Постанова № 46790007, 02.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. Справа № 804/6078/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ронго-Трейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ронго-Трейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2015 року № НОМЕР_1, №0000531501.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої був складений акт від 06.01.2015 року за № 03/22-02/38586848, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. На думку позивача, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на неправильність заповнення позивачем податкових декларацій. Також зазначив, що у підприємства є всі необхідні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період, а висновки відповідача про нереальність здійснення господарсько-фінансових операцій є лише припущеннями та не ґрунтуються на відповідних доказах та нормах права. Окрім того, позивач зазначає, що не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів і на позивача не покладається обов'язок перевіряти фактичність чи реальність здійснення діяльності контрагента та жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків у податкових деклараціях, у зв'язку з чим, позивач вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч законодавству, є протиправними та підлягають скасуванню.

Сторони в судове засідання не прибули.

У судовому засіданні 02 червня 2015 року у звязку із неявкою до суду представників сторін, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі службової довідки від 09.12.2013р. №10321/8/04-067-04-024, виданого ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, ОСОБА_1, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), керуючись наказом ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.12.2014р. № 738 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 38586848) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року

За результатами вказаної вище перевірки відповідачем було складено акт від 06.01.2015 року за № 03/22-02/38586848 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року», в якому зафіксовані наступні порушення:

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року, в розумінні п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.185, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку додану вартість всього на суму 7 512 122,00 грн., у т.ч. по декларації за березень 2014 р. на суму 1082838 грн., по декларації за квітень 2014 р. на суму 2005206 грн., по декларації за жовтень 2014 р. на суму 1857726 грн., декларації за листопад 2014 р. на суму 2566352 грн. та до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по декларації за жовтень 2014 р. на суму 3406 грн.

24.02.2015 року на підставі акту відповідачем було прийняті податкові повідомлення рішення від 24.02.2015 року № НОМЕР_1, №0000531501.

З матеріалів перевірки вбачається, що ТОВ «Ронго-Трейд» зареєстроване в Ворошиловському районному управління юстиції м. Донецька, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 18.02.2013 року №5661330909 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.14.2014 року №200201669, свідоцтвом про державну реєстрацію від 18.02.2013 року №5661330909.

Види діяльності, які здійснював платник податків за період, що звірявся, та види діяльності, що підлягають ліцензуванню: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний); 52.10 Складське господарство; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» було використано: податкова звітність за перевіряємий період; додаток 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року; дані інформаційних ресурсів податкових органів, АІС ДПС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК».

Податкові зобовязання за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» станом на день складання інформаційного листа згідно ІС «Податковий блок» було сформовано в наслідок оформлення операцій з реалізації наступним контрагентам: ТОВ «Сателлит», СТОВ «Птахобабрика «Пролетарська».

Згідно реєстру податкових накладних за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року не було зареєстровано видані податкові накладні.

Податковий кредит за період березень, квітень, жовтень, листопад 2014 року ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» станом на день складання акту згідно ІС «Податковий блок» було сформовано в наслідок оформлення операцій з придбання у наступних контрагентів: ТОВ «СУМИ-АГРОТРАНС», ТОВ «АТ КАРГІЛЛ», ТОВ «ДОНАГРОЛЮКС», ТОВ «СІГНАЛЬНЕНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», ТОВ «РАЙЗ», ПАТ «ДПЗКУ», ТОВ «РОЕ», ТОВ «АРТЕМІВСЬКИЙ КХП», ТОВ «ОЛІВІЯ ІНВЕСТ», ТОВ «КОМІНВЕСТ-АГРО», ТОВ «САТЕЛЛИТ», СТОВ «ПТАХОФАБРИКА «ПРОЛЕТАРСЬКА».

В акті перевірки зазначено, що вищенаведені операції, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з цим, ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.

Також, в ході проведення звірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» кодтрагентам-покупцям, у звязку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвічують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення звірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, контролючий орган дійшов висновку, що правочини нібито укладені між ТОВ «РОНГО-ТРЕЙД» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає, що відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Обєктом оподаткування є певні операції між конкретними субєктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Так, підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами ТОВ «СУМИ-АГРОТРАНС», ТОВ «ДОНАГРОЛЮКС», ТОВ «АТ КАРГІЛЛ», ТОВ «СІГНАЛЬНЕНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», ПАТ «ДПЗКУ», ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», ТОВ «АРТЕМІВСЬКИЙ КХП», ТОВ «КОМІНВЕСТ- АЕРО», ТОВ «РОЕ», ТОВ «САТТЕЛЛИТ», ТОВ «ОЛІВІЯ ІНВЕСТ», на думку відповідача, стала відсутність документів, що посвічують якість товару, його страхування та транспортування.

Суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки були надані копії договорів на поставку товарів, складського зберігання, складського зберігання зерна, на надання транспортно-експедиційних послуг, поставки, копії податкових та видаткових накладних за перевіряємий період, платіжні доручення, акти приймання-передачі наданих послуг, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, рахунки-фактури, документи з перевезення вантажу (ТТН), складські документі, довіреності на прийняття товару, довіреність на відпуск зерна зі складу, виписки банку, які, на думку суду, підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «Ронго-Трейд» та вказують на реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеними контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. № К/9991/64514/11).

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 06.01.2015 року за № 03/22-02/38586848 про нереальність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Отже, договори поставки, виконання робіт чи надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 16.07.2014р. про нереальність, правочину, не міг керуватися лише припущеннями, його позиція про те, що цей правочин здійснений без мети настання реальності наслідків, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх недійсними або вироком суду про визнання вини позивача у фіктивності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків про те, що контрагенти не могли здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю у них трудових ресурсів, транспортніх засобів, з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає фор бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, суд вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, не надав суду жодного належного доказу, підтверджуючого факти, викладені в акті перевірки.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2015 року № НОМЕР_1, №0000531501 на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування, у звязку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ронго-Трейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2015 року № НОМЕР_1, №0000531501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ронго-Трейд» (код ЄДРПОУ 38586848) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2