Постанова № 46797059, 25.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2015 року 10:44 № 826/6529/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Полонець Н.Г., Єремова М.С., Супровича Н.М.,

представника відповідача - Слєпухіної К.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач не підпадає під категорію платників екологічного податку у періоді, зазначеному в акті перевірки з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р., оскільки не розміщувало будь-яких видів відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких потрібен дозвіл, а відтак оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В позовній заяві позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 листопада 2014 року №155226552203, форма «Р».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити з огляду на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. При цьому, представник відповідача зазначив, що позивач всупереч вимог пп.240.1.3 ст. 240 та пп.242.1.3 ст.242 Податкового кодексу України як платник екологічного податку за розміщення (тимчасове зберігання) відходів відповідно до обсягів та класів відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах не сплачено суму екологічного податку у розмірі 10110,38 грн та не подано податкових декларацій по екологічному податку за 3 квартал 2012 року та 4 квартал 2012 року.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі направлень від 26.08.2014 р. №1724/26-55-22-01, №1725/26-55-22-01, №1726/26-55-22-01, №1727/26-55-22-01, №1719/26-55-22-06, №1760/26-55-22-03, №801/26-55-17-02, №832/26-55-17-08 в період з 26.08.2014 р. по 06.10.2014 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено відповідний акт №984/26-55-22-01/30401456 від 20.10.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення: п.п.135.5.4, п.п.135.5.7, п.п.135.5.11, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п. б підпункту 5 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 13156330 грн., у тому числі за 2012 рік 13156332 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 1056214 грн.; п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241551 грн., у тому числі в листопаді 2012 року на суму 91730 грн., у лютому 2013 року на суму 36667 грн. та у квітні 2013 року на суму 113154 грн.; п.249.6 ст.249 та п.250.2.1 ст.250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по екологічному податку в сумі 10110,38 грн. та неподання податкових декларацій по екологічному податку за 3 квартал 2012 року та 4 квартал 2012 р.

11.10.2014 р. податковим органом на підставі акта перевірки та виявлених порушень прийнято: податкове повідомлення-рішення №155226552203 (форма «Р»), яким державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" визначено суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок в розмірі 10110,38 грн. за основним платежем, 2867,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2012 р. між ТОВ «Науково-виробнича фірма «ЕКОЦЕНТР» (виконавець) та державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (замовник) укладено договір №12/0945, згідно умов якого передбачена здача на утилізацію відходів наступної номенклатури: відпрацьовані люмінесцентні та інші лампи з ртутним наповнювачем; відпрацьовані прилади (термометри, випрямовувачі, джерела електроструму, реле та інші). Обсяги здачі не обмежуються нормами і визначаються обсягами накопичення відходів у замовника.

В матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.10.2012 року, згідно якого виконавцем були прийняті наступні відходи для виконання робіт по договору №12/0345 від 27.09.12 р., а саме відпрацьовані люмінесцентні лампи 275 шт.

Відповідно до п.п.14.1.223 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

При цьому, відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Згідно ст. 240 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 ПК України об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Статтею 246 ПК України визначено ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Як уже зазначалось та встановлено судом, між позивачем та TOB НВФ «Екоцентр» укладено договір на вивезення та розміщення відходів, а відтак останнє є суб'єктом, який здійснює розміщення відходів на спеціально відведених місцях, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами, а отже сплачує екологічний податок за розміщення таких відходів.

За таких обставин, оплата екологічного податку за одні й ті ж відходи не може сплачуватися двічі різними юридичними особами, оскільки сума екологічного податку на підставі договору про надання послуг з розміщення відходів фактично перенесена на TOB НВФ «Екоцентр».

Крім того, позивач зазначив, що підприємство зберігало на власній території відпрацьовані люмінесцентні та інші лампи з ртутним наповнювачем, а також відпрацьовані прилади лише протягом кожного квартального періоду і тільки до дати їх передання по договору з TOB НВФ «Екоцентр на утилізацію, а відтак зберігання відходів лише до дати передання вказаній організації не прирівнюється до діяльності з розміщення таких відходів у спеціально відведених місцях.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженою наказом ДПС України від 16.12.11р. № 258 надане роз'яснення, що «...Платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Побутові відходи - відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (Закон).

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (Закон).

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до компетенції (ст. 22 Закону).

Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами (п. "р" ст. 23 Закону).

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення).

Відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.2011 N 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.

Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.»

Наведене свідчить про безпідставність визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання за платежем - екологічний податок, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 листопада 2014 року №155226552203, форма «Р».

Судові витрати в сумі 1827,00 грн. присудити на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов