Ухвала суду № 46798248, 09.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р.Справа № 818/1250/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 818/1250/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

08.04.2015 року, Публічне акціонерне товариство «СУМИХІМПРОМ» (далі по тексту - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.03.15 року № 0000261502/8453 про зменшення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 29160 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14580 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2015 року № 0000261502/8453.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року по справі № 818/1250/14, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) фіксування судового засідання 09.07.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в період з 23 по 27 лютого 2015 року відповідачем по справі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Юста-Концесія», ТОВ «Укрінторгсервіс» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2015 року № 162/15-02/05766356.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року № 0000261502/8453 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 29160 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 14580 грн.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2015 року № 0000261502/8453 звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може нести юридичну відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, а також те, що податковим органом не було доведено правомірності ухвалення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послу; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України та в разі отримання послуг , місцем постачання є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного та фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної ) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки від 17.04.2014 року за № 27/0511, укладеного між позивачем та ТОВ «Юста-Концесія» була проведена оплата на суму 134960 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 01.08.2014 року № 59833 та від 29.08.2014 року № 61835 (розрахунки здійснювалися у безготівковій формі ).

Позивачем по справі було отримано від ТОВ «Юста-Концесія» податкові накладні: від 04.08.2014 року № 1 на загальну суму 87480 грн., від 19.08.2014 року № 24 на загальну суму 39432 грн., від 21.08.2014 року № 26 на загальну суму 48048 грн.

Після проведення оплати позивачем було отримано від ТОВ «Юста-Концесія» продукцію: клеми ПК, шуруп путовий, прокладки ПРБ-1, ПНБ-3, шпали дерев'яні просочені, на що отримані видаткові накладні від 07.08.2014 року за № РН-000246 на суму 72000 грн., від 19.08.2014 року РН-000266 на суму 54912 грн., від 21.08.2014 року № РН-000268 на суму 48048 грн.

Колегія суддів зазначає, що товар від постачальника - ТОВ «Юста - Концесія» до покупця - позивача транспортувався з м. Кременчука до пункту розвантаження м. Суми, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.08.2014 року за № ТТН-000190, від 19.08.2014 року за № ТНН-000203, від 21.08.2014 року за № ТНН-000205.

Щодо доводів податкового органу про відсутність сертифікатів якості товарів отриманих позивачем, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні сертифікат якості № 002481 на шурупи путєві, сертифікат якості на клему ПК окремого рельсового кріплення, паспорт № 19/09/14-1 на шпалу дерев'яну просочену, паспорт №09-05-13 на прокладку ПНБ - 1 та ПРБ -1 (аркуші справи 34-37).

Крім того, щодо посилання податного органу на акти перевірок контрагентів позивача по ланцюгу та на можливі порушення податкового законодавства зазначеними контрагентами, як на підставі для ухвалення оскаржуваного по даній справі податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає необґрунтованим на підставі такого.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, в тому числі за податковим зобов'язанням. Законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином позивач не може нести юридичну відповідальність за порушення податкового законодавства третіми особами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було протиправно ухвалено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року № 0000261502/8453, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Стосовно клопотання позивача по справі про перенесення розгляду справи на інший строк у зв'язку з знаходженням його представника у відпустці, а також неможливістю забезпечити участь іншого представника, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки матеріали справи містять необхідні докази для ухвалення рішення по справі, а перенесення розгляду справи буде порушувати встановлені ст. 195-1 КАС України строки розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року по справі №818/1250/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 818/1250/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2015 р.