Постанова № 46797010, 23.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2015 року 11:37 № 826/5878/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Пономаренка В.М.,

представника відповідача - Чарковської Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновки відповідача в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки акт перевірки не містить доказів з посиланням на відповідні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, які б свідчили про неправомірність, помилковість чи безпідставність податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Діамед» за 2011-2012 р.

В позовній заяві позивач просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2014 р. за №0012992202 та від 19.12.2014 року за №0000551702.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

02.09.2014 р. ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт №986/26-54-22-01-10/21526737 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Діамед» (код ЄДРПОУ 21526737) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., в якому зазначено, що ТОВ «Діамед» порушено:

вимоги п.5.1 ст. 5, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.3, п.п.138.10.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 11104433 грн., у тому числі: у І кварталі 2011 року на суму 1239409 грн.; у ІІ кварталі 2011 року на суму 1128527 грн., у ІІІ кварталі 2011 року на суму 1127939 грн.; у ІV кварталі 2011 року на суму 1554925 грн.; у І кварталі 2012 року на суму 1602341 грн.; у ІІ кварталі 2012 року на суму 1540953 грн.; у ІІІ кварталі 2012 року на суму 1471946 грн.; у ІV кварталі 2012 року на суму 1438393 грн.;

п.п.197.1.27 п.197.1 ст.197 , п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповнення, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 10564694 грн., у тому числі: за січень 2011 року на суму - 327399 грн.; за лютий 2011 року на суму - 339517 грн.; за березень 2011 року на суму - 386126 грн.; за квітень 2011 року на суму - 358733 грн.; за травень 2011 року на суму - 343607 грн.; за червень 2011 року на суму - 348607 грн.; за липень 2011 року на суму - 302961 грн.; за серпень 2011 року на суму - 350074 грн.; за вересень 2011 року на суму - 394878 грн.; за жовтень 2011 року на суму - 419145 грн.; за листопад 2011 року на суму - 492776 грн.; за грудень 2011 року на суму - 500713 грн.; за січень 2012 року на суму - 449453 грн.; за лютий 2012 року на суму - 524416 грн.; за березень 2012 року на суму - 551242 грн.; за квітень 2012 року на суму - 508257 грн.; за травень 2012 року на суму - 515624 грн.; за червень 2012 року на суму - 444272 грн.; за липень 2012 року на суму - 424421 грн.; за серпень 2012 року на суму - 435105 грн.; за вересень 2012 року на суму - 460717 грн.; за жовтень 2012 року на суму - 558564 грн.; за листопад 2012 року на суму - 561040 грн.; за грудень 2012 року на суму - 567112 грн.;

порушення п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями та з врахуванням пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями ТОВ «Діамед» було подано не в повному обсязі, з недостовірними відомостями звітні податкові розрахунки ф. 1-дф 1-2 квартали 2011 року;

п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (із змінами та доповнення).

На підставі акта перевірки та виявлених порушень податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 р. за №0010512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8736497,00 грн. за основним платежем та 1513408,00 за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 р. за №0010522201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 70807735,00 грн. за основним платежем та 1951934,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 р. за №0010532201, яким до товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 20400,00 грн.

14.10.2014 р. ТОВ «Діамед» подано до ГУ Міндоходів у м. Києві первинну скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення. за наслідками розгляду якої донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 1128527,00 грн.

18.12.2014 р. податковим органом на підставі акта перевірки та рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги №2207/10/26-15-10-05-15 від 11.12.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0012992202 від 18.12.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1128527,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000951702 від 19.12.2014 р., яким ТОВ «Діамед» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому ТОВ «Діамед» декларувало доходи від здійснення роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами через аптечні заклади. При цьому, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «Діамед» задекларовано витрати у сумі 52962820,0 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення на суму 50626544,0 грн.

Як зазначив відповідач, п 5.1 ст. 5. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. в редакції Закону №283/97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями ТОВ «Діамед» до складу витрат віднесло витрати з придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в результаті чого підприємство зависило суму валових витрат на загальну суму 4453657,0 гри., в тому числі: у І кварталі 2011 року в розмірі 4453657,0 грн.

ТОВ «Діамед» направлено запити про надання документів та розшифровок показників доходів витрат, задекларованих в поданій звітності (вих. № 4602/10/26-54-22-01, № 4603/10/26-54-22-01 ві 14.02.2014 року, вих. № 9360/10/26-54-22-01, вих. №9361/10/26-54-22-01 від 22.04.2014 року, вих. №9787/10/26-54-22-01, вих. №9788/10/26-54-22-01 від 28.04.2014 року, вих. № 16815/26/54-22-01-20, вих. №16816/26/54-22-01-20 від 08.08.2014 року).

На момент складання акту перевірки додаткових документів та розшифровок показників доходів та витрат, задекларованих в поданій звітності, підприємством до перевірки не надано, а відтак підприємством до перевірки не надано документального підтвердження щодо придбання товарів (робіт, послуг) на суму 4453657,0 грн.

Перевіркою відображених у рядку 04.2 Декларацій «Убуток балансової вартості запасів» показників за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено, що у загальній сумі 29386,0 грн. в зв'язку з ненаданням до перевірки документального підтвердження не встановлено, який метод TOB «Діамед» застосовувало при визначенні приросту/убутку запасів.

Проведеною перевіркою відображеного показника у загальній сумі 43359495,0 грн. за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р. встановлено завищення задекларованих TOB «Діамед» показників у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на с\му 43359495,0 грн.

Підприємством до перевірки не надано документального підтвердження щодо придбання та реалізації товару. До перевірки не надано документального підтвердження щодо відображення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському обліку.

При цьому, як свідчать матеріали перевірки, СВ Святошииським РУ ГУ МВС України були вилучені документи TOB -Діамед» та надані до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучені документи, перелік яких наведено в акті перевірки. До СВ Святошииським РУ ГУ МВС України було направлено запит №2588/9/26-54-22-01 від 24.07.2014 р. про надання всіх вилучених документів, у відповідь на який листом від 06.08.2014 р. №51/1100 СВ Святошинського РУ ГУ МВС України підтвердив, що до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надало всі документи, які були вилучені під час обшуку.

Підприємству направлено запити про надання документів та розшифровок показників доходів та витрат, задекларованих в поданій звітності (від 14.02.2014 №4602/10/26-54-22-01, №4603/10/26-54-22-01, від 22.04.2014 №9360/10/26-54-22-01, №9361/10/26-54-22-01, від 08.08.2014 №16815/26/54-22-01-20, №16816/26/54- 22-01-20, однак на дату складання акту перевірки та під час розгляду заперечень документів та розшифровок показників доходів та витрат, розрахунків, бухгалтерських відомостей, пояснень щодо задекларованих в поданій звітності підприємством не надано.

Крім того, листом (вих. № 16816/26/54-22-01-20 від 08.08.2014) TOB «Діамед» було повідомлено, що у разі ненадання TOB «Діамед» посадовим особам ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, які проводять перевірку, документів фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені TOB «Діамед» у податковій звітності, у відповідності до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу, буде вважатися, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Враховуючи, що задекларовані витрати позивача не підтвердженні належними первинними документами, суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача надав суду належні докази, які підтверджують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов