Постанова № 46790962, 17.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року ( 16 год. 25 хв.)Справа № 808/1785/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Мєдніковій Р.О.

та представника позивача - ОСОБА_1, довіреність від 05.01.2015

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 58 від 23.04.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2015 № Ю-278-25.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувана вимога не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2015 № Ю-278-25 не містить посилань на підставу її надіслання (картка особового рахунку, акт перевірки або рішення). Стверджує, що виставлена у вимозі про сплату недоїмки сума розрахована без врахування сплаченого за виконавчим провадженням № 45229400 єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Також зазначає, що згідно додатку до таблиці № 1 Звіту за листопад 2014 року, на підставі яких ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя визначає суму заборгованості зі сплати внеску, сальдо розрахунків по рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» Кт включає у тому числі і суми єдиного внеску, що підлягають сплаті за рахунок заробітної плати працівників. Незважаючи на це, податковий орган вимагає сплати усього нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в т.ч. і того, що підлягає утриманню із заробітної плати працівників при виплаті заробітної плати. Вказує, що станом на 12.01.2015 ДП «Запорізький інститут землеустрою» має заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 1 845,06 грн., а грошові кошти, що надходять на рахунки підприємства спрямовуються на погашення заборгованості із заробітної плати, тому не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу платника податків, в тому числі і як джерело погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2015 підтримав адміністративний позов, просить його задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових поясненнях від 10.06.2015 вх. № 24224 посилається на те, що у відповідності до вимог п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя сформовано та направлено на адресу ДП «Запорізький інститут землеустрою» вимогу від 12.01.2015 № Ю-278-25 про сплату боргу (недоїмки), а саме єдиного внеску, що рахувався на рахунках позивача станом на 01.01.2015 на загальну суму 555 717,96 грн. Вважає, що формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено податковим органом у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 17.06.2015 відповідач підтримав заперечення з підстав викладених вище.

У судовому засіданні 17.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з ч. 12 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів на момент винесення спірної вимоги про сплату боргу, регулювалась на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 19.09.2013 № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455).

Відповідно до п. 6.3 Розділу VI Інструкції № 455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Згідно з п. 6.4 Розділу VI Інструкції № 455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

12.01.2015 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя сформовано та виставлено ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вимогу № Ю-278-25 про необхідність сплати суми боргу в розмірі 555 717,96 грн.

Судом, із долученої представником відповідача до письмових заперечень копії картки особового рахунку платника ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» встановлено, що станом на 31.12.2015 за вказаним платником обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальну суму 555 717,96 грн. (гр. 5 «Недоїмка»).

Тобто, відомості щодо розміру недоїмки ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» визначені у вимозі від 12.01.2015 № Ю-278-25 та в картці особового рахунку платника є тотожними.

Посилання представника позивача на те, що оскаржувана вимога не містить посилань на підставу її надіслання, суд вважає необґрунтованими, оскільки самі підстави вже прописані у затвердженій формі вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Так, у затвердженій формі вимоги зазначено, що «відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки від ____№____, рішень від _____№____».

В оскаржуваній вимозі відповідні поля, що стосуються акту перевірки та рішень не заповнені, у звязку із чим, є очевидним, що виставлений до сплати борг (недоїмка) ґрунтується на даних картки особового рахунку платника.

Також, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи посилання представника позивача на те, що під час формування оскаржуваної вимоги не були враховані суми, сплачені ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за виконавчим провадженням № 45229400, зокрема погашені за платіжними дорученнями № 45229400/6 від 11.12.2014 в розмірі 188 375,82 грн., № 45229400/6 від 08.01.2015 в сумі 111 226,18 грн., № 45229400/6 від 06.01.2015 в розмірі 81 927,78 грн.

Однак, як вбачається із картки особового рахунку сума сплачена позивачем за платіжним дорученням від 11.12.2014 № 45229400/6 зарахована до бюджету ще у грудні 2014 року, а тому відповідно врахована відповідачем при винесені оскаржуваної вимоги.

В свою чергу платежі, здійснені ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за платіжними дорученнями № 45229400/6 від 08.01.2015 в сумі 111 226,18 грн., № 45229400/6 від 06.01.2015 в розмірі 81 927,78 грн. не враховані та не мали бути враховані при винесені оскаржуваної вимоги, оскільки остання була виставлена 12.01.2015, але на суму боргу, яка рахувалась станом на 01.01.2015.

Щодо посилань позивача на те, що контролюючий орган визначає суму заборгованості зі сплати внеску, у тому числі і суми єдиного внеску, що підлягають сплаті за рахунок заробітної плати працівників суд, дослідивши зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Частиною 5 ст. 7 закону визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Абзацом 2 п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Таким чином, доводи позивача в цій частині є законодавчо необґрунтованими і спростовуються вищенаведеними нормами законодавства.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання підприємства на неможливість використання у якості джерела погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування грошових коштів, які надходять на рахунок ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з огляду на те, що вказане не входить до предмету дослідження по справі та не стосується правомірності підстав винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки матеріалами справи, а саме обліковою карткою платника ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» підтверджується наявність у підприємства станом на 01.01.2015 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 555 717,96 грн., то виставлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2015 № Ю-278-25, є цілком законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив суму судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 487 грн. 20 коп., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а відтак решта суми судового збору (4872,00 грн. 487,20 грн. = 4 384,80 грн.) підлягає стягненню з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь Державного бюджету України 4 384,80 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЛ.Я. Максименко