Постанова № 46796829, 14.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2015 року 09:08 № 826/5795/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0014982201.-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс» (надалі - позивач або ТОВ «Еліт-Сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0014982201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 року № 1532/26-59-22-01/31841036, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еліт-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом ПП «Застава-Б» за травень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання позивача реальність укладення та виконання сторонами своїх зобов'язань за договором щодо надання послуг охорони від 01.04.2014 року № 18 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, позиція контролюючого органу про безтоварність зазначеного правочину ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України. З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0014982201 є таким, що винесено без належних на то правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

19.05.2015 року у судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях на такий позов, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Еліт-Сервіс» порушень вимог податкового законодавства.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України судом 19.05.2015 року було ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що в жовтні 2014 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 07.10.2014 року № 1341 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Еліт-Сервіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ПП «Застава-Б» (ідентифікаційний код 36529814) за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, ТОВ «Уніплаза» (ідентифікаційний код 38749066) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складений акт від 20.10.2014 року № 1532/26-59-22-01/31841036 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податкового кредиту за місяці квітень-травень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 41 367 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Еліт-Сервіс» при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрат на придбання послуг охорони на загальну суму 247 600 грн. (з ПДВ) у контрагента ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» на підставі договору про надання послуг від 01.04.2014 року № 18, яке, на думку перевіряючого, не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Наведена позиція контролюючого органу ґрунтується на даних наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформації - службової записки структурного підрозділу від 12.08.2014 року № 3566/26-59-07-02, згідно якої, зокрема встановлено наступне: відсутність ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» за податковою адресою; за результатами опитування директора названого підприємства ОСОБА_1 встановлено непричетність останнього до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Еліт-Сервіс» були відображені підприємством у травні 2014 року, оскільки свідоцтво платника ПДВ № 200170396 було видане ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» 02.04.2014 року; дане свідоцтво платника ПДВ ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» анульовано 22.08.2014 року за ініціативою контролюючого органу.

За результатами проведеної документальної перевірки позивача дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Еліт-Сервіс» достатніх правових підстав для формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б», та як наслідок про заниження товариством податку додану вартість за квітень 2014 року на суму 19 567 грн., за травень 2014 року - 21 700 грн.

03.11.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0014982201, яким визначило ТОВ «Еліт-Сервіс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 584 грн., в т.ч. 41 267 грн. за основним платежем, 10 317 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем було отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві та рішення Державної фіскальної служби України від 02.03.2015 року № 4315/6/99-99-10-01-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0014982201 залишено без змін.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», - що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 , набрав чинності з 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено, що 1 квітня 2014 року ТОВ «Еліт-Сервіс» (Замовник) був укладений письмовий договір на надання послуг охорони за № 18 з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1 (без посилань на реквізити доручень). При цьому за даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого щодо ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» станом на 01.04.2014 року та 27.04.2014 року, в період з 01.04.2014 року по 24.04.2014 року керівником названого підприємства значився ОСОБА_2 Згідно усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні у даній справі, договір від 01.04.2014 року № 18 підписувався ОСОБА_1 як виконуючим обов'язки директора ПП «Охоронна фірма «Застава-Б». На підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надана копія довіреності від 02.01.2014 року, видана гр-ну ОСОБА_1 на представництво інтересів ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» з правом підпису документів від імені цього підприємства, та зі змісту якої не вбачається, що станом на 01.04.2014 року ОСОБА_1 перебував на посаді в.о. директора підприємства.

За умовами цього Договору Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надавати послуги з охорони об'єктів, кількість, адреси та вартість охорони яких вказується в рахунках-фактурах, доповненнях до договору та актах виконаних робіт, як є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість послуг за даним Договором визначається в додатках до цього Договору та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору та 15 грн. (в т.ч. ПДВ - 2,50 грн.) за людино-годину одного посту. Обов'язки сторін визначені у п. 2 зазначеного Договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових сумна розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем (при цьому в ході дослідження змісту Договору судом виявлено, що відомості про банківські реквізити сторін останній не містить). Прийняття робіт за розрахунковий місяць здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Даний Договір укладений на 3 роки і вступає в дію з дня його підписання.

На підтвердження фактів надання ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» послуг охорони у квітні-травні, моніторингу таких послуг, та проведення розрахунків за такі отримані послуги позивач надав до суду копії наступних документів:

- заявок № 1 від 01.04.23014 року, № 2 від 01.04.2014 року та № 3 від 30.04.2014 року, - з відомостями про дату і початок роботи, назву та адресу об'єктів, графік роботи посту охорони;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року № ОУ-000017 на суму 59 000 грн. (з ПДВ), від 28.04.2014 року № ОУ-000016 на суму 58 400 грн. (з ПДВ), від 26.05.2014 року № ОУ-000024 на суму 15 000 грн. (з ПДВ), від 31.05.2014 року № ОУ-000027 на суму 55 800 грн. (з ПДВ), від 30.05.2014 року № ОУ-000026 на суму 59 400 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 247 600 грн. (в т.ч. ПДВ 41 266,66 грн.);

- податкових накладних від 30.05.2014 року № 19 на суму 59 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 900 грн.), від 26.05.2014 року № 13 на суму 15 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 500 грн.), від 31.05.2014 року № 21 на суму 55 800 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 300 грн.), від 28.04.2014 року № 16 на суму 58 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 733,33 грн.) та від 30.04.2014 року № 15 на суму 59 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 833,33 грн.), підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою ПП «Охоронна фірма «Застава-Б»;

- оборотно-сальдової відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» за 2014 рік, незасвідченої бухгалтером ТОВ «Еліт-Сервіс», за даними якої зафіксовано відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості за спірним операціями на загальну суму 247 600 грн., з посиланням на реквізити первинних документів позивача, що не були пред'явлені в суді;

- ліцензії серії АВ № 507377, виданої Міністерством внутрішніх справ України ПП «Охоронні фірма «Застава-Б» на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, термін дії з 28.12.2009 року по 28.12.2014 року;

- оригінали виписок Віділення № 15 АТ «ПроКредит Банк» у м. Києві (МФО 320984) по особовому рахунку ТОВ «Еліт-Сервіс» № 26006210079863 за період з 27.05 - 30.05.2014 року, 02.06. - 06.06.2014 року, 10.06. - 13.06.2014 року, 17.06. - 20.06.2014 року, 23.06. - 24.06.2014 року, 26.06. - 27.06.2014 року, 01.07. - 02.07.2014 року зі змісту яких натомість не вбачається проведення ТОВ «Еліт-Сервіс» будь-яких перерахувань коштів (вартості послуг) за спірним договором на користь ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» (що не відповідає даним бухгалтерського обліку про відсутність заборгованості);

- договору про відступлення права вимоги за № 2 , укладеного 03.06.2014 року між ТОВ «Еліт-Сервіс» (Цедент), ТОВ «Турбоактив» (Цесіонарій) і ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» (Боржник), який «спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесенарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором Боржника за Договором на надання охоронних послуг № 18 від 01.04.2014 р. між Цедентом та Боржником (далі - Угода) на суму 247 600 грн. До Цесеонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в Угоді, а Боржник зобов'язується перед Цесіонарієм належно виконати зобов'язання Боржника, що викладені в Угоді…». Зі змісту цього Договору від 03.06.2014 року № 2 хоча не вбачається відомостей про період виникнення договірних зобов'язань Боржника (ПП «Охоронна фірма «Застава-Б») перед Цедентом (позивачем) за спірним Договором від 01.04.2014 року № 18, водночас предмет Договору про відступлення права вимоги суперечить даним наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень-травень 2014 року на суму 247 600 грн. (складання та підписання яких представниками обох сторін за умовами п. 3.4 - 3.6 Договору від 01.04.2014 року № 18 є засвідченням прийняття Замовником результатів наданих послуг без зауважень) та оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 за 2014 рік, - де наведений обсяг операцій за 2014 рік всього на 247 600 грн.

Згідно письмових пояснень позивача, викладених в тексті позовної заяви, замовлення та придбання послуг у ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» здійснювалося ТОВ «Еліт-Сервіс» з метою забезпечення належного виконання договірних зобов'язань позивача щодо фізичної охорони майна перед третіми особами (замовниками) на підставі письмових договірів. На підтвердження чого позивачем були надані суду копія ліцензії серії АВ № 540299, виданої Міністерством внутрішніх справ України ТОВ «Еліт-Сервіс» на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, термін дії з 25.04.2010 року; копія штатного розпису ТОВ «Еліт-Сервіс», затвердженого 02.01.2014 року; копія податкового розрахунку ТОВ «Еліт-Сервіс» форми № 1ДФ за 1-ий квартал 2014 року; копії договорів на надання охоронних послуг та первинних документів (актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг)) по взаємовідносинах з контрагентами-замовниками (відомості щодо найменувань яких, адрес розташування об'єктів містяться в заявках по Договору 01.04.2014 року № 18).

Водночас інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених на підставі та на виконання договору від 01.04.2014 року № 18 з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б», зокрема: рахунків-фактур (обов'язкова наявність яких передбачена умовами п. 1.1 і 3.1 спірного Договору); належних розрахункових документів, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по субрахункам бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» з проводками на інші відповідні субрахунки - на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» протягом квітня-травня 2014 року послуг охорони, та відповідно - понесення матеріальних витрат за вказаним Договором від 01.04.2014 року № 18; первинних документів, що стали підставою для формування відомостей в оборотно-сальдовій відомості по субрахунку рахунку бухгалтерського обліку 631 по контрагенту ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» за 2014 рік (незасвідчена роздруківка якої наявна в матеріалах справи); документів на підтвердження передачі (повернення) Замовником (позивачем) ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» певних товарно-матеріальних цінностей під звіт, необхідних для виконання своїх зобов'язань за спірним Договором, - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували факти надання ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» послуг охорони на об'єктах за дорученням та на користь ТОВ «Еліт-Сервіс» протягом квітня-травня 2014 року за договором від 01.04.2014 року за № 18.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ПП «Охоронна фірма «Застава-Б») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітні періоди квітень і травень 2014 року по господарських операціях з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б», та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2014 року № 0014982201.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" (код з ЄДР 31841036; адреса: 03055, м. Київ, вул. Борщагівська, 8 кв. 1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644, 30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок