Постанова № 46797109, 25.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2015 року 11:51 № 826/6530/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Полонець Н.Г., Єремова М.С., Супровича Н.М.,

представника відповідача - Слєпухіної К.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи позовні вимоги тим, що підприємство визначало дохід як в бухгалтерському, так і в податковому обліку за договорами купівлі-продажу товарів на дату переходу покупцеві права власності на такий товар, а у періодах до набуття чинності ПКУ - за правилом першої події (в податковому обліку).

В позовній заяві позивач (з урахуванням ухвали про об'єднання адміністративних справ) просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 листопада 2014 року №155326552201, форма «Р»;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 листопада 2014 року №155526552201, форма «П».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. При цьому, представник відповідача зазначив, що позивачем порушено внаслідок списання в односторонньому порядку безнадійної дебіторської заборгованості пов'язаних осіб, яка виникла до набрання чинності ПКУ, щодо якої не виписувались вимоги щодо її стягнення, та яка в перевіряємому періоді була списана, вимог пп.135.5.7, пп.135.5.11, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.6 пп. 5 розділу 4 Перехідних положень ПКУ, в результаті чого занижено інші доходи на суму безнадійної заборгованості, що існувала перед пов'язаними особами та не була погашена.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі направлень від 26.08.2014 р. №1724/26-55-22-01, №1725/26-55-22-01, №1726/26-55-22-01, №1727/26-55-22-01, №1719/26-55-22-06, №1760/26-55-22-03, №801/26-55-17-02, №832/26-55-17-08 в період з 26.08.2014 р. по 06.10.2014 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено відповідний акт №984/26-55-22-01/30401456 від 20.10.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення: п.п.135.5.4, п.п.135.5.7, п.п.135.5.11, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п. б підпункту 5 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 13156330 грн., у тому числі за 2012 рік 13156332 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 1056214 грн.; п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241551 грн., у тому числі в листопаді 2012 року на суму 91730 грн., у лютому 2013 року на суму 36667 грн. та у квітні 2013 року на суму 113154 грн.; п.249.6 ст.249 та п.250.2.1 ст.250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по екологічному податку в сумі 10110,38 грн. та неподання податкових декларацій по екологічному податку за 3 квартал 2012 року та 4 квартал 2012 р.

11.10.2014 р. податковим органом на підставі акта перевірки та виявлених порушень прийнято:

податкове повідомлення-рішення №155326552201 (форма «Р»), яким державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13156332 грн. за основним платежем, 6578166,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення №155526552201 (форма «П»), яким державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1056214,00 грн.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Украгролізинг» по деяких господарським договорам, укладеним до набуття чинності ПКУ, проведено списання сум дебіторської заборгованості за результатами проведеної інвентаризації у зв'язку із закінченням термінів позовної давності.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.135.2 ст. 135 ПК України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Аналогічні норми містить п. 153.7 ст.153 ПК України, згідно якого передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.2 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають, зокрема, доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу.

Статтею 12 Закону №334/94-ВР було встановлено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Так, платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Як повідомив позивач, відносно всієї заборгованості, визнаної безнадійною, були вчинені виконавчі написи нотаріуса про стягнення майна.

Водночас, позивач не скористався наданим йому правом, наданим зазначеною нормою, та не збільшив суми власних витрат.

Відповідно до п.5 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України, норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення витрат при врегулюванні заборгованості, то після закінчення терміну позовної давності у останнього наявне право на формування витрат відповідно до вимог ст. 138 ПК України.

Наведене в сукупності свідчить про безпідставність збільшення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 листопада 2014 року №155326552201, форма «Р», №155526552201, форма «П».

Судові витрати в сумі 5286,12 грн. присудити на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов