Постанова № 46797204, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/9041/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Проперті Солюшенз”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у

м. Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення № 7587/10/26-50-22-06 від 24.04.2015 р. щодо непогодження податкового компромісу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Проперті Солюшенз” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 7587/10/26-50-22-06 від 24.04.2015 р. щодо непогодження податкового компромісу, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ТОВ “Проперті Солюшенз” про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов’язань з податку на додану вартість по податковому повідмленню-рішенню № 00010932203 від 06.11.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві неправомірно прийнято рішення щодо непогодження податкового компромісу, тому позивач звернувся до суду з позовом про захист порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, вважала його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надала письмові заперечення проти позову, просила у задоволенні позову відмовити.

Сторони у судовому засіданні 24.06.2015 заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, з огляду на що та відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Проперті Солюшенз” зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві від 10.10.2013 р. за № 10681020000035032, перебуває на обліку у ДПІ Голосіївського району ГУ ДФС у м. Києві, зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.12.2013 р.

На підставі наказу, виданого ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2580 від 08.10.2014 р. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ “Проперті Солюшенз”, за результатами якої, 21.10.2014 р. був складений акт № 503/1-26-50-22-03-38931120 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки.

ДПІ Голосіївського району ГУ ДФС у м. Києві 06.11.2014 р. на підставі акту перевірки № 503/1-26-50-22-03-38931120, було винесено податкове повідомлення-рішення № 00010932203, яким ТОВ “Проперті Солюшенз” було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем – 266 769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 66 692,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та висновками перевірки, 17.11.2014 р. ТОВ “Проперті Солюшенз” звернулося із скаргою № 69 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00010932203 від 06.11.2014 р.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 168/10/26-15-10-20 від 13.01.2015 р. скаргу ТОВ “Проперті Солюшенз” № 69 залишено без задоволення.

ТОВ “Проперті Солюшенз” звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 6 від 22.01.2015 р.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 5525/6/99-99-10-01-04-25 від 17.03.2015 р. скаргу позивача № 6 від 22.01.2015 р. залишено без задоволення.

ТОВ “Проперті Солюшенз” 31.03.2015 р., не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податковим повідомленням-рішенням № 00010932203 від 06.11.2014 р., звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00010932203 від 06.11.2014 р.

Водночас, маючи намір застосувати податковий компроміс, позивачем 10.04.2015 року надано до контролюючого органу заяву про намір досягнення податкового компромісу в порядку п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ ПК України №32 від 10.04.2015 року на неузгоджену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 00010932203 від 06.11.2014 р. В підтвердження того, що дана сума податкового зобов’язання є неузгодженою, позивач до заяви про намір досягнення компромісу надав завірену копію першої сторінки позовної заяви із відміткою про прийняття від 31.03.2015 р. Окружним адміністративним судом м. Києва позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 00010932203.

Також, на виконання вимог пункту 8 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України, платіжним дорученням № 269 від 22.04.2015 р. позивач перерахував до Державного бюджету України кошти у сумі 9168,11 грн. Вказана сума становить 5 % від суми податкового зобов'язання за основним платежем, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення № 00010932203 від 06.11.2014 р.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві 24.04.2015 р. було прийнято рішення № 7578/10/26-50-22-06 щодо непогодження податкового компромісу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 "Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу".

За приписами пункту 1 підрозділу 9-2, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 8 підрозділу 92 розділу XX ПК України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Абзац 14 пункту 3.12 Методичних рекомендацій, затверджених Наказом ДФС України від 17.01.2015 р. № 13 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" визначає, що у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня подання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов’язання, інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними.

Пунктом 3.13. визначено, у разі подання Заяви про компроміс по ППР під час процедури адміністративного оскарження, платник податків одночасно з поданням такої Заяви до органу за основним місцем обліку повідомляє про таку заяву і контролюючий орган, до якого він подав скаргу у порядку, визначеному статтею 56 Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов’язковими умовами для досягнення податкового компромісу є неузгодженість сум податкового зобов’язання, а саме щодо якого триває процедура судового оскарження та сплата позивачем 5 % суми податкового зобов’язання, вказаного у податковому повідомленні-рішенні протягом 10 календарних днів з дня подання ним заяви про намір досягнення податкового компромісу.

Як вже зазначалось, із заявою № 32 про застосування податкового компромісу позивач звернувся до податкового органу 10.04.2015 р., а визначені законом 5 % від суми податкового зобов'язання сплатив лише 22.04.2015 р., тобто після спливу чітко встановленого законодавством строку.

Більше того, позивачем на підтвердження обставин щодо неузгодженості податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 00010932203, разом із заявою про компроміс, надано податковому органу копію першої сторінки позовної заяви із відміткою про отримання судом позову.

Однак, суд не приймає вказаний доказ до уваги, оскільки належним доказом про наявність спору про право є ухвала суду про відкриття провадження щодо оскарження спірних рішень.

Як вбачається із матеріалів у справі, провадження у справі № 826/5735/15 про оскарження вищезазначеного податкового-повідомлення рішення було відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва лише 20.04.2015 р. Вказану ухвалу позивач отримав 24.04.2015 р., докази чого містяться в матеріалах справи.

Тобто, у відповідача на момент прийняття рішення № 7578/10/26-50-22-06 від 24.04.2015 р. щодо непогодження податкового компромісу були усі підстави для відмови у застосуванні податкового компромісу, а саме: відсутність підтвердження неузгодженості сум податкового зобов’язання (наявність судового рішення).

Це означає, що підстави для застосування податкового компромісу відносно цього податкового зобов'язання у контролюючого органу відсутні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.04.2015 № 7578/10/26-50-22-06 щодо непогодження податкового компромісу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Проперті Солюшенз” є правомірним.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що посилання, наведені позивачем не доводять наявності фактів порушення податковим органом охоронюваних законом прав позивача, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв’язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог чинного законодавства матеріалами справи не підтверджуються, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Проперті Солюшенз” відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук