Ухвала суду № 46798041, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 61726/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Глушка І.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Бавовнянопрядильна фабрика» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2010 року № 0007811520/0/22768/10/152, від 16.11.2010 року № 0007811520/1/28067/10/152, від 14.02.2011 року № 0007811520/2/3212/10/152, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39044,46 грн., в тому числі 26029,64 грн. за основним платежем та 13014,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що позивач підтвердив факт здійснення господарських операцій з ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» належно оформленими документами, які відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів. Також на момент проведення операцій зазначений контрагент позивача не був ліквідованим, свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульоване. Крім того, в ході судового розгляду справи податковий орган не надав належних доказів, які б підтвердили вину позивача, що полягає в намірі порушити публічний порядок, тому, на думку суду, правочин, укладений позивачем з ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» не є нікчемним. Також суд зазначив, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що договори, укладені позивачем з ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», є нікчемними, оскільки перевіркою встановлено відсутність їх реального виконання, а самі договори укладені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, позивач завищив податковий кредит по операціях з цим контрагентом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 07.09.2010 року працівники Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова провели документальну невиїзну (камеральну) перевірку ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт № 895/15-2.

В акті перевірки зазначено про встановлення фактів порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2008 року на суму 26029,64 грн.

На підставі акту перевірки Державна податкова інспекція в Личаківському районі міста Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.11.2010 року №0007811520/1/28067/10/152, яким ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39044,46 грн., в тому числі 26029,64 грн. за основним платежем та 13014,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив дане податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого рішення залишене без змін, а скарги підприємства без задоволення та прийнято повідомлення-рішення від 16.11.2010 року № 0007811520/1/28067/10/152 та від 14.02.2011 року № 0007811520/2/3212/10/152.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування податкового зобов'язання чи сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що господарські операції між ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» та ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» мали реальний (товарний) характер, що підтверджується наступними обставинами і належним чином оформленими первинними документами, наданими позивачем та дослідженими судом.

Як встановив суд, 23.10.2008 року ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» (продавець) та ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» (покупець) уклали договір купівлі-продажу запчастин № 1, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцю належні продавцеві на праві власності запчастини (товар), а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його. Під товаром, що є предметом договору, розуміються запчастини до виробничих машин, а саме: шкіряні ремні 28,5, підшипники до стрічкових машин, ремні витяжного приладу 86-40-09, ремні витяжного приладу 37,3-40-09, еластичні покриття до стрічкових машин 17х170х6, еластичні покриття до стрічкових машин 18х170х5, ремні до чесальних машин, йоржики, ремні А1600, ремні В1600, ремні А2240, ремні А2500, ремні А630 на загальну суму 156177,82 грн. (в тому числі податок на додану вартість). Також договором було передбачено, що передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється в момент підписання цього договору, а здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця та продавця в момент підписання цього договору згідно з накладною.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором підтверджується накладною від 23.10.2008 року № 23104, згідно з якою ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс- Компані» передало ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» визначений зазначеним договором товар на суму 156177,82 грн.: шкіряні ремні 28,5, підшипники до стрічкових машин, ремні витяжного приладу 86-40-09, ремні витяжного приладу 37,3-40-09, еластичні покриття до стрічкових машин 17х170х6, еластичні покриття до стрічкових машин 18х170х5, ремні до чесальних машин, йоржики, ремні А1600, ремні В1600, ремні А2240, ремні А2500, ремні А630.

Також факт реального отримання ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» зазначених товарів підтверджується їх використанням позивачем у власній господарській діяльності.

Так, одним з видів діяльності ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» є прядіння бавовняних волокон, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 294026 та статутом підприємства.

Вказані запчастини позивач використав для обслуговування станків, прядильних та інших виробничих машин, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення від 31.10.2008 року № БФ-0000005, від 31.10.2008 року № БФ-0000007, від 31.10.2008 року № БФ-0000009, від 30.11.2008 року №БФ-0000008, від 30.11.2008 року № БФ-0000011, від 30.11.2008 року № БФ-0000013, від 31.12.2008 року № БФ-0000012, від 30.04.2009 року № БФ-0000014, від 31.07.2009 року № БФ-0000011, від 31.07.2009 року № БФ-0000007, від 31.07.2009 року № БФ-0000009, від 31.08.2009 року № БФ-0000008, від 31.08.2009 року №50, від 31.08.2009 року № БФ-0000012, від 30.09.2009 року № БФ-0000010, від 30.09.2009 року № БФ-0000013; актами списання від 30.04.2009 року № БФ-0000057, від 31.12.2008 року № БФ-0000217, від 28.11.2008 року № БФ-0000208, від 31.10.2008 року № БФ-0000207, від 30.09.2009 року № БФ-0000147, від 31.08.2009 року № БФ-0000124, від 31.07.2009 року № 0000114 та інвентаризаційних описів основних засобів.

Дані суми були повністю оплачені ЗАТ «Бавовнянопрядильна фабрика» шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс- Компані», що не заперечується відповідачем.

Також на підставі зазначених господарських операцій ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс- Компані» виписало податкову накладну від 23.10.2008 року № 23104 на загальну суму 156177,82 грн., в тому числі податок на додану вартість 26029,64 грн., яку позивач включив до складу податкового кредиту у жовтні 2008 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначена податкова накладна не мала недоліків, а порядок її заповнення відповідав чинному на момент виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкової накладної у позивача виникло право формувати валові витрати та податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс- Компані».

Також в акті перевірки позивача податковий орган посилається на обставини, викладені в акті від 05.05.2010 року № 191/2300/35845034 перевірки ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», складеному Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська, в якому зазначається про відсутність в даного підприємства офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів у володінні, кваліфікованих спеціалістів.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, дані обставини не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, оскільки передані контрагентом товарно-матеріальні цінності не потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

При цьому, як вбачається з даного акта перевірки, ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» у жовтні 2008 подавало податкову звітність та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі № 2а-5331/11/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства «Бавовнянопрядильна фабрика» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді І.В. Глушко

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 29.06.2015 року