Постанова № 46790812, 02.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року (о 12 год. 50 хв.) Справа № 2а/0570/8686/11 Провадження № СНДО/808/4/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання неправомірними дій

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Державне підприємство «Добропіллявугілля» (далі ДП «Добропіллявугілля», позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі Добропільська ОДПІ), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо перерозподілу сплати платіжним дорученням №634 від 31.08.2006 в сумі 390 572,04 грн., як неправомірно направлене на погашення податкової заборгованості по штрафним санкціям з податку на прибуток, які були нараховані згідно податкових повідомлень-рішень №0001351540/0, №0001361540/0 та №0001371540/0 від 03.07.2006.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/8686/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Добропіллявугілля» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2014 року касаційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях. Вказує, що платіжним доручення від 31.08.2006 №634 позивачем було здійснено платіж на суму 15 438 982,00 грн., у призначенні платежу якого було зазначено, що платіж здійснюється для погашення заборгованості з податку на прибуток станом на 01.07.2005 за договором №05/705/26 від 08.08.2006. Проте, податковий орган перерозподілив частину сплачених за платіжним дорученням від 31.08.2006 №634 коштів на погашення штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2006 №0001351540/0, №0001361540/0 та №000137154/0, тобто заборгованості, що виникла після 01.07.2005. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки на момент перерахування коштів загальна сума заборгованості позивача складала 22 772 298 грн., що підтверджується довідками №41, 42, 46 про податкову заборгованість, яка виникла на 01.07.2005 і непогашена на дату видачі вказаних довідок, тобто 02.08.2006, 10.10.2006. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав наведених у запереченнях та доповненнях до заперечень. Зокрема, зазначає, що 23.05.2006 Добропільською ОДПІ на підставі заяви позивача прийнято рішення № 3 про реструктуризацію податкового боргу позивача на суму 10 899 061,93 грн. з відстрочкою погашення цього боргу на перші два роки та його сплатою протягом наступних років з 23.06.2008 по 23.05.2016. Позивач платіжним дорученням від 31.08.2006 №634 достроково сплатив реструктуризовану суму податкового боргу у розмірі 10 899 061,93 грн., а залишком суми 4 539 920,07 грн. були погашені його узгоджені податкові зобов'язання у порядку календарної черговості їх виникнення, у тому числі штрафні санкції у розмірі 390 572,04 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 03.07.2006 №0001351540/0, №00013611540/0 та №0001371540/0. Також вказує, що сума узгоджених податкових зобовязань зі сплати штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2006 №0001351540/0, №00013611540/0 та №0001371540/0 набула статусу податкового боргу 28.07.2006, тому при сплаті 30.08.2006 податку на прибуток в картці особового рахунку даним платежем було погашено податковий борг по історії його виникнення. Ураховуючи викладене, вважає, що діями податкової інспекції не було порушено норми законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ДП «Добропіллявугілля» (ідентифікаційний код 32186934) є юридичною особою, яка зареєстрована 11.03.2003, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_3 А01 №352408.

23.05.2006 між Добропільською ОДПІ та ДП «Добропіллявугілля» укладено договір №5/61 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій), яким податковою інспекцією надано платнику розстрочення сплати податкового боргу, що обліковується за даними карток особових рахунків на підставі довідки №17 від 19.05.2006 про суму податкового боргу станом на 01.01.2005, який не погашено на день складення довідки на загальну суму 10 899 061,93 грн., а також начальником податкової інспекції прийнято рішення № 3 про реструктуризацію податкового боргу на період з 23.05.2006 по 23.05.2016 з відстрочкою погашення податкового боргу на два роки та його сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін судом зясовано, що фахівцями Добропільської ОДПІ проведено перевірку позивача, про що складено акт від 30.06.2006 №527/15-0/32186934, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За результатами проведеної перевірки та з урахуванням виявлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.07.2006 №0001351540/0, яким за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 119 065,70 грн. на 18 календарних днів, застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 11 906,57 грн.; №0001361540/0, яким за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 12 241,55 грн. на 67 календарні дні, застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 2 448,31 грн. та №000137154/0, яким за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 752 434,26 грн. на 206-291 календарний день, застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 376 217,00 грн.

20.07.2006 Добропільською ОДПІ голові територіальної комісії по погашенню заборгованості паливно-енергитичного комплексу ОСОБА_3 надано довідку по ДП «Добропіллявугілля» №20370/10/19-013 про заборгованість по податку на прибуток станом на 01.07.2005 та не погашену на 20.07.2006 в сумі 10 899 062 грн. по постанові КМУ від 22.05.2006 №705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення». Додатково розяснено, що в цю суму не включена заборгованість в сумі 7 157 042 грн., яка виникла у травні 2005 року згідно декларації по податку на прибуток за І квартал 2005 №5776 від 31.05.2005, оскільки на той час підприємство знаходилось на податковому обліку у м. Макіївка та дана сума відображена у картках особових рахунків з 25.07.2005. Таким чином, для проведення погашення заборгованості необхідно враховувати суму боргу в розмірі 18 056 104 грн.

Окрім цього, згідно довідки №41 від 02.08.2006 заборгованість позивача по податку на прибуток, яка виникла на 01.07.2005 за 397 днів і непогашена на дату 02.08.2006 становить 10 899 062 грн., згідно довідки №42 від 02.08.2006 заборгованість позивача по податку частина прибуток/доходу/ господарських організацій, що вилучається до бюджету, яка виникла на 01.07.2005 за 397 днів і непогашена на дату 02.08.2006 становить 4 540 181 грн.

Платіжним доручення від 31.08.2006 №634 позивачем було здійснено платіж на суму 15 438 982,00 грн., у призначенні платежу якого було зазначено призначення платежу «ст.116 ЗУ про ДБУ на 2006 р, погаш. заборгов. по податку на прибуток станом на 01.07.2005 зг.дог. 05/705/26 від 08.08.2006р., протокол 05/705/26 від 08.08.2006».

У той же час, відповідач перерозподілив частину сплачених за вказаним платіжним дорученням коштів на погашення штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями рішеннями від 03.07.2006 №0001351540/0, №0001361540/0 та №000137154/0, тобто заборгованості, що виникла після 01.07.2005.

22.09.2006 господарським судом Донецької області розглянуто справу №2/308пн та винесено постанову, якою задоволено повністю позов ДП «Добропіллявугілля» до Добропільської ОДПІ про зобовязання вчинити певні дії. Як вбачається з вказаного рішення суду, податковий орган не визнавав податковий борг відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» за позивачем, правонаступником якого він є, у зв'язку з чим, платник податків не мав можливості провести взаєморозрахунки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 №705, оскільки відповідач не надавав довідку з визначеною сумою податкової заборгованості станом на 01.07.2005 та непогашеною на дату видачі довідки. Постановою суду відповідача було, зокрема, зобов'язано видати довідку про суму заборгованості, яка утворилась у відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська», правонаступником, якого є позивач.

Так, 10.10.2006 відповідна довідка за №46 на суму 7 333 316 грн.(заборгованість, яка виникла на 01.07.2005 за 466 днів і непогашена на дату 10.10.2006) відповідачем була складена.

Платіжним доручення від 26.10.2006 №739 позивачем було здійснено платіж на суму 7 333 316,00 грн., у призначенні платежу якого було зазначено призначення платежу «ст.116 ЗУ про ДБУ на 2006 р, погаш. заборгов. по податку на прибуток станом на 01.07.2005 зг.дог. 05/705/39 від 11.10.2006р., протокол 05/705/39 від 11.10.2006».

Вважаючи, що податковим органом безпідставно зараховано 390 572,04 грн. на погашення штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 03.07.2006 №0001351540/0, №00013611540/0 та №0001371540/0, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дій.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, що був спеціальним законом з питань оподаткування, чинний на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №2181-ІІІ), податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) згідно п.1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 01.07.2005 у платника податків була наявна наступна заборгованість, яка не погашена на дату видачі відповідних довідок, а саме:

з податку на прибуток у розмірі 10 899 062 грн., згідно довідки №41 від 02.08.2006;

з частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних підприємств), що вилучається до Держбюджету в розмірі 4 539 920 грн., згідно довідки №42 від 02.08.2006;

податку на прибуток у розмірі 7 333 316 грн., згідно довідки №46 від 10.10.2006 про податкову заборгованість правонаступника Відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська»).

За даними зворотного боку облікової картки платника податків за 31.08.2006 з перерахованої платником податків суми 15 438 982,00 грн. платіжним доручення від 31.08.2006 №634 була погашена недоїмка на загальну суму 390 572,04 грн. та списана пеня.

Підпунктом 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону №2181-ІІІ встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вбачається зі змісту даної норми вона має імперативний характер та її дія розповсюджується на всю територію України та є обовязковою до виконання всіма субєктами правовідносин, а саме тому, як платник податків, так і контролюючий орган зобовязані дотримуватись зазначеного у .7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ порядку погашення.

Таким чином, загальна сума податкової заборгованості позивача, яка виникла на 01.07.2005, на час здійснення платежу на підставі платіжного доручення від 31.08.2006 №634 складала 22 772 298 грн., що виключає перерозподіл сум сплачених вказаним платіжним документом на погашення зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2006 №0001351540/0, №00013611540/0 та №0001371540/0, оскільки сума узгоджених податкових зобовязань зі сплати штрафних санкцій, визначених вказаними рішеннями набула статусу податкового боргу лише 28.07.2006, про що також зазначено у запереченнях відповідача.

Крім того, суд зауважує, що пп. 8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону №2181-ІІІ надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Інструкція №22)

У пункті 1.7 Інструкції №22 вказано, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно із п. 3.8 Інструкції №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

На підставі аналізу вказаних норм Інструкції №22 суд дійшов висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України належало виключно платнику.

Закон №2181-ІІІ, яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів) під час виникнення боргу, установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків. Закон №2181-ІІІ визначав вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зазначені приписи Закону №2181-ІІІ не містили такого заходу, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, навіть у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону№2181-ІІІ, податковий орган не був наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

При цьому, обовязок контролюючого органу щодо перерозподілу коштів зявився з набранням чинності з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, за правилами п.87.9 ст.87 ПК України якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суд не приймає до уваги та не надає правову оцінку твердженню представника позивача, що при визнанні неправомірними дій відповідача щодо перерозподілу сплати платіжним дорученням від 31.08.2006 №634 суми 390 572,04 грн., як неправомірно направлену на погашення податкової заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2006 №0001351540/0, №00013611540/0 та №0001371540/0, як наслідок зазначена сума є безнадійною та підлягає списанню у зв'язку з тим, що минув граничний строк її стягнення, та зазначає, що вказані обставини не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області щодо перерозподілу коштів сплачених платіжним дорученням №634 від 31.08.2006 суми 390572,04 грн., як неправомірно направлене на погашення податкової заборгованості по штрафним санкціям з податку на прибуток згідно податкових повідомлень рішень №0001351540/0, №0001361540/0, №0001371540/0 від 03.07.2006.

Повернути Державному підприємству «Добропіллявугілля» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн.(три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак