Ухвала суду № 46797611, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2853/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Антонов» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 №0000060700/0, від 25.05.2010 №0000060700/1, від 12.08.2010 №0000060700/2, від 02.11.2010 №0000060700/3.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 змінено, зазначено в її описовій частині найменування суду - Окружний адміністративний суд міста Києва, а також змінено порядок зазначення прізвища та ініціалів судді і секретаря судового засідання, найменувань сторін та предмету адміністративного позову, а також виключено з її описової частини частину під назвою «Обставини справи». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням апеляційним судом вимог ст. 159 та ч.3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів» №1451-VI від 04.06.2009 було внесено зміни до п. 6.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168/97-ВР).

До вказаних змін позивачем використовувалась ставка податку на додану вартість (далі - ПДВ) по операціях міжнародних авіаперевезень 0% згідно вимог п. 6.2.4. Закону №168/97-ВР.

Зважаючи на неоднозначний зміст, на думку позивача, вказаних змін п. 6.2.4. закону, ДП «Антонов» операції з міжнародних авіаперевезень оподатковувало в подальшому за ставкою 20% ПДВ. При цьому Державним підприємством «Антонов» до ДПА України було надіслано запит щодо надання роз'яснень з приводу того, чи надає нова редакція п. 6.2.4. Закону №168/97-ВР право застосовувати до власних операцій з міжнародних авіаперевезень нульової ставки ПДВ.

Листом від 10.12.2009 № 12810/6/161515-26 ДПА України надала індивідуальне податкове роз'яснення, яким підтвердила можливість застосування до міжнародних авіаперевезень за межами митної території України нульової ставки ПДВ.

За таких обставин позивачем було подано уточнюючий розрахунок від 04.02.2010 (в ньому змінено ставку оподаткування міжнародних авіаперевезень за межами митної території України з 20% на 0%).

Разом з тим, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну позапланову перевірку Державного підприємства «Антонов».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.7.2 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування.

Фактичною підставою для прийняття таких висновків стало те, що при поданні позивачем уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 04.02.2010 було допущено методологічну помилку.

Однак, 25.02.2010 за вх. №3271 позивачем було подано другий уточнюючий розрахунок, який виправляє методологічну помилку, допущену в попередньому уточнюючому розрахунку від 04.02.2010. Тобто, він вносить лише зміни до попередньо поданого уточнюючого розрахунку від 04.02.2010 в розділі «Розрахунки у зв'язку з виправленням помилки». Так, сума збільшення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 35 501 673 грн., що позивачем помилково була зазначена у рядку 8.9 уточнюючого розрахунку від 04.02.2010 була перенесена в тому ж обсязі в суму зменшення такого відшкодування, що зазначено в рядку 8.5 уточнюючого розрахунку від 25.02.2010.

Крім того, у рядку 8.5 уточнюючого розрахунку від 25.02.2010 задекларована сума 35 501 673 грн. як збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Тобто, відповідно до р. 8.5 уточнюючого розрахунку від 25.02.2010 сума 35 501 673 грн. підлягає перенесенню у ряд. 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду - за березень 2010 року.

Однак, листом від 01.03.2010 №2383/10/07-009 відповідач повідомив позивача, що уточнюючий розрахунок від 25.02.2010 набув стану «до відома», тобто фактично не прийнятий до уваги як податкова звітність.

Тому, за результатами перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області складено акт від 04.03.2010 №100/4250/7/14307529 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2010 №0000060700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 35 501 673,00 грн. та за листопад 2009 року на 171 358,00 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2010 №0000060700/1, від 12.08.2010 №0000060700/2, від 02.11.2010 №0000060700/3.

Позивач, вважаючи дії відповідача у зв'язку з неприяняттям уточнюючого розрахунку від 25.02.2010 неправомірними, звернувся з позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2010 року по справі №2а-3710/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, позов задоволено, визнано протиправними дії посадових осіб відповідача, що полягали у неприйняті від позивача уточнюючого розрахунку від 25.02.2010 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, зобов'язано відповідача прийняти вказаний уточнюючий розрахунок від 25.02.2010.

Виходячи з наведеного, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 №0000060700/0, від 25.05.2010 №0000060700/1, від 12.08.2010 №0000060700/2, від 02.11.2010 №0000060700/3 неправомірними та такими, що порушують його право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а отже підтягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (далі - Закон № 2181-III) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону №2181-III якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактично відбулося у зв'язку з відмовою у прийнятті податковим органом уточнюючого розрахунку від 25.02.2010.

Однак, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2010 року по справі №2а-3710/10/2670, залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача прийняти уточнюючий розрахунок від 25.02.2010, у останнього відсутні правові підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на пп. 17.2 п. 17 Закону №2181-III, відповідно до якого платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець передбачив два альтернативних способи (п. 17.2 п. 17 Закону №2181-III) виправлення помилки, що міститься у раніше поданій платником податків податковій декларації, кожен із яких, поряд із подачею документів податкової звітності, передбачає сплату платником податків штрафу, розміри якого залежить від обраного платником податків способу виправлення помилки. Разом із тим, вихідним значенням, із якого законодавцем передбачено визначення суми штрафу, є сума недоплати або заниження податкового зобов'язання, які тотожні за своєю правовою природою. Отже, сплата платником податків штрафу законодавцем пов'язується не з самими фактом помилки у податковій декларації, а з фактом заниження суми податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у зв'язку з такою помилкою.

Однак, колегія суддів, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі від 16.07.2013 у справі № 2а-3710/10/2670 (К/9991/32654/11), приходить до висновку, що внесені позивачем уточнення до податкової декларації за жовтень 2009 року жодним чином не призводять до заниження податкового зобов'язання, а тому у даному випадку неприпустимо застосовувати обмеження та штрафи, встановлені п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-III.

Таким чином, правомірність подання уточнюючого розрахунку позивачем від 25.02.2010 та неправомірність відмови у його прийнятті встановлені судовими рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2010 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, Вищого адміністративного суду України від 16.07.2013 по справі №2а-3710/10/2670 (К/9991/32654/11), а тому, з урахуванням вимог ч. 1. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів, які наводить відповідач в апеляційній скарзі, зокрема щодо застосування п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-III, визначення «податкового зобов'язання», оскільки вони фактично стосуються предмету спору у справі №2а-3710/10/2670 (К/9991/32654/11) та спростовуються наведеними вище судовими рішеннями.

Разом з тим, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-III передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи викладене, позивач мав право подати уточнюючий розрахунок, протягом 1095 днів, починаючи з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішеннь від 17.03.2010 №0000060700/0, від 25.05.2010 №0000060700/1, від 12.08.2010 №0000060700/2, від 02.11.2010 №0000060700/3.

Отже, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.