Вирок № 46788537, 01.07.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6447/15-к

В И Р О К

іменем України

"01" липня 2015 р. Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарі: Фещенко Є.В.,

за участю прокурора: Пересунька С.С.,

за участю захисника: ОСОБА_1,

за участю потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальне провадження №12014100000001531 від 21 грудня 2014 року за обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого експедитором відділу логістики ТОВ «Баядера Логістик», який має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 20 грудня 2014 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині Русанівської Набережної в м.Києві з боку станції метро Лівобережна в напрямку мосту імені Патона у м.Києві в крайній лівій смузі, за наявності двох смуг, що передбачають рух в попутному напрямку, при цьому попереду руху вказаного автомобіля біля будинку №12 по Русанівській Набережній у м.Києві знаходився нерегульований пішохідний перехід, позначений інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України, по якому зліва направо по ходу руху автомобіля «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, проїзну частину дороги Русанівської Набережної переходила пішоход ОСОБА_4

Під час керування транспортним засобом ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п.1.5, 2.3 підпункту «б» та п.18.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вищезазначеній проїзній частині дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її зміни, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішоход ОСОБА_4, не обрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, за наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра», які інформували його про наявність пішохідного переходу, не зменшив швидкість руху і не зупинив транспортний засіб, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_4, яка в цей час переходила проїзну частину дороги по пішохідному переходу, внаслідок чого біля будинку №12 по Русанівській Набережній у м.Києві здійснив наїзд на останню.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи №3199/2 від 31.12.2014 року у потерпілої ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були виявлені наступні тілесні ушкодження: забійна рана лівої лобової ділянки, розповсюджений внутрішньочерепний субарохноїдальний крововилив, крововилив у порожнину правого колінного суглоба, перелом гілок правої лобкової кістки, крововиливи в м'яких тканинах верхньої третини правого стегна по зовнішній поверхні, нижньої третини правого стегна по зовнішній поверхні, верхньої третини правої гомілки по зовнішній поверхні, на задній поверхні верхньої третини лівої гомілки, скалковий перелом кісток правої гомілки у верхній третині, садно на задній поверхні лівого ліктьового суглоба.

Виявлені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у потерпілої ОСОБА_4 тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок внутрішньочерепної травми, яка призвела до крововиливу під оболонки головного мозку та в порожнину його шлуночків.

Порушення вимог п.п.1.5, 2.3 підпункту «б» та п.18.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та детально і послідовно пояснив, що дійсно 20 грудня 2014 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, він, керуючи технічно справним автомобілем «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині Русанівської Набережної в м.Києві з боку станції метро Лівобережна в напрямку мосту імені Патона у м.Києві в крайній лівій смузі, за наявності двох смуг, що передбачають рух в попутному напрямку, при цьому попереду руху його автомобіля біля будинку №12 по Русанівській Набережній у м.Києві знаходився нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожніми знаками та дорожньою розміткою. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішоход ОСОБА_4, він дійсно проявив неуважність, не обравши безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки та за наявності дорожніх знаків «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки, не зменшив швидкість руху і не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого біля будинку №12 по Русанівській Набережній у м.Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка в цей час переходила проїзну частину дороги по вищезазначеному пішохідному переходу, в результаті пішоход ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Свою винність ОСОБА_3 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, послався на те, що вчинив кримінальне правопорушення з необережності. При цьому пояснив, що зробив для себе відповідні висновки, а також зазначив, що з доказами зібраними у кримінальному провадженні згоден повністю, в тому числі з даними висновків судово-медичної та судово-автотехнічної експертиз, фактичні обставини справи не оспорював. Крім того, цивільний позов потерпілого у розмірі 150000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди визнав повністю, при цьому зазначив, що вжив заходів до часткового відшкодування завданих збитків потерпілому у сумі 2000 гривень, що була перерахована на ім'я потерпілого поштовим переводом.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні також не оспорював фактичні обставини справи, підтримав свій позов на відшкодування завданої йому злочином моральної шкоди, при цьому підтвердив, що дійсно отримав перераховані йому на погашення завданої шкоди 2000 гривень, у зв'язку з чим уточнив в судовому засіданні свої позовні вимоги та просив стягнути з обвинуваченого на свою користь 148000 гривень 00 копійок на відшкдування моральної шкоди.

Дані обвинуваченим ОСОБА_3 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286ч.2 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, тих, що стосуються процесуальних витрат, а також вважає за необхідне дослідити дані висновку судово-медичної експертизи, дані висновку судово-автотехнічної експертизи та дані протоколу огляду місця події, схеми дорожньо транспортної пригоди, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Винність ОСОБА_3, який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ст.286ч.2 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, раніше не судимий, вчинив злочин вперше.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке вчинене з необережності, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, враховуючи поряд з цим щире каяття обвинуваченого, що судом визнано обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, враховуючи поряд з цим ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого та вжиття заходів останнім до часткового відшкодування потерпілому завданої злочином моральної шкоди, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням.

Крім того, вирішуючи питання доцільності призначення ОСОБА_3, додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України як альтернативне, суд враховує суспільно-небезпечні наслідки, що настали від даного кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_4, а тому вважає за необхідне призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Речові докази по справі відсутні.

Крім того, підлягають стягненню з ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 614 гривень 40 копійок на користь держави за проведення по справі судово-автотехнічної експертизи (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Вирішуючи цивільний позов, заявлений по справі потерпілим ОСОБА_2, з урахуванням уточнень в в судовому засіданні на суму 148000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку що позов потерпілого, який повністю визнаний обвинуваченим, знайшов підтвердження в судовому засіданні та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.286ч.2 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у виді 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти про зміну місця проживання, роботи кримінально-виконавчу інспекцію, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, - слід залишити у виді особистого зобов'язання.

Речові докази по справі відсутні.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 614 гривень 40 копійок на користь держави за проведення по справі судово-автотехнічної експертизи (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, з урахуванням уточнень в судовому засіданні у розмірі 148000 гривень 00 копійок, на відшкодування завданої злочином моральної шкоди - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 148000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: