення підсудного права керування транспортними засобами може призвести до виникнення у нього скрутного матеріального становища, та за відсутності іншого майна за рахунок якого можливе відшкодування медичним закладам завданих їм збитків та компенсація потерпілій моральної школи, на думку суду позбавлення підсудного права керування транспортними засобами може ускладнити або унеможливити відшкодування такої шкоди, що не сприятиме своєчасному та в повній мірі відновленню порушених прав та інтересів потерпілої.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на пять років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

На підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 обовязок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов заступника Острозького міжрайонного прокурора в інтересах Локачинської центральної районної лікарні задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Локачинської центральної районної лікарні кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_1 в сумі 1 067,02 грн. на р/р 35426007007271 ГДКСУ у Волинській області, МФО 803014, код ЄДРПОУ 01982933.

Цивільний позов заступника Острозького міжрайонного прокурора в інтересах Центральної міської лікарні м.Рівне задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Центральної міської лікарні м.Рівне кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_1 в сумі 6516,80грн. на р/р 35410001001066 УДК в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 02000085.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 16981,07 грн.

Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2550грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 47450грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Речові докази по справі :

- автомобіль марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на території майданчика зберігання транспортних засобів Острозького МВ УМВС України в Рівненській області повернути власнику;

- лазерний диск з фотознімками місця ДТП зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_7 попередній підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим з дня вручення копії вироку.

Суддя Острозького районного суду ОСОБА_15