Ухвала суду № 46797796, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1541/15-а Головуючий у 1-й інстанції:Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, третя особа: Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В

12.05.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 47050329 від 30.03.2015 року.

Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №802/3946/14-а, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.03.2015 року щодо зобов'язання Реєстраційну службу Чернігівського міського управління юстиції повторно розглянути прийняту 25.09.2014 року заяву ОСОБА_2 за реєстровим № 8299301 разом з додатками (а.с.24).

30.03.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - Постиляковою М.Б. на підставі виконавчого листа №825/3490/14, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 04.03.2015 року, винесено постанову ВП № 47050329 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа). Вказана постанова прийнята із посиланням на пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини першої статті 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Положення частини 1 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частинами першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстави та порядок відмови у відкритті виконавчого провадження визначені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у пунктах 1-8 частини першої цієї статті зазначені обставини, на підставі яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як зазначено відповідачем, державний виконавець, приймаючи постанову, що оскаржується, керувався статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження», в силу якої боржником є фізична або юридична особа. На підставі даної статті відповідач дійшов висновку, що боржник - Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції не є юридичною особою, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Згідно положень пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем згідно приписів пункту 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідачем може бути інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 6 Закону № 1952 передбачено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону зазначено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Як вже встановлено судом, відповідачем по справі № 825/3490/24 та відповідно боржником за виконавчим листом 825/3490/24 від 04.03.2015 року є Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції.

Згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області не є юридичною особою, однак в силу наведених нормативно-правових актів виступає як суб'єкт владних повноважень, оскільки виконує функції щодо державної реєстрації прав відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач не врахував всіх обставин, що мають істотне значення в спірних правовідносинах, що призвело до помилкового висновку про те, що оскільки Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області не є юридичною особою, то вказане виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 198, 200, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України у порядку і строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.