Ухвала суду № 46798103, 09.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р.Справа № 820/4090/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/4090/15

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватне підприємство "ТЕМП 2011"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

24.04.2015 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «ТЕМП 2011» » (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача (юридична адреса: 61009, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, 244 код ЄДРПОУ 37460408, МФО 321767 , р/р 26003010125081 ПАТ «ВТБ Банк») на користь позивача (61022, м. Харків, Держпром ) 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 31851, 52 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі № 820/4090/15.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, середньооблікова кількість штатних працівників становила 132 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 3 особи.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 5 осіб.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Сума адміністративно-господарських санкцій щодо відповідача за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2014 році склала 31851, 52 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не було допущено порушення норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки останнім у 2014 році направлялися уповноваженим державним органам звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а органом зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі по тексту - Закон України N 875-XI) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.18 Закону України N 875-XI підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію,необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України N 875-XI встановлено що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем протягом 2014 року надсилалась інформація органам зайнятості населення про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН, що підтверджується копіями звітності щодо наявності вакантних посад у 2014 році (аркуші справи 16 - 50 ).

Також, з матеріалів справи встановлено, що у 2014 році у відповідача працювало 8 інвалідів дані про яких відображено у належній звітності (аркуші справи 51 - 82).

Крім того на протязі 2014 року відповідачем по справі було самостійно працевлаштовані 4 інвалідів.

Згідно ст. 18 Закону України № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до статті 18-1 Закону України N875-XI інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Аналіз положень Закону України N875-XI вказує на те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця , оскільки такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.

Крім того колегія суддів зазначає, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем по справі було виконано приписи Закону України N 875-XI щодо вжиття заходів до працевлаштування інвалідів, оскільки останнім у 2014 році направлялися уповноваженим державним органам звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а органом зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі № 820/4090/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/4090/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. П'янова Я.В.