Ухвала суду № 46797593, 14.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокусправа № 804/16190/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська), в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути його заяву в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та видати розпорядження щодо приватизації його квартири, яку він займає на підставі ордеру №391 від 30.09.1991 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2 в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та розглянути питання щодо видачі розпорядження приватизації квартири, яку ОСОБА_2 займає на підставі ордеру №391 від 30.09.1991 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, КЕВ м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживають в АДРЕСА_1, (військове містечко №4), загальною площею 28,6 кв.м. Вселення в зазначену квартиру відбулося на підставі ордеру №391 від 30.09.1991 року, виданого КЕЧ Гвардійського району Міністерства оборони СРСР.

19.09.2014 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до КЕВ м. Дніпропетровська з проханням оформити передачу йому в приватну власність даної квартири.

Листом № 2741 від 24.09.2014 року КЕВ м. Дніпропетровська позивачу відмовлено, у зв'язку з невизначеністю статусу військового містечка №4.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992 року за № 2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

Відповідно до ст. 8 Закону України №2482-XXII, визначено об'єкти, які не підлягають приватизації, способи приватизації, а також процедуру проведення приватизації. Законом передбачено, що за наслідками вирішення питань про передачу у власність квартир уповноваженні органи приймають відповідні рішення. Оскільки за наслідками розгляду заяви позивача щодо приватизації квартири відповідачем, як уповноваженим органом, не було прийнято відповідного рішення, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій відповідача вимогам Закону України №2482-XXII, що і стало підставою для прийняття рішення в частині зобов'язання КЕЧ м. Дніпропетровська розглянути заяву позивача в порядку, передбаченому Законом України №2482-XXII.

Доводи відповідача про те, що квартира в якій проживає позивач знаходиться на території закритого військового поселення, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, не спростовують вищезазначені висновки суду першої інстанції, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом України №2482-XXII.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, в частині зобов'язання відповідача вжити заходів передбачених Законом України №2482-XXII щодо приватизації квартири, яку займає позивач на підставі ордеру №391 від 30.09.1991 року, суд апеляційної інстанції виходить з того, що вказані заходи мають бути вжиті відповідачем у разі встановлення, за наслідками розгляду заяви позивача, правових підстав для передачі у власність квартири.

В силу викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви ОСОБА_2 в порядку передбаченому Законом України №2482-XXII та не вжитті відповідних заходів, передбачених Законом України №2482-XXII щодо можливості приватизації квартири, яку він займає.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова