Постанова № 46790414, 15.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 р. Справа № 805/1329/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ»

до державної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо формування та направлення податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2, скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6045880,00 гривень, від 21 липня 2014 року № НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків проведеної позапланової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток та правомірності визначення і повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки від 02 липня 2014 року податковим органом встановлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 пп.135.5.11 п. 135.5 ст. 135, 138.1, п. 138.4, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, пп. 159.1.1 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, у звязку з чим встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень за 1 квартал 2014 року та заниження податку на прибуток на загальну суму 4836704,00 гривень за 1 квартал 2014 року.

Сутність порушень, визначених у акті позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 02 липня 2014 року полягає у тому, що податковий орган дійшов висновку про безпідставність зменшення позивачем у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2014 року доходів звітного періоду на суму врегулювання сумнівної заборгованості на 80356845,00 гривень та одночасне зменшення суми витрат на собівартість даних товарів у розмірі 67148747,00 гривень. Вважає, що правомірно скористалось правом, встановленим пп.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України щодо зменшення доходів у 1 кварталі 2014 року, оскільки у березні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовними заявами щодо стягнення заборгованості за договорами постачання вугільної продукції, а тому дебіторська заборгованість в загальній сумі 96428214,56 гривень з ПДВ (80356845,00 гривень без ПДВ) є сумнівною.

Крім того, позивач вважає правомірним включення до складу собівартості реалізованих товарів суми витрат у розмірі 14091997,00 гривень, яка перевищує розмір отриманого доходу від реалізації таких товарів, оскільки вважає, що продукція (товари), придбана (виготовлена) субєктом господарювання на цілком законних підставах може бути реалізована ним за цінами, нижчими за ціну придбання.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 02 липня 2014 року протиправними та просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2 прийняті за наслідками вказаної позапланової перевірки.

Також вважає протиправними дії щодо формування та направлення податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2, оскільки не отримав відповідь на заперечення до акту перевірки, тобто, відповідач прийняв спірні податкові повідомлення рішення без врахування заперечень позивача до акту перевірки, що є порушення наказу ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового законодавства». При цьому, спірні податкові повідомлення - рішення від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2 були сформовані та надіслані позивачу відповідачем ДПІ у Київському районі м. Донецька під час простою у звязку з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей у той час, коли з 08 липня 2014 року функціональні обовязки відповідача були передані Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області згідно пункту 4.1 наказу Міндоходів України від 08 липня 2014 року № 381. У подальшому наказом Державної фіскальної служби України від 18 липня 2014 року №4 виконання функціональних обовязків з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області було покладено на Жовтневу обєднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Через канцелярію суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (том 10, а.с.96).

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надавши також через канцелярію суду письмові заперечення (том 10, а.с. 96-94). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень стали висновки, що викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 02 липня 2014 року, а саме: порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 пп.135.5.11 п. 135.5 ст. 135, 138.1, п. 138.4, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, пп. 159.1.1 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень за 1 квартал 2014 року та заниження податку на прибуток на загальну суму 4836704,00 гривень за 1 квартал 2014 року.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті позапланової документальної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належними чином.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 30 листопада 2011 року з кодом 37967659, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою органів статистики (том 1, а.с.31-32).

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 01 грудня 2011 року за № 8957, про що зазначено у акті позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 02 липня 2014 року (том 1, а.с.43).

Як зазначено в статуті підприємства, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, оптова торгівля іншими машинами й устаткування, тощо (том 1, а.с.22 зв. бік).

Представниками державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток та правомірності визначення і повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року (том 1, а.с. 42-67).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 пп.135.5.11 п. 135.5 ст. 135, 138.1, п. 138.4, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, пп. 159.1.1 п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, у звязку з чим встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень за 1 квартал 2014 року та заниження податку на прибуток на загальну суму 4836704,00 гривень за 1 квартал 2014 року (том 1, а.с.56).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати , які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем у порушення зазначених норм ПК України ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» до складу собівартості реалізованих товарів зайво включено суму витрат у розмірі 14091997,00 гривень, яка перевищує розмір отриманого доходу від реалізації таких товарів, що призвело до завищення задекларованого розміру витрат по рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на 14091997,00 гривень (том 1, а.с.46-48).

Позивач заперечує проти зазначеного вище порушення, оскільки діюче законодавство не обмежує платника податків у можливості декларувати суми собівартості товарів (робіт, послуг) в залежності від розміру отриманого доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Згідно акту перевірки відповідача (том 1, а.с.47-48), вищенаведене порушення, допущене підприємством внаслідок продажу ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» уціненого шахтного обладнання контрагенту ТОВ «Петрол ЛТД» за ціною 5219478,63 гривень, яка нижче на суму уцінки 14091997,00 гривень вартості придбання вказаного обладнання у ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» та ТОВ «Шахта «Росія» 19277226,80 гривень.

Суд зауважує, що акт перевірки не містить посилань на дослідження податківцями передбачених законодавством певних первинних документів, які є підставою для висновків про уцінку товарів, тому висновки фіскального органу про уцінку суперечить іншій описовій частині акту, в якій наголошується на відсутність специфічних бухгалтерських проведень.

Так, підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 акту перевірки (том 1, а.с.48) при описі вищевказаного порушення визначено, що сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації (сума уцінки) списується на витрати звітного періоду, із одночасним зменшенням фактичної (балансової) вартості відповідних запасів п. 5.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 (бухгалтерська проводка Дт 946 Кт 281), що не було зроблено платником податків.

Таким чином, в підпункті 3.1.2 пункту 3.1 акту перевірки фактично встановлено порушення податкового обліку в частині заниження суми інших операційних витрат звітного періоду (рядок 06.4 декларації) на суму уцінки, однак, актом перевірки встановлено вже завищення валових витрат на ту ж суму у тому ж самому податковому періоді по рядку 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що всупереч з наведеною цитатою описової частини в підпункті 3.1.2 пункту 3.1 акту, яким визначено заниження інших операційних витрат на суму уцінки в розмірі 14091997,00 гривень при перевірці документальної обґрунтованості показників рядку 06.4 декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» зазначене порушення (заниження валових витрат) не вказано, що є неприпустимим з боку фіскального органу.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до приписів п. 140.4. ст. 140 ПК України платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Нормами пунктів 24-27 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку розділу «Запаси» визначено наступне.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду.

Отже, Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку не встановлює обмежень в частині формування витрат на придбання (виготовлення) таких запасів.

Згідно з приписами пункту 4 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.1999 року № 149/300, уцінка товарно-матеріальних цінностей проводиться за даними Інвентаризації (або за рішенням керівника- за даними обліку на перше число місяця).

На підставі аналізу даних про наявність товарів, продукції і зайвих товарно-матеріальних цінностей виробничі підприємства вносять зміни до планів виробництва, а торгові підприємства до планів завезення аналогічних товарів, матеріальних цінностей, проводять роботу по перегляду укладених договорів на їх завезення і на закупку по імпорту (п. 6 Положення).

Згідно п. 11 Положення, розмір уцінки товарів, продукції, зайвих товарно-матеріальних цінностей визначається комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчої якості, насиченості ринку такими товарно-матеріальними цінностями.

Дані про уцінені товари, продукцію, зайві товарно-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних товарів і продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей. Опис-акт складається на виробничих підприємствах і підприємствах оптової торгівлі на кожному складі товарів, продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі у кожному відділенні (секції), магазині та іншій торговельній одиниці в двох екземплярах. Один екземпляр опису-акта передається до бухгалтерії, другий - залишається у матеріально відповідальної особи. (пункти 12-17 Положення).

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (з наступним відображенням їх результатів у податовому обліку) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, підсумовуючи наведені вище норми права, платник податку має право на формування валових витрат від придбання товарів, (робот, послуг) якщо:

- вказані товари (послуги) придбані для цілей ведення господарської діяльності;

- наявні відповідні первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку вказаних витрат та регістри бухгалтерського обліку, (показники яких формуються на підстваві первинних документів).

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» наявні первинні документи є підставою та визначають порядок врахування та декларування сум витрат у відповідних рядках декларації з податку на прибуток.

Як зазначено в підпункті 3.1.2 пункту 3.1 акту перевірки, ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» було укладено договори з ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» та ТОВ «Шахта «Росія», згідно яких підприємство позивача придбало шахтне обладнання (том 1, а.с. 46-47).

Так, за договором поставки №7/14-с від 11.03.2014 року позивачем у ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» придбано виробничо-технічну продукцію (конвеєр стрічковий 2 од, трансформаторна підстанція 2 од, вагонетки 70 од) вартістю 14448407,76 гривень, в т.ч. ПДВ 2408067,96 гривень.

За договором поставки №8/14-с від 11.03.2014 року придбано виробничо-технічну продукцію (комбайн прохідницький з капітального ремонту 2 од) вартістю 8684264,40 гривень.

Дана обставина не оспорюється, а отже, не є спірною між сторонами.

При цьому, слід зауважити, що порушень в частині документально оформлення та правильності відображення у бухгалтерському обліку витрат, що повязані з придбанням вищенаведеного обладнання актом перевірки не встановлено.

Позивач 14.03.2014р. уклав договір № 16 (том 1, а.с. 109-112), відповідно до умов якого, ТОВ «Східна консалтингова група» визначила ринкову вартість товарів, які в подальшому були реалізовані на адресу ТОВ «Петрол ЛТД» за договором від 25.03.2014 року №11/14-П (том 1, а.с. 102-108).

Відповідно до висновку субєкта оціночної діяльності ТОВ «Східна консалтингова група» вартість оцінюваного майна, за якою воно в подальшому було продано ТОВ «Петрол ЛТД» на 14091997,00 гривень перевищує витрати на придбання цього обладнання (том 1, а.с. 113-116).

Після проведення оцінки майна, у випадку прийняття керівництвом підприємства рішення про уцінку майна у відповідності до вимог Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.1999 року № 149/300, повинен був прийнятий наказ по підприємству про проведення уцінки та складений акт уцінки обладнання. У свою чергу, на підставі вказаних документів, у бухгалтерському обліку операція з уцінки обладнання повинна обліковуватися кореспонденцією рахунків Дт.946 «Втрати від знецінення запасів» - Кт281 «Товари на складі» та у подальшому відображається в податковому обліку у витратах звітного періоду як інші операційні витрати.

Однак, позивачем результати оцінки майна не оформлялись документально (уцінка в розмірі 14091997,00 гривень), що також не спростовано актом перевірки відповідача. Таким чином, відповідні первинні документи, що є підставою для висновків про уцінку обладнання у позивача відсутні, результати оцінки майна не відображені підприємством в бухгалтерському обліку як уцінка. При цьому, наслідків в податковому обліку уцінки майна позивача немає.

Відповідно до вказаних вище документів мета підприємства при проведенні оцінки обладнання полягає у визначенні його справедливої оціночної вартості з метою подальшого продажу.

При цьому, норми ПК України та іншого законодавства не встановлюють обмежень в частині віднесення до складу витрат видатків на придбання ТМЦ у випадку перевищення сум отриманих доходів від реалізації таких ТМЦ.

Як зазначено вище, п. 140.5 ст. 140 ПК України не дозволяється встановлювати додаткові обмеження щодо складу витрат платника податку.

За таких обставин, загальна вартість обладнання, що придбана позивачем у ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» та ТОВ «Шахта «Росія», відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України у повному обсязі враховується у складі таких витрат, як собівартість придбаних та реалізованих у відповідному податковому періоді товарів, тому висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.1, п. 138.4 ст.138 розділу ІІІ «Податок на прибуток» Податкового кодексу України, яке спричинило завищення задекларованого розміру витрат по рядку 05.1 декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 14091997,00 гривень є не обґрунтованими.

Крім того, перевіркою також встановлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1ст. 134, п. 135.1, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст.135, пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України, що призвело до заниження доходів на суму 80356845,00 гривень та зменшення суми витрат на 67148747,00 гривень у результаті обліку та корегування доходів та витрат (собівартості) від операцій з продажу товарів підприємствам:

- ТОВ «Укрвостокснабжение» за договором № 111/2 від 29.12.2012 року;

- ТОВ «Вуглеком» за договором № 01/11/13ДТ від 01.11.2013 року;

- ТОВ «Інтер-Енерго» за договором № 1218 від 01.11.2013 року;

- ТОВ «Інтер-Енерго» за договором № 18 від 31.10.2013 року.

На думку відповідача, заборгованість вказаних вище контрагентів перед позивачем не підпадає під ознаки безнадійної (сумнівної) заборгованості, і відповідно, не може бути врегульованою згідно ст. 159 «Безнадійна та сумнівна заборгованість» ПК України (том 1, а.с.44-46).

Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості встановлено п. 159.1 ст. 159 ПК України, у редакції, що діла на час спірних правовідносин.

Згідно до вимог пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до пп. 159.1.5 п. 159.1 ст. 159 ПК України, якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує (відновлює) витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Водночас продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до підпункту 159.1.1 цього пункту збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, та збільшує витрати на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Визначення терміну «сумнівна заборгованість» міститься у пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України. Так, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Слід зазначити, що норми ПК України не містять визначення терміну «сумнівна заборгованість». При цьому, відповідно до положень пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПК України інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Таким чином, при визначенні терміну сумнівної заборгованості разом з приписами ПК України слід застосовувати положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку у розділі «Дебіторська заборгованість» термін «сумнівний борг» визначено як, поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Згідно з п. 5 зазначеного Положення (стандарту) дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність повинні ґрунтуватися у тому числі на принципі обачності - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Підсумовуючи наведене вище, під визначенням терміну «сумнівний борг» слід визнавати дебіторську заборгованість, не погашену у строки, встановлені договором та не забезпечену відповідними гарантіями.

Оскільки у справі наявні питання, що потребують спеціальних знань в економічній сфері, а заниження доходів від врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, встановлене актом перевірки складає 80356845,00 гривень та сума витрат від врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості складає 67148747,00 гривень, судом було призначено судову-бухгалтерську експертизу за клопотанням позивача.

Висновком від 19.06.2015 року № 407/24 судово-економічної експертизи у даній справі експертом досліджено, первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, регістри бухгалтерського та податкового обліку, що надані ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ», у яких містяться всі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (том 1, а.с. 138-156).

Суд зазначає, що в спірному акті перевірки господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Укрвостокснабжение», ТОВ «Вуглеком» та ТОВ «Інтер-Енерго», (договори, первинні документи до них) взагалі не досліджувалися та документи податкової звітності з даними бухгалтерського обліку не порівнювалися, акт містить лише посилання на певні господарські договори та ухвали Господарського суду Донецької області по справам за позовами ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» до дебіторів про стягнення сум заборгованості.

Так, відповідно до договору №18 від 31.10.2013 року, укладеного між ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» (постачальник) та ТОВ «Інтер-Енерго» (покупець), постачальник зобовязується поставити покупцю вугільну продукцію (далі вугілля), в асортименті, за ціною, за реквізитами, в строки, в кількості та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в специфікаціях до договору (том 4 а.с.187-190).

Покупець зобовязується прийняти вугілля та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Право власності на вугілля та усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять до покупця з моменту передачі вугілля перевізнику, що підтверджується датою вказаною залізничною станцією відправлення на залізничній накладній про приймання вантажу до перевезення, якщо інше не передбачене в специфікаціях до договору.

Ціна вугілля за одиницю вказана специфікаціях. Ціна вугілля розраховується на умовах, викладених в специфікаціях до договору.

Сума договору складає сума всіх специфікацій цього договору.

Покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника не пізніше наступного банківського дня від дати відвантаження вугілля.

Звірка розрахунків здійснюється сторонами до 10 числа місяця, наступного за звітним, що оформлюється відповідним актом.

Пунктами договору також визначені: приймання вугілля за кількістю та якістю, відповідальність сторін, порядок розвязання спорів, форс-мажорні обставини, інші умови.

Позивачем для проведення дослідження, експерту надані копії актів приймання-передачі вугільної продукції (з додатком документів про якість продукції) в межах договору № 18 від 31.10.2013 року. Усі зазначені документи наведені у таблиці №1 висновку (том 1, а.с.143).

Вказаними актами підтверджується постачання у лютому 2014 року позивачем на адресу ТОВ «Інтер-Енерго» на виконання договору № 18 від 31.10.2013 року вугілля у кількості 5340 тон на загальну вартість 6458142,60 гривень з ПДВ.

Крім того, на дослідження експерту надано журнал-ордер за рахунком 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» по контрагенту ТОВ «Інтер-Енерго» стосовно договору № 18 від 31.10.2013 року за листопад 2013-квітень 2014 року.

Згідно даних наданого експертові журналу-ордеру станом на 31.01.2014 року значиться дебіторська заборгованість ТОВ «Інтер-Енерго» перед ТОВ «ПЕК» згідно договору № 18 від 31.10.2013 року складала 6314942,56 гривень. Сума здійснених ТОВ «Інтер-Енерго» оплат за лютий 2014р на погашення заборгованості за вугільну продукцію склала 0,00 гривень.

З урахуванням вартості вугільної продукції, яку позивач постачав у лютому 2014 року - 6140152,20 гривень, сума заборгованості ТОВ «Інтер-Енерго» перед ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» за договором № 18 від 31.10.2013 року станом на 28.02.2014 року складає 12773085,16 гривень.

Крім того, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Інтер-Енерго» (покупець) укладено договір № 1218 від 01.11.2013 року з аналогічними умовами, у зазначеному вище договорі № 18 від 31.10.2013 року (том 8, а.с. 1-4).

На виконання договору № 1218 від 01.11.2013 року позивачем надані копії актів прийому-передачі вугільної продукції (з додатком документів по якості, залізничних накладних, тощо).

Дані вказаних документів а також результати їх дослідження наведені у таблиці №2 висновку експерта (том 1, а.с. 144 зв. бік - 149 зв. бік).

Вказаними актами підтверджується постачання у лютому 2014 року від ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» на адресу ТОВ «Інтер-Енерго» в межах договору № 1218 від 01.11.2013 року вугільної продукції у кількості 79438,49 тон на загальну вартість 78980429,63 гривень з ПДВ.

Згідно даних наданого експерту журналу-ордеру за рахунком 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» станом на 31.01.2014 року значиться дебіторська заборгованість ТОВ «Інтер-Енерго» перед позивачем згідно договору № 1218 від 01.11.2013 року в сумі 71229771,53 гривень.

Сума здійснених ТОВ «Інтер-Енерго» оплат за лютий 2014 року на погашення заборгованості за вугільну продукцію склала 73326418,85 гривень.

З урахуванням вартості вугільної продукції, яку позивач постачав у лютому 2014 року на суму 78980429,63 гривень, сума заборгованості ТОВ «Інтер-Енерго» перед позивачем за договором № 1218 від 01.11.2013 року станом на 28.02.2014 року складає 76883782,31 гривень.

Крім того, позивачем (постачальник) з ТОВ «Вуглеком» (покупець) 01.11.2013 року було укладено договір № 01/11/13ДТ на постачання вугільної продукції (том 7 а.с. 195-206). Умови постачання аналогічні двом договорам, укладеним з ТОВ «Інтер-Енерго».

Позивачем також надано експерту на дослідження первинні документи, що доводять виконання вказаного договору постачання. Так, згідно даних акту звірки розрахунків, станом на 01.02.2014 року, заборгованість ТОВ «Вуглеком» перед позивачем за договором № 01/11/13ДТ від 01.11.2013 року складає 2496618,15гривень.

Порядок формування вказаної суми заборгованості значиться у наданому експерту журналі-ордері за рахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», а саме: вартість відвантаженого вугілля в рамках договору склала 32011688,11 гривень. Сплачено ТОВ «Вуглеком» за отримане вугілля 29515069,96 гривень, сума заборгованості ТОВ «Вуглеком» перед позивачем складає 2496618,15 гривень.

Також між позивачем (постачальник) та ТОВ «Укрвостокснабжение» (покупець) 29.12.2012 року було укладено договір № 111/2 на постачання вугільної продукції (том 7, а.с.1-9). Умови договору є аналогічними з умовами, вказаними у вищезазначених договорах.

Для проведення дослідження, експерту надані копії актів приймання-передачі вугільної продукції (з додатками до них документів по якості, залізничних накладних, інших документів), за якими ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» надає, а ТОВ «Укрвостокснебжение» приймає вугільну продукцію в межах виконання умов договору № 111/2 від 29.12.2012 року. Дослідження вказаних актів наведене у таблиці №3 висновку експерта (том 1, а.с. 151).

Наданими позивачем документами підтверджується постачання у лютому 2014 року позивачем на адресу ТОВ «Укрвостокснабжение» згідно договору № 111/2 від 29.12.2012 року вугільної продукції на загальну суму 3322541,71 гривень з ПДВ.

Згідно журналу-ордеру за рахунком 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

станом на 31.01.2014р дебіторська заборгованість ТОВ «Укрвостокснабжение» перед позивачем за договором № 111/2 від 29.12.2012 року складала 1893184,24 гривень, а сума здійснених ТОВ «Укрвостокснабжение» оплат за лютий 2014 року на погашення заборгованості за вугільну продукцію склала 941000 гривень.

З урахуванням вартості вугільної продукції, яку позивач постачав у лютому 2014 року на суму 3322541,71 гривень, сума заборгованості ТОВ «Укрвостокснабжение» перед ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» згідно договору № 111/2 від 29.12.2012 року станом на 28.02.2014 року складає 4274725,95 гривень.

Наказами №3 від 31.01.2014 року, № 4 від 28.02.2014 року та № 5 від 31.03.2014 року «Про віднесення дебіторської заборгованості до сумнівної дебіторської заборгованості», позивач дебіторську заборгованість ТОВ «Вуглеком» на суму 2496618,15 гривень за договором № 01/11/13 ДТ від 01.11.2013 року, ТОВ «Укрвостокснабжение» на суму 4274728,95 гривень за договором № 111/2 від 29.12.2012 року, ТОВ «Інтер-Енерго» на суму 71978338,16 гривень за договором № 1218 від 01.11.2013 року, ТОВ «Інтер-Енерго» на суму 12455094,76 гривень за договором № 18 від 31.10.2013 року визнав сумнівною (том 2, а.с. 30-36) на підставі розробленого Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку підприємства ТОВ «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» з внесеними змінами (том 2, а.с. 18-28).

Вказану дебіторську заборгованість позивач намагався стягнути в судовому порядку, про що свідчать:

-Ухвала Господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 905/1890/14 про стягнення заборгованості з ТОВ «Інтер-Енерго» в сумі 12773085,16 гривень за договором № 18 від 31.10.2013 року (том 1, а.с. 77);

-Ухвала Господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 905/1888/14 про стягнення заборгованості з ТОВ «Інтер-Енерго» в сумі 76883782,31 гривень (том 1, а.с. 81);

-Ухвала Господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 905/1884/14 про стягнення заборгованості з ТОВ «Укрвостокснабжение» в сумі 4274728,95 гривень (а.с. 85);

-Ухвала Господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 905/1885/14 про стягнення заборгованості з ТОВ «Вуглеком» у сумі 2496618,15 гривень (том 1, а.с. 90).

З урахуванням викладеного, відображення спірних сум сумнівної заборгованості в податковому обліку позивача відповідає вимогам законодавства та підтверджено належними первинними документами.

Таким чином, відповідно до наданих експерту та суду первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності позивача, встановлено, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 02 липня 2014 року стосовно наявності порушень, зазначених вище норм ПК України, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2014 року №0000622201 та №0000632201 не підтверджені та документально необґрунтовані.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо формування та направлення податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2, оскільки позивач не отримав відповідь на заперечення до акту перевірки, суд вважає їх необґрунтованими. Спірні податкові повідомлення - рішення від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2 були сформовані та надіслані позивачу відповідачем ДПІ у Київському районі м. Донецька під час простою у звязку з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей, однак, як зазначає позивач, з 08 липня 2014 року функціональні обовязки відповідача були передані Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області згідно пункту 4.1 наказу Міндоходів України від 08 липня 2014 року № 381.

У подальшому, наказом Державної фіскальної служби України від 18 липня 2014 року № 4 виконання функціональних обовязків з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області було покладено на Жовтневу обєднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо формування і направлення спірних податкових повідомлень-рішень під час простою чи прийняття їх без врахування заперечень позивача до акту перевірки жодним чином не вплинули на встановлені актом перевірки порушення та донараховані суми податку на прибуток.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6045880,00 гривень, від 21 липня 2014 року № НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір за подання позову немайнового та майнового характеру, поверненню підлягає сума судових витрат в частині сплати судового збору за подання позову майнового характеру.

З огляду вище викладене, на підставі Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо формування та направлення податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2 та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6045880,00 гривень, від 21 липня 2014 року № НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 21 липня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6045880,00 гривень, від 21 липня 2014 року № НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 429520,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КАПІТАЛ» судові витрати з судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 15 липня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.