Постанова № 46792497, 14.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року 810/2643/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Леся Сердюка" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

23 червня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області (далі - позивач) з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Леся Сердюка" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 856 грн 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача існує заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі п.п. "б-з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за березень 2015 р. на загальну суму 586 грн 74 коп.

Відповідач позов не визнав подав до суду заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що витрати на виплату та доставку пенсій пенсіонеру ОСОБА_1 не підлягають відшкодуванню за його рахунок. Зокрема, вважає, що позивачем не конкретизовано, на підставі якого саме пункту ст. 13 Закону № 1788-XII ОСОБА_1 була призначена пільгова пенсія. Крім того, зазначив, що пенсіонер ОСОБА_1 працювала у нього лише з 12 листопада 2012 р. по 18 березня 2013 р., а тому витрати на виплату і доставку його пенсії повині відшкодовуватись усіма підприємствами на яких він працював на роботах, включених до Списку № 2 пропорційно відпрацьованому часу (а.с. 27-28).

13 та 14 липня 2015 р. представниками сторін було подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін та відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

4 березня 2000 р. відповідач зареєстрований, як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 532588 (а.с. 9).

Судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за п.п. "б-з" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII за березень 2015 р. на загальну суму 856 грн 74 коп.

Згідно розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2015 р. сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню пенсіонеру ОСОБА_1 складає 856 грн 74 коп. (а.с. 12).

Названий розрахунок 20 січня 2015 р. було отримано відповідачем, що підтверджується відповідною відміткою (а.с. 12).

У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної заборгованості у добровільному порядку позивачем було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані такими нормативними актами.

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з вимогами п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Як убачається з п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено п.п. «а» та п.п. "б" - "з" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII.

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди п.п. 1 п. 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Як убачається з п.п. 6.4, п. 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з вимогами п.п. 6.8 п. 6.8 названої Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до вимог абз. 4 ч.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з вимогами п. "ж" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону № 1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як убачається з ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Крім того, 1 січня 2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Відповідно до вимог абз. 4 п. 1 ст. 32 Закону № 400/97-ВР для підприємств, установ, організацій, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

Наявні матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1, якій позивачем було виплачено пенсію за березень 2015 р., працювала у відповідача і їй була призначена пільгова пенсія на підставі п. "ж" ч. 1 ст. 13 Закону України № 1788-XII.

У березні 2015 р. зазначеному пенсіонеру було виплачено пенсію у сумі 856 грн 74 коп. (а.с. 12).

Наявна у відповідача заборгованість підтверджується:

- розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2015 р., згідно з яким 856 грн 74 коп. підлягає до сплати (а.с. 12). Названий розрахунок 20 січня 2015 р. було отримано відповідачем, що відповідною відміткою (а.с. 12);

- копією картки особового рахунку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, згідно з якою 2570 грн 22 коп. підлягає відшкодуванню (а.с. 13).

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду надано не було.

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача, оскільки вони повністю спростовуються наданими позивачем документами.

Щодо твердження відповідача про те, що пенсіонеру ОСОБА_1 неправомірно призначено пенсію на пільгових умовах, то суд не приймає його до уваги, оскільки воно спростовується наступним.

Так, як вже зазначалося, вимогами п. "ж" ч. 1 ст. 13 Закону України № 1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, ОСОБА_1 народила та виховала до 14-річного віку 5-х дітей, що підтверджується довідкою виконкому Тутовицької сільської ради № 9496 (а.с. 18).

Як убачається з копії наявної в матеріалах справи трудової книжки серія АХ № 671067, ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді робітника по догляду за тваринами та не працювала на жодному іншому сільськогосподарському виробництві, крім підприємства відповідача (а.с. 14-17).

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_1 до працевлаштування у відповідача не працювала на жодній посаді, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії.

Наведене свідчить, що відповідач є єдиним роботодавцем, який зобов"язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1

Водночас, виходячи зі змісту положень п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті ст. 14 Закону № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст. 14 Закону № 1788-XII.

Наведене свідчить, що відшкодуванню відповідачем на користь Управління Пенсійного фонду України підлягають витрати на виплату та доставку пенсій, які відповідно до Інструкції, призначені працівникам відповідача згідно з п. «а», «б» - «з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII.

Дана правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом України в постановах. Зокрема, у справах № 21-178а11, № 21-69а10, № 21-116а11.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню, складає 856 грн 74 коп., а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповівдальністю "Ім. Леся Сердюка" на користь Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області 856 (вісімсот п"ятдесят шість) грн 74 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.