Постанова № 46796742, 28.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 травня 2015 року 13 год. 00 хв. № 826/3521/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Національного банку України (далі - Нацбанк) в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (далі - позивач) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), про:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача у частині відсутності проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 24805869 (далі - виконавче провадження) протягом більш ніж шість місяців;

2) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення протягом чотирьох років експертної оцінки нерухомого майна та не проведення його реалізації;

3) зобов'язання відповідача визначити вартість нерухомого майна у межах виконавчого провадження шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності, а саме:

- земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 6,4021 га;

- земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 1,1500 га;

- земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,8727 га;

- земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), площею 0,4272 га, які належать на праві власності ОСОБА_1 (далі - земельні ділянки), за результатами чого повідомити стягувача;

4) зобов'язання відповідача провести реалізацію нерухомого майна у межах виконавчого провадження, а саме земельних ділянок, шляхом проведення публічних торгів.

В обґрунтування позову зазначено, що не проведення торгів, експертної оцінки нерухомого майна та відсутність прийняття відповідних рішень відповідачем є порушенням прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів, а також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено ОСОБА_1 (далі - третя особа).

У судовому засіданні 13 травня 2015 року судом, на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" та згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Міністерством юстиції України (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Третя особа ОСОБА_1 (його представник) у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи він, з урахуванням ч. 11 ст. 35 КАС України, повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за його відсутності (відсутності його представника) до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 13 травня 2015 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 18 травня 2015 року через канцелярію від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 24 лютого 2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2-2927, виданого 01 грудня 2010 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори щодо звернення стягнення на земельні ділянки (далі - виконавчий напис).

Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1, стягувачем - Нацбанк.

У строк, встановлений для добровільного виконання виконавчого напису, його боржником не виконано.

12 травня 2011 року прийнято постанову про утворення виконавчої групи щодо виконання виконавчого напису.

03 червня 2011 року складено акт опису та арешту майна боржника.

27 липня 2011 року прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ОСОБА_2 суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Листом від 20 червня 2012 року № 348 орган Державної виконавчої служби повідомлено, що у зв'язку з ненадходженням відповідних документів та відсутністю фінансування постанова від 27 липня 2011 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні повертається без виконання.

03 липня 2012 року прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега" (далі - ТОВ "Оціночна компанія "Вега") в особі ОСОБА_3 суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Листом від 14 лютого 2013 року № 33 органу Державної виконавчої служби, у зв'язку з переоформленням ліцензії ТОВ "Оціночна компанія "Вега", для здійснення оцінки майна запропоновано звернутися до приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" (далі - ПП "Консалтингова група "Арго-Експерт").

13 березня 2013 року прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, якою призначено ПП "Консалтингова група "Арго-Експерт" в особі ОСОБА_4 суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

09 липня 2014 року прийнято постанову про відвід експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У контексті вище викладених обставин суд зазначає наступне.

Суд вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача у частині відсутності проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні протягом більш ніж шість місяців підлягає задоволенню, оскільки, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та уже зазначено вище, останні виконавчі дії у виконавчому провадженні вчинені у липні 2014 року.

Тобто, на час звернення позивача до суду з позовом та прийняття у справі судового рішення по суті виконавчі дії із примусового виконання виконавчого напису починаючи із липня 2014 року не вчинялися. Принаймні відповідачем не надано суду доказів, у тому числі копій матеріалів виконавчого провадження, які б свідчили про зворотне.

Зокрема, згідно зі ст. 1, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до пп. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

З урахуванням вище викладеної норми суд зазначає, що провадження виконавчих дій не відкладалося, виконавче провадження не зупинялося, майно не реалізовувалося.

Крім того, суд зазначає, що правова оцінка постановам, прийнятим у межах виконавчого провадження, у ході судового розгляду справи не надавалася, оскільки правомірність прийняття таких постанов не є предметом розгляду у даній справі. Доказів, які б свідчили про оскарження постанов, прийнятих у межах виконавчого провадження, сторонами суду не надано.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення протягом чотирьох років експертної оцінки нерухомого майна та не проведення його реалізації, зобов'язання відповідача визначити вартість нерухомого майна у межах виконавчого провадження шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності, а саме земельних ділянок, за результатами чого повідомити стягувача, а також провести реалізацію нерухомого майна у межах виконавчого провадження, а саме земельних ділянок, шляхом проведення публічних торгів, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не є тим суб'єктом, який безпосередньо здійснює оцінку майна та реалізовує його у подальшому.

Зокрема, згідно з ч. 1 с. 13, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 58 Закону, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1, пп. 5.10.1, пп. 5.10.4 п. 5.10, п. 5.11 Інструкції, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою.

Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що до повноважень відповідача входить призначення суб'єкта оціночної діяльності, який проводить оцінку майна. Реалізація нерухомого майна, у свою чергу, проводиться спеціалізованими організаціями.

Отже, проаналізувавши усі вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вчинити передбачені нормами Закону та Інструкції дії, направлені на проведення оцінки майна боржника та його реалізації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у частині відсутності проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 24805869 протягом більш ніж шість місяців.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити передбачені нормами Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, дії щодо проведення оцінки майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 24805869 та його реалізації.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда