Постанова № 46790984, 11.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року /16:33/Справа № 808/804/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Бабаченко В.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВО «Укрпромекологія») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2015 № НОМЕР_1. Позов обґрунтовано наступним.

У період з 27.11.2014р. по 02.12.2014р. фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Укрпромекологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Муксун» за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 02.12.2014р. № 178/22-11/31329313.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.1, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; Наказу ДПА України від 10.01.2011р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»; п. 8.25, п. 8.26, п. 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. №7, що призвело до заниження ПДВ у липні 2014 року на загальну суму 40 142 грн.

На підставі акту перевірки від 02.12.2014р., ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області було винесено податкове повідомленню рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2015р. про донарахування ТОВ «НВО «Укрпромекологія» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 60 213 грн., у тому числі 40 142 грн. - за основним платежем, 20 071 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, яке було отримано підприємством засобами поштового зв'язку 26.01.2015р.

Позивач не погоджується з висновками ОСОБА_1 перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Муксун».

У судовому засіданні 11 червня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позов.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, у період з 27.11.2014р. по 02.12.2014р. фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Укрпромекологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Муксун» за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 02.12.2014р. № 178/22-11/31329313.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.1, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; Наказу ДПА України від 10.01.2011р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»; п. 8.25, п. 8.26, п. 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. №7, що призвело до заниження ПДВ у липні 2014 року на загальну суму 40 142 грн.

Не погодившись із вказаними висновками, ТОВ «НВО «Укрпромекологія» звернулось до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області з письмовими запереченнями на акт перевірки № 178/22-11/31329313 від 02.12.2014р. Але, за результатами розгляду вказаних заперечень висновки акту від 22.02.2014р. № 178/22-11/31329313 були залишені без змін, про що підприємство було повідомлено листом від 14.01.2015р. № 438/10/08-30-22-02.

Враховуючи висновки акту перевірки від 02.12.2014р., ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області було винесено податкове повідомленню рішення № НОМЕР_1 від 15.01.2015р. про донарахування ТОВ «НВО «Укрпромекологія» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 60 213 грн., у тому числі 40 142 грн. - за основним платежем, 20 071 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, яке було отримано підприємством засобами поштового зв'язку 26.01.2015р.

Позивач не погоджується з висновками ОСОБА_1 перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Муксун».

Таким чином, в межах даного спору підлягає встановленню факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Муксун», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача із контрагентом, судом встановлено наступне.

ТОВ «НВО «Укрпромекологія» було укладено договір №02/06 від 02.06.2014р. з ПП «Муксун», яке згідно наданих до перевірки первинних документів виступало перевізником сировини. З метою дослідження факту здійснення фінансово-господарських операцій між підприємствами ТОВ «НВО «Укрпромекологія» та ПП «Муксун» було проведено аналіз наданих до перевірки первинних документів та аналіз податкової звітності ПП «Муксун», по яким ТОВ «НВО «Укрпромекологія» сформовано податковий кредит у липні 2014р. у сумі 40 142 грн. та його основних постачальників. Під час аналізу було використані первинні документи, що надані до перевірки посадовими особами ТОВ «НВО»Укрпромекологія» та податкова інформація з офіційних джерел ГУ Міністерства доходів і зборів України.

ПП «Муксун» було виписано в адресу ТОВ «НВО «Укрпромекологія» первинні документи з наданням послуг транспортування. Для підтвердження, або спростування факту здійснення транспортування сировини, що згідно документів здійснювалось під час взаємовідносин ТОВ "НВО "Укрпромекологн" з підприємствами ТОВ "Бастіан-Груп", ТОВ "Нестіан Трейд", ТОВ "Сан Телеком", ТОВ "Герикс", де підприємством, що виступало перевізником сировини, було ПП "Муксун", було проведено аналіз інформації, що зазначена у наданих до перевірки товарно транспортних накладних (надалі - ТТН), аналіз податкової звітності ПП «Муксун» та його основних постачальників.

До перевірки, посадовими особами ТОВ «НВО «Укрпромекологія» було надано ТТН, згідно яких здійснювалось перевезення сировини. Аналізом ТТН, що фігурує як доказова база акта перевірки, встановлені факти, що свідчать про неможливість перевезення на зазначених автомобілях (без причепа) значної кількості сировини з різних пунктів навантаження.

При цьому, згідно інформації з бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів встановлено, що гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 не є працівниками підприємства ПП "Муксун". Згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України автомобіль НОМЕР_2 зареєстрований на ПП «Айсберг», що знаходиться на обліку ДПІ У Жовтневому р-ні м. Дніпропетровськ, вид діяльності - «перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків», є одним із основних постачальником ПП "Муксун", сума, що включено до податкового кредиту 300 000 грн. ПДВ.

Крім того, було встановлено, що взаємовідносини між підприємствами ТОВ "НВО "Укрпромекологія" та ПП "Муксун" базуються на можливості отримання податкової вигоди у вигляді первинних документів на постачання послуг перевезення без настання реальних господарських операцій, повязаних транспортуванням товару та по яким неправомірно формується податковий кредит, та як наслідок не підтверджено суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту ТОВ "НВО "Укрпромекологія" у липні 2014р. 40 142 грн. Разом з тим, ТОВ "НВО "Укрпромекологія" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, що виписано з порушеннями норм чинного законодавства.

Проаналізувавши інформацію, яка є в ТТН, можна простежити факти, коли одним транспортним засобом було здійснено перевезення значної кількості сировини в один день з різних пунктів навантаження, так наприклад 01.07.2014р. на автотранспортному засобі КАМАЗ АЕ 8504 АА водієм ОСОБА_3 здійснено перевезення розсіву 10 тон МнС 17-60 із м. Київ, вул. Північна, буд. 6 (Літера А1) до Запоріжжя та того ж дня перевезення 2 тон електродів графітованих у комплекті з ніпелями D 250 із м. Дніпропетровськ, вул. Ялинкова, буд. 114А, або 04.07.2014 на автотранспортному засобі КАМАЗ АЕ 8504 АА водієм ОСОБА_3 здійснено перевезення 10 тон розсіву МнС 17-60 м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, буд. 1 до Запоріжжя, того ж дня перевезення 10 розсіву МнС 17-60 із м. Київ, вул. Північна, буд. 6 (Літера А1) 1 до Запоріжжя та того ж дня 10 тон розсіву МнС 17-60 м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, буд. 1 до Запоріжжя вдруге, всього на КАМАЗ АЕ 8504 АА водієм ОСОБА_3 здійснено перевезення 04.07.2014р. 30 тон розсіву МнС 17-60.

За результатом аналізу первинних документів, наданих до перевірки, а саме ТТН, згідно яких здійснювалось перевезення товару від постачальників ТОВ "Бастіан-Груп", ТОВ "Нестіан Трейд", ТОВ "Сан Телеком", ТОВ "Герикс", ТОВ "Міланто", ТОВ "Пром-БІЗ", ТОВ "Бізнес Коін", ТОВ "ДЗПМ", ТОВ "ОСОБА_5 ЛТД", ТОВ "Преміум Білд", ТОВ «ТД»Укртрейд Груп» на адресу ТОВ "НВО "Укрпромекологія " встановлено, що в ТТН відсутня будь - яка інформація, стосовно вантажно - розвантажувальних оперцій. Відповідно до п.8.25, п. 8.26, п. 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. № 7, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений, або вивантажений вантаж. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати в ТТН.

Аналізуючи зазначені обставини по справі, суд приходить до висновку про відсутність факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій за укладеними договорами позивача з ПП «Муксун» у липні 2014 року, з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових, або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, (який набрав чинності 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Отже, виписані ТТН на постачання товару не можна вважати належно оформленими, оскільки не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, все це ставить під сумнів факт перевезення товару.

Враховуючи те, що у контрагентів, як свідчать матеріали справи, через яких проходили фінансово - грошові потоки, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, які проходили по розрахункових рахунках, не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні Податкового кодексу України: господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Вищезазначене свідчить про відсутність у вказаних підприємств адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Що свідчить про відсутність наміру у контрагентів для створення правових наслідків.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з названими контрагентами належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов до висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що позивачем при поданні позовну сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір, решта суми судового збору стягується з позивача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При подачі адміністративного позову у частині майнових вимог позивачем сплачено 182,70 грн. судового збору, що становить 10 відсотків розміру ставки судового збору по справі. Решта судового збору у сумі 1644,30 грн., позивачем не сплачена.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з позивача несплачену частину судового збору у сумі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 71, 87, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 № НОМЕР_1 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче обєднання Укрпромекологія на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко