Ухвала суду № 46797544, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1469/15-а Головуючий у 1-й інстанції:Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бужак Н.П.

суддів - Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльністі та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК стосовно не зарахування ОСОБА_2 на продовольче забезпечення з 18.03.2014 року по 06.03.2015 року до в/ч А2622 та несвоєчасне подання документи/па виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622;

- визнати неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 (додаток № 9) за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 02.01.2015року № 02 (додаток № 9) за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу Військового комісара Чернігівського ОВК від 04.02.2015року № 90 (додаток № 9) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу Військового комісара Чернігівського ОВК від 04.03.2015 року № 169 (додаток № 9) за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 493,36 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу Військового комісара Чернігівського ОВК від 06.04.2015 року № 244 (додаток № 9) за період з 01.03.2015 року по 06.03.2015 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 105,72 грн.;

- стягнути з в/ч А2622 нараховану грошову компенсацію в сумі 6237,48 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК стосовно не зарахування ОСОБА_2 на продовольче забезпечення з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року до в/ч А2622 та несвоєчасне подання документа на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622. Визнано неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 року № 575 (додаток № 9) за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн. Визнано неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 02.01.2015року № 02 (додаток № 9) за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн. Визнано неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу Військового комісара Чернігівського ОВК від 04.02.2015року № 90 (додаток № 9) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 546,22 грн. Визнано неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу Військового комісара Чернігівського ОВК від 04.03.2015 року № 169 (додаток № 9) за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 493,36 грн. Визнано неправомірною бездіяльність в/ч А2622 стосовно не виплати ОСОБА_2 нарахованої згідно наказу Військового комісара Чернігівського ОВК від 06.04.2015 року № 244 (додаток № 9) за період з 01.03.2015 року по 06.03.2015 року включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 105,72 грн. Стягнуто з в/ч А2622 нараховану грошову компенсацію в сумі 6237,48 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Військова частина А2622 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким залишити адміністративний позов - без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, а у разі визнання судом причин пропуску цього строку поважними, залишити позов без задоволення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Колегія суддів, керуючись нормами частини 1 статті 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, та враховуючи, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року не оскаржується, розглядає даний спір в межах апеляційної скарги Військової частини А2622.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом від 18.03.2014 року №21 військового комісара Корюківського районного військового комісаріату ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації на посаду "старший солдат", що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с.6).

Позивача з 18.03.2014 року не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при ВЧ А2622, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.

Проте, відповідно до наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 року №575 ОСОБА_2 було зараховано на продовольче забезпечення при ВЧ А2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в сумі 6237,48 грн. (додаток №9).

Водночас нараховану позивачу компенсацію виплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "н" пункту 1 приміток до "норми N 1 - загальновійськова" норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Відповідно до пункту 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство" Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення з 01.09.2012 до ВЧ А2622.

Так, 10.12.2014 року тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара Чернігівського ОВК видано наказ № 575 про зарахування на продовольче забезпечення військовослужбовців, призваних у зв'язку з мобілізацією (у т.ч. ОСОБА_2 згідно Додатку 9 до наказу від 10.12.2014 № 575), при в/ч А2622 з 01.12.2014 року та про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошову компенсацію замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова) за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 згідно затверджених відомостей (у т.ч. ОСОБА_2 згідно Додатку 9 до наказу від 10.12.2014 № 575 у розмірі 4545,96 грн.).

02.01.2015 року тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара Чернігівського ОВК видано наказ № 2 у якому зазначено про виплату грошової компенсації замість належних норм харчування за грудень 2014 року у відповідності до відомостей нарахування у зв'язку з неможливістю забезпечення гарячою їжею, військовослужбовцям Чернігівського ОВК, які призвані у зв'язку з мобілізацією, на підставі наданих рапортів (у т.ч. ОСОБА_2 згідно Додатку 9 до наказу від 02.01.2015 № 2 у розмірі 546,22 грн.).

04.02.2015 року військовим комісаром Чернігівського ОВК видано наказ № 90 у якому зазначено про виплату грошової компенсації замість належних норм харчування за нормою №1 (загальновійськова) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 згідно затверджених відомостей у зв'язку з неможливістю забезпечення гарячою їжею, військовослужбовцям районних (міських) військових комісаріатів, які призвані у зв'язку з мобілізацією, на підставі наданих рапортів військовослужбовців (у т.ч. ОСОБА_2 згідно Додатку 9 до наказу від 04.02.2015 № 90 у розмірі 546,22 грн.).

04.03.2015 року військовим комісаром Чернігівського ОВК видано наказ № 169 у якому зазначено про виплату грошової компенсації замість належних норм харчування за лютий 2014 року згідно затверджених відомостей у зв'язку з неможливістю забезпечення гарячою їжею, військовослужбовцям Чернігівського ОВК, які призвані у зв'язку з мобілізацією, на підставі наданих рапортів (у т.ч. ОСОБА_2 згідно Додатку 9 до наказу від 04.03.2015 № 169 у розмірі 493,36 грн.).

06.04.2015 року військовим комісаром Чернігівського ОВК видано наказ № 244 у якому зазначено про виплату грошової компенсації замість належних норм харчування за березень 2015 року згідно затверджених відомостей у зв'язку з неможливістю забезпечення гарячою їжею, військовослужбовцям районних (міських) військових комісаріатів Чернігівської області, які призвані у зв'язку з мобілізацією, на підставі наданих рапортів (у т.ч. ОСОБА_2 згідно Додатку 9 до наказу від 06.04.2015 № 244 у розмірі 105,72 грн.).

Крім того, в Аудиторському звіті про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2622 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 (від 26.12.2014 № 234/31/82) зазначено, що втрату доходів на загальну суму 2446343,18 грн. (бюджетом 366951,48 грн. та фізичними особами на суму 2079391,70 грн.) було допущено внаслідок не нарахування та не виплати грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовцям Чернігівського обласного військового комісаріату, які були призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації за період з 18.03.2014 по 30.11.2014. При цьому, Північно-Східне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю МОУ в даному аудиторському звіті зазначило про необхідність в термін до 26 січня 2015 року організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК, які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2446343,18 грн.

Про необхідність відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу командиру ВЧ А2622.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Чернігівським ОВК у період з 18.03.2014 (дата зарахування на військову службу) по 30.11.2014 було неправомірно не зараховано ОСОБА_2 на продовольче забезпечення до в/ч А2622, оскільки саме з дня прибуття до військового комісаріату громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, забезпечуються харчуванням за рахунок держави; військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення відповідним наказом. Фактичне зарахування позивача на продовольче забезпечення було здійснено 10.12.2014 року (дата винесення наказу № 575), у зв'язку з чим, Чернігівським ОВК було несвоєчасно подано документи на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622, тому позовні вимоги за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року підлягають задоволенню.

Крім того, колегія судів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірною бездіяльність Чернігівського ОВК стосовно не зарахування ОСОБА_2 на продовольче забезпечення з 01.12.2014 по 06.03.2015 задоволенню не підлягають.

Пунктом 1.11 Положення № 402 передбачено, що військовослужбовці та інші категорії, які мають право на одержання встановлених норм харчування за рахунок держави у вигляді гарячої їжі, у разі вибуття з військової частини знімаються з продовольчого забезпечення з будь-якого приймання їжі (сніданку, обіду або вечері) залежно від часу вибуття на підставі наказу командира військової частини про вибуття з видачею атестата на продовольство.

Згідно п. 2.10 Положення № 402, за час, що минув, продукти згідно з нормами харчування не видаються, грошова компенсація може виплачуватися за термін, що не перевищує загального строку позовної давності відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, оскільки докази, які б підтверджували виплату позивачу суми грошової компенсації замість встановлених норм харчування №1 - загальновійськова за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, за грудень 2014 року, за січень 2015 року, за лютий 2015 року, з 01.03.2015 року по 06.03.2015 року в/ч А2622 суду не надано, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачу належить до виплати грошова компенсація замість встановлених норм харчування, за вказані періоди в сумі 6237,48 грн., що підтверджується актом взаємозвірки вартості компенсації замість норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації Корюківського РВК, відповідно до наказів від 10.12.2014 року № 575, від 02.01.2015 року № 02, від 04.02.2015 року № 90, від 04.03.2015 року № 169, від 06.04.2015 року № 244.

Щодо посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду, в частині позовних вимог до Військової частини А2622, колегія суддів зазначає наступне.

В пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Європейський суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати пункту 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Разом з тим, Наказ №575, відповідно до якого позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних норм харчування - датований 10.12.2014. Апелянт не заперечує, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише у березні 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги представника в/ч А2622 про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А2622 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Суддя: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.